Постанова № 67426789, 20.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа № 922/10/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Кладько А.С.

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1016 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі №922/10/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман", смт. Покотилівка, Харківська область

про стягнення 217721,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі №922/10/17 (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Постман на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна заборгованість за договором фінансового лізингу № 00008270 від 20.08.2013р. у сумі 42077,64 грн., компенсацію витрат за юридичні послуги ТОВ ЮК Тріпл Сі у сумі 3500,00 грн., 3% річних у розмірі 2391,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 17304,86 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 979,11 грн. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення плати за фактичний час користування обєктом лізингу у розмірі 142523,28 грн., штрафу у розмірі 1304,07 грн., збитків у розмірі 8620,00 грн.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі №922/10/17 скасувати в частині відмови у стягненні плати за фактичний час користування обєктом лізингу у розмірі 142523,28 грн., збитків у розмірі 8620,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині оскаржуване рішення просить залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції при прийнятні оскаржуваного рішення у частині відмови у стягненні з відповідача плати за фактичний час користування обєктом лізингу та збитків порушено норми матеріального права, а саме: ст. 22, 623, 626-628, 632, 653 Цивільного кодексу України, ст. 180, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, а також неповно досліджено умови договору, укладеного між сторонами.

Зазначає, що за умовами договору про фінансовий лізинг № 00008270 від 20.08.2013р. у випадку розірвання договору лізинговий платіж вважається платою за користування обєктом лізингу, а отже, відповідач має сплатити апелянту лізингові платежі за фактичний час користування обєктом лізингу за травень 2015 року листопад 2016 року у розмірі 142523,28 грн.

Вважає, судом першої інстанції неправомірно відмовлено у стягненні збитків у розмірі 8620,00 грн., посилаючись на те, що понесені ним витрати у звязку з необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" з метою підготовки документів для вчинення виконавчого напису, подання заяви, супроводження виконавчого провадження та процедури вилучення обєкту лізингу, а також ТОВ "Юридична фірма Вернер" з метою стягнення заборгованості, є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, оскільки спрямовані на відновлення порушеного права, підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження, розгляд справи призначено на 23 травня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2017 року запропоновано позивачу надати суду апеляційної інстанції оригінали первинних документів, а саме: договору про фінансовий лізинг від 20.08.2013р. № 00008270, додатку до договору про фінансовий лізинг; додаткової угоди до договору №00008270; акта прийому-передачі до договору від 20.08.2013р. № 00008270; повідомлення про розірвання договору, для огляду в судовому засіданні; детальний розрахунок заборгованості за договором про фінансовий лізинг від 20.08.2013р. № 00008270 (окремо щодо заборгованості з відшкодування частини вартості обєкта лізингу та процентів і комісії), з урахуванням доказів її часткової сплати відповідачем та застосування обмінного курсу банку відповідно до положень договору про фінансовий лізинг, документи на підтвердження оплати та відповідного курсу (платіжні документи, довідки, банківські виписки тощо); обґрунтований розрахунок 3% річних, інфляційних втрат з зазначенням суми боргу по кожному з платежів (відшкодування частини вартості обєкта лізингу; процентів і комісій), періоду прострочення тощо; докази направлення (отримання) ТОВ Постман нагадування про несплату та вимоги про сплату заборгованості за договором про фінансовий лізинг від 20.08.2013р. № 00008270 з урахуванням місцезнаходження відповідача станом на дату направлення цих документів.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19 червня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Шутенко І.А., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

У призначене судове засідання представники сторін не зявились, вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2017 року не виконали.

Натомість, 20 червня 2017 року від позивача до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (вх. № 6605 від 20.06.2017р.).

Конверт з судовою кореспонденцією, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Постман", направлявся на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб, проте повернувся до суду з відміткою поштового відділення "адресат вибув".

Враховуючи припису пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також зважаючи на невідкладне розміщення ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає, що всіх учасників процесу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, посилаючись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Постман" зобовязань за договором про фінансовий лізинг № 00008270 від 20.08.2013р. в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором у загальній сумі 217721,56 грн., у тому числі заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 42077,64 грн., плату за фактичний час користування обєктом лізингу у розмірі 142523,28 грн., збитки у сумі 12120,00 грн., 3% річних у розмірі 2391,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 17304,86 грн., штраф у розмірі 1304,07 грн.

Як убачається із матеріалів справи, 20.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Постман" (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00008270, відповідно до умов якого позивач зобовязався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу: VW Caddy GP Kasten 1.2 I TSI; рік виробництва 2013; шасі № WV1ZZZ2KZDX139627; двигун №CBZ 998745 (обєкт лізингу), а відповідач зобовязався прийняти обєкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що становить невідємну частину договору (а.с.20).

Згідно з умовами зазначеного договору вартість об'єкту лізингу становить еквівалент у гривні 19278,00 дол. США, не враховуючи авансового платежу, що становить еквівалент у гривні 5783,40 доларів США; кількість лізингових платежів 60; строк лізингу (місяців) 60; лізинговий платіж становить еквівалент у гривні 332,02 доларів США.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3; відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до положень договору лізингоодержувач своїм підписом підтверджує, що він ознайомився та зрозумів усі умови цього договору про фінансовий лізинг, Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/ Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також погоджується, що всі вищезазначені документи є невідємними частинами цього договору про фінансовий лізинг та мають обовязкову силу по відношенню до лізингоодержувача. Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем.

Згідно з преамбулою Додатку до договору про фінансовий лізинг "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменується як "Контракт"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна", а також передачі обєкту лізингу лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.

У відповідності до пункту 3.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі - умови лізингу) Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту.

Відповідно до пункту 4.1 умов лізингу Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Згідно пункту 5.1, 5.4 умов лізингу обєкт лізингу буде доставлений та переданий Порше Лізинг Україна або належним чином уповноваженою особою (дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов контракту; лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки обєкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі.

За змістом пункту 6.1 умов лізингу для експлуатації обєкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що являє собою невідємну частину цього контракту, та інших положень контракту.

Лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості обєкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Згідно з пунктом 6.3. умов лізингу сторони погоджують, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість обєкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді ОСОБА_1" або іншим банком) або Національним банком України (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню.

З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

Згідно з пунктом 6.5 умов лізингу лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених контрактом.

Згідно з пунктом 6.10 умов лізингу лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування).

Згідно з пунктом 6.18 контракту сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування обєктом лізингу.

Згідно з п 8.2 контракту у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції:

- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати. Проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.

Відповідно до пункту 8.3 контракту якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 (десяти) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такій же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобовязань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобовязання за цим контрактом (пункт 8.3.1 контракту).

Згідно пункту 8.3.2 контракту, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг»), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі, у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до пункту 8.6 контракту будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обовязків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.

Пунктом 12.1 контракту встановлено, що строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Положеннями п. п. 12.2, 12.3 контракту передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (п. 5.4 Контракту). Даний Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до пунктів 12.6 та 12.6.1 контракту Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення обєкта лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобовязання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно пункту 12.7 контракту день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, звязується з ним доступними телефону засобами звязку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача. У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.

Пунктом 12.9 контракту передбачено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати обєкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення обєкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобовязаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю обєкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу обєкту лізингу або, якщо обєкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю обєкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту.

Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства.

Зобовязання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку/розірвання контракту.

За умовами пунктів 12.10 контракту у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка обєкта лізингу, доставка обєкта лізингу метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

У випадках, передбачених пунктами 12.6, 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (пункт 12.13 контракту).

Згідно пункту 13.5 контракту лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у звязку з вилученням (поверненням) обєкта лізингу, у тому числі витрати, повязані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги повязані з вилученням обєкта лізингу.

Відповідно пункту 13.6 контракту, якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення обєкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до пункту 20.4 контракту якщо інше не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, курєром або поштою. При цьому, факт відправлення вважається підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта», курєрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або курєром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта», курєрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або курєром).

Додатком до контракту є Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), відповідно до якого сторони визначили порядок сплати лізингових платежів, дату сплати та розмір (а.с. 21-24).

Відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) лізингові платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку Порше Лізинг Україна у гривнях (за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів у дол. США, відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу) банківським переказом на банківський рахунок Порше Лізинг Україна.

Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) від 20.08.2013р. відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа, строк лізингу становить 60 місяців до 15.08.2018р. (а.с. 21-24).

27 лютого 2014 року сторонами погоджено та підписано оновлений Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), відповідно до якого змінено строк дії лізингу, кількість та розмір лізингових платежів, а саме: строк лізингу 72 місяці до 15.08.2019р., розмір лізингового платежу еквівалент у гривні 298,55 доларів США (а.с. 169-173).

Згідно акта прийому-передачі від 29.08.2013р. ТОВ «Порше Лізинг Україна» у якості лізингодавця та покупця предмета лізингу передав, ТОВ «Атлант-М Лепсе» у якості продавця та постачальника поставив, а ТОВ «Постман» у якості лізингоодержувача отримало на підставі договору лізингу № 00008270 від 20.08.2013р. предмет лізингу а саме автомобіль VW Caddy GP Kasten, рік виробництва 2013; шасі № WV1ZZZ2KZDX139627; реєстраційний знак НОМЕР_1 (а.с. 37).

29 травня 2015 року ТОВ "Порше Лізинг Україна", керуючись частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пунктами 8.3.2, 12.6.1, 12.9 договору, звернувся до відповідача з вимогою (№ 00008270 від 05.05.2015) про сплату заборгованості за договором, повернення обєкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (далі - вимога), в якій зазначив про розірвання договору в односторонньому порядку у звязку з несплатою лізингових платежів, та вимагав у відповідача протягом десяти робочих днів повернути обєкт лізингу та протягом трьох днів сплатити існуючу заборгованість у розмірі 45386,91 грн. Вказані обставини підтверджується описом вкладення з відміткою УДППЗ «Укрпошта» та поштовим конвертом, які було повернуто відділенням поштового звязку за відмовою адресата від одержання (а.с.50-53).

15.07.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 999 про повернення Об'єкта лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00008270 від 20.08.2013р. за невиплачену в період з 16 вересня 2014 року по 05 травня 2015 року заборгованість у загальному розмірі 45386,91 грн. (а.с.54).

30.07.2015р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Козельщанського районного управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48284939 щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 999 від 15.07.2015р. (а.с.55).

05.08.2015р. в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Козельщинського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про розшук майна боржника (а.с. 56).

Підставою звернення позивача з даним позовом стало те, що відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р. у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року не здійснено повної сплати лізингових платежів згідно з рахунками-фактурами: № 00223703 від 04.09.2014р., №00228861 від 01.10.2014р., № 00236703 від 03.11.2014р., № 00243302 від 03.12.2014р., №00254897 від 13.01.2015р., № 00256737 від 02.02.2015р., № 00262426 від 06.03.2015р., № 00268209 від 06.04.2015р. внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 42077,64 грн. (а.с 38-45).

Проте, у письмових поясненнях (вх. № 6962 від 28.02.2017р.) позивач уточнив суму заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00008270 від 20.08.2013р., а також період, за який вони не були сплачені, а саме: з вересня 2014 по травень 2015 року у сумі 48372,87 грн. При цьому, ціна позову збільшена чи зменшена не була.

Посилаючись на те, що станом на дату складання позовної заяви - 07.12.2016р. об'єкт лізингу відповідачем не повернуто, позивачем заявлено до стягнення плату за фактичний час користування обєктом лізингу за період з травня 2015 року по грудень 2016 року у сумі 142523,28 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з ТОВ "Постман" у звязку з простроченням сплати лізингових платежів 3% річних у сумі 2391,71 грн. та інфляційні витрати у розмірі 17304,86 грн. у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, штраф у розмірі 1304,07 грн. на підставі пункту 8.2.2 договору, а також збитки у сумі 12120,00 грн., що складаються з понесених позивачем витрат у звязку з необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична фірма Вернер» з метою надання послуг по юридичному супроводу інтересів позивача у суді у розмірі 6000,00 грн. та спеціалізованої організації ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» з метою надання послуг з юридичного супроводу інтересів позивача у процесі повернення обєкту лізингу у розмірі 6120,00 грн.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог, керуючись приписами ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України, ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", посилаючись на відсутність доказів оплати відповідачем лізингових платежів за вересень 2014 року - квітень 2015 року, дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р. по сплаті лізингових платежів у сумі 42077,64 грн, а також зазначив на правомірності розрахунку 3% річних у сумі 2391,71 грн. та інфляційних втрат у сумі 17304,86 грн. Крім того, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині компенсації витрат за юридичні послуги у розмірі 3500,00 грн.

Одночасно, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 1304,07 грн., оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачу відповідних вимог про сплату заборгованості, та дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення плати за користування обєктом лізингу в сумі 142523,28 грн. у звязку з відсутністю доказів виставлення відповідачу відповідних рахунків на оплату після припинення договору.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №00008270 від 20.08.2013р. по сплаті лізингових платежів, плати за фактичний час користування обєктом лізингу у звязку з неправомірним утриманням обєкта лізингу, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобовязань зі сплати лізингових платежів, а також збитків, завданих невиконанням та припиненням умов договору.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору фінансового лізингу лізинг №00008270 від 20.08.2013р., який у розумінні ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України "Про фінансовий лізинг", а також Господарським та Цивільним кодексами України.

За приписами частини першої статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Пунктом 1 частини 2 статті 10 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до пункту 3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту.

Виходячи з пунктів 3.4, 4.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом; Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

За змістом пункту 6.1 контракту для експлуатації обєкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що являє собою невідємну частину цього контракту, та інших положень контракту.

Лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості обєкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Отже, за договором фінансового лізингу №00008270 від 20.08.2013р. майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Водночас, лише належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Позивач - ТОВ Порше Лізинг Україна, належним чином виконав прийняті на себе зобовязання, визначені договором про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р., та передав у користування ТОВ Постман предмет лізингу, а саме автомобіль VW Caddy GP Kasten; рік виробництва 2013; реєстраційний знак НОМЕР_2, що підтверджується актом прийому-передачі від 29.08.2013р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а.с.37).

Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р., у період з вересня 2014 року по травень 2015 року не здійснено своєчасної та повної сплати лізингових платежів згідно з рахунками-фактурами:

- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2014 року на суму 3851,30 грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 1577,15 грн. + проценти і комісії 2274,15 грн.) відповідно до рахунку № 00223703 від 04.09.2014р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2014р.; (а.с.38)

- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2014 року на суму 3866,22 грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 1595,05 грн. + проценти і комісії 2271,17 грн.) відповідно до рахунку № 00228861 від 01.10.2014р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2014р.; (а.с. 39)

- несплата щомісячного лізингового платежу за листопад 2014 року на суму 3866,22 грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 1606,84 грн. + проценти і комісії 2259,38 грн.) відповідно до рахунку № 00236703 від 03.11.2014р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2014р.; (а.с. 40)

- несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 4555,88 грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 1907,50 грн. + проценти і комісії 2648,38грн.) відповідно до рахунку № 00243302 від 03.12.2014р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2014р.; (а.с. 41)

- несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року на суму 5427,64 грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 2289,41 грн. + проценти і комісії 3138,23 грн.) відповідно до рахунку № 00254897 від 13.01.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015р.; (а.с. 42)

- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 6030,71 грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 2562,57 грн. + проценти і комісії 3468,14 грн.) відповідно до рахунку № 00256737 від 02.02.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015р.; (а.с. 43)

- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 7463,75 грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 3195,00 грн. + проценти і комісії 4268,75 грн.) відповідно до рахунку № 00262426 від 06.03.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015р.; (а.с. 44)

- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 7015,92грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 3025,62 грн. + проценти і комісії 3990,30 грн.) відповідно до рахунку № 00268209 від 06.04.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015р.; (а.с. 45)

- несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2015 року на 6295,23 грн. (відшкодування частини вартості обєкту лізингу 2735,07 грн. + проценти і комісії 3560,15грн.) відповідно до рахунку № 00273561 від 06.05.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2015р. (а.с. 46).

Отже, відповідно до наданих позивачем рахунків загальна сума заборгованості по сплаті лізингових платежів за вересень 2014 року - травень 2015 року складає 48372,87 грн., з яких заборгованість з відшкодування частини вартості обєкту лізингу 27878,65 грн. + заборгованість по процентам і комісіям - 20 394,21 грн.

З огляду на те, що договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, то лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Відтак, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Отже, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу до нього права власності на товар.

Фактичні обставини свідчать, що відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв'язку з чим, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг та пунктами 12.6, 12.7 договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору і вимагав повернення предмета лізингу впродовж 10 днів з дня отримання вимоги.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України).

Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

За приписами частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно пункту 8.3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України Про фінансовий лізинг), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі, у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до пунктів 12.6 та 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення обєкта лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобовязання і сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

У випадках, передбачених пунктами 12.6, 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (пункт 12.13 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

Факт відправлення вважається підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта», курєрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або курєром) (п. 20.4 Загальних комерційних умов).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено ТОВ "Постман" вимогу № 0008270 від 05.05.2015р. про сплату заборгованості за договором, повернення обєкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (далі - вимога), в якій зазначив про розірвання договору в односторонньому порядку у звязку з несплатою лізингових платежів, та вимагав у відповідача протягом десяти робочих днів повернути обєкт лізингу та протягом трьох днів сплатити існуючу заборгованість у розмірі 45386,91 грн.

Згідно з відміткою УДППЗ "Укрпошта" на описі поштового відправлення вимога про сплату заборгованості від 05.05.2015р. надіслана відповідачу 29.05.2015р. Зазначена вимога повернута відділенням поштового звязку «за відмовою адресата від одержання» (а.с. 52-53).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір про фінансовий лізинг № №00008270 від 20.08.2013р. вважається розірваним з 12 червня 2015 року.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ "Порше Лізинг України" обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ "Постман" і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, у лізингоодержувача відсутній обовязок зі сплати такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, які в силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

Разом з тим, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів, які є винагородою лізингодавцю за період з вересня 2014 року по травень 2015 року, який підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі яка складається з процентів та комісії.

Згідно з додатком до договору фінансового лізингу Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів від 27.02.2014р. лізинговий платіж становив еквівалент у гривні 298,55 доларів США., який складався з відшкодування частини вартості обєкту лізингу та процентів і комісії. При цьому, розмір процентів і комісії за спірний період становив еквівалент у гривні: за вересень 2014 року 176,29 доларів США, за жовтень 2014 року - 175,38 доларів США, за листопад 2014 року 174,47 доларів США, за грудень 2014 року 173,55 доларів США, за січень 2015 року 172,62 доларів США, за лютий 2015 року 171,69 доларів США, за березень 2015 року 170,75 доларів США, за квітень 2015 року 169,80 доларів США, за травень 2015 року 168,84 доларів США.

Відповідно до зазначеного графіку лізингові платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку Порше Лізинг Україна у гривнях (за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів у дол. США, відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу) банківським переказом на банківський рахунок Порше Лізинг Україна.

Виходячи з пункту 6.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді ОСОБА_1" або іншим банком) або Національним банком України (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

ТОВ "Порше Лізинг України" у додаткових поясненнях (вх. № 6962 від 28.02.2017р.) зазначено, що при розрахунку лізингових платежів, які підлягають сплаті в українських гривнях, обрано обмінний курс за безготівковими операціями ПАТ "КІБ Креді ОСОБА_1", чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, як це і обумовлено сторонами в контракті (а.с. 174-201). В підтвердження правильності розрахунків лізингових платежів позивачем надано до суду першої інстанції належним чином засвідчені курси валют ПАТ "КІБ Креді ОСОБА_1" (а.с. 174-201).

З урахуванням даних щодо розміру комісії та процентів згідно Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також обмінного курсу ПАТ "Креді ОСОБА_1", чинного на робочий день, що передує дню виставлення рахунку, колегія суддів зазначає, що розмір процентів і комісії відповідає сумі, визначеній в рахунках-фактурі позивача та становить: за вересень 2014 року 2274,14 грн. (176,29 *12,9), за жовтень 2014 року 2271,17грн. (175,38*12,95), за листопад 2014 року 2259,38грн. (174,47*12,95), за грудень 2014 року 2648,38 грн. (173,55*15,26), за січень 2015 року 3138,23 грн. (172,62*18,19), за лютий 2015 року 3468,14 грн. (171,69*20,2), за березень 2015 року 4268,75 грн. (170,75*25,00), за квітень 2015 року 3990,30 грн. (169,80*23,50), за травень 2015 року 3560,16 грн. (168,84*21,086). Загальний розмір процентів і комісії за спірний період 27878,65 грн.

Отже, перевіривши розрахунок лізингових платежів, зазначених у рахунках за вересень 2014 року - травень 2015 року, на предмет відповідності умовам договору, враховуючи обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі, що складається з процентів та комісії, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті лізингових платежів за спірний період у сумі 27878,65 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення 14198,99 грн. основної суми боргу у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а за ст. 11 даного закону лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно пункту 8.3.2 контракту, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України Про фінансовий лізинг), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі, у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Виходячи з пункту 12.9 контракту, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, лізингоодержувач зобовязаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Матеріали справи свідчать, що у звязку з розірванням договору про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р. та неповерненням у добровільному порядку обєкту лізингу, 15.07.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 999 про повернення об'єкта лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00008270 від 20.08.2013р. за невиплачену в період з 16 вересня 2014 року по 05 травня 2015 року заборгованість у загальному розмірі 45386,91 грн. (а.с.54).

30.07.2015р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Козельщанського районного управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48284939 щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 999 від 15.07.2015р. (а.с.55).

05.08.2015р. в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Козельщинського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про розшук майна боржника (а.с. 56).

Матеріали справи не містять доказів повернення позивачу транспортного засобу, що є обєктом лізингу за договором про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р. Позивач також вказує на те, що станом на час розгляду даної справи як у суді першої інстанцій, так і під час апеляційного провадження, об'єкт лізингу відповідачем не повернуто, транспортний засіб не розшукано, місцезнаходження його невідоме.

Отже, відповідач в порушення вимог Закону України Про фінансовий лізинг та положень договору про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р. продовжує утримувати та безпідставно користуватися обєктом лізингу після розірвання договору.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору.

Згідно з пунктом 6.18 контракту сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування обєктом лізингу.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 12/75-2167-33/75-4/180 вказано на те, що у постановах Вищого господарського суду України: від 26 червня 2007 року у справі № 36/75, від 22 вересня 2010 року у справі № 8/5пн, від 27 квітня 2011 року у справі № 12/99-1806 та від 19 липня 2012 року у справі № 36/12 суд касаційної інстанції правильно застосував положення статті 629 та частини другої статті 795 ЦК України та дійшов вірних висновків щодо задоволення вимоги про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди.

Отже, суд першої інстанції зазначаючи про безпідставність обґрунтування заявлених вимог про стягнення плати за час користування об'єктом лізингу з посиланням на відсутність в матеріалах справи виставлених позивачем рахунків-фактури не врахував відсутність діючого договору як правової підстави існування зобов'язання у позивача з виставлення відповідних рахунків, правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі № 12/75-2167-33/75-4/180, положення частини 2 статті 806 ЦК України, якою передбачено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються, зокрема положеннями ЦК України про найм (оренду), а також положення пункту 6.18 договору про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р.

Крім того, в підтвердження здійснення розрахунків плати за фактичний час користування обєктом лізингу, ТОВ "Порше Лізинг України" надано зведену облікову виписку з рахунку клієнта ТОВ «Постман» за договором №00008270 від 20.08.2013р., в якій містяться дані, зокрема, щодо дати рахунку, терміну сплати, суми рахунку, призначення платежу (а.с. 202-203).

Враховуючи розірвання договору про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р., наслідком чого є відсутність у лізингоодержувача обовязку зі сплати такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, слід розраховувати плату за фактичне користування обєктом лізингу у розмірі, що складається з процентів та комісії.

З урахуванням даних щодо розміру комісії та процентів згідно Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), дати формування позивачем рахунків згідно зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ТОВ «Постман» за договором №00008270 від 20.08.2013р., а також обмінного курсу ПАТ "Креді ОСОБА_1", чинного на робочий день, що передує дню рахунку, колегія суддів зазначає, що розмір процентів і комісії становить: за травень 2015 року - 3560,16 грн. (168,84*21,086), червень 2015 року 3529,34 грн. (167,88*21,023), за липень 2015 року 3509,28 (166,91*21,025), за серпень 2015 року 3500,84 грн. (165,94*21,097), за вересень 2015 року 3604,98 грн. (164,95*21,855), за жовтень 2015 року 3465,13 грн. (163,96*21,134), за листопад 2015 року 3749,70 грн. (162,96*23,01), за грудень 2015 року 3733,18 грн. (161,96*23,05), за січень 2016 року 3830,61 грн. (160,95*23,8), за лютий 2016 року 4072,36 грн. (159,92*25,465), за березень 2016 року 4157,62 грн. (158,90*26,165), за квітень 2016 року 4082,89 грн. (157,86*25,864), за травень 2016 року 3939,32 грн. (156,82*25,12), за червень 2016 року 3903,60 грн. (155,77*25,06) , за липень 2016 року - 3839,13 грн. (154,71*24,815), за серпень 2016 року 3812,73 грн. (153,64*24,816) , за вересень 2016 року 3966,82грн. (152,57*26,00), за жовтень 2016 року 3927,72 грн. (151,48*25,929), за листопад 2016 року 3857,50грн. (150,39*25,65), за грудень - 3815,70 грн. (149,29*25,559).

З огляду на те, що договір про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р. вважається розірваним з 12 червня 2015 року та відповідач користувався обєктом лізингу на підставі договору до моменту його розірвання до 11.06.2015р., то позовні вимоги в частині стягнення плати за фактичний час користування обєктом лізингу на підставі пункту 6.18 договору за травень 2015 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а за червень 2016 року слід розраховувати з урахуванням кількості днів фактичного користування обєктом лізингу після розірвання договору, у звязку з чим, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір комісій та процентів за червень 2015 року становить 2235,25 грн. (3529,34 / 30 *19).

Отже, відповідно до здійсненного судом апеляційної інстанції розрахунку заборгованість зі сплати за користування об'єктом лізингу за період з червня 2015 року по грудень 2016 року становить 71004,36 грн.

Враховуючи викладене та те, що сторонами за взаємною згодою визначено саме такі умови договору (п. 6.18 договору), що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, та з огляду на те, що в розрахунок платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу позивачем не включено відшкодування частини вартості предмета лізингу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 71004,36 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р.

В рекомендаціях Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р зазначено, що у випадку коли поверненню підлягає сума, яка складається зі внесків, здійснених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Крім того зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховуються не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань зі сплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг від 20.08.2013р. №00008270 в частині сплати процентів і комісії, зважаючи на суми платежів з урахуванням їх виникнення та строку оплати, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою програми ОСОБА_5, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12084,51 грн. та 3% річних у сумі 1547,39 грн.

В частині стягнення 5220,35 грн. інфляційних втрат та 844,32 грн. 3% річних рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у звязку неправильним визначенням позивачем суми боргу та періоду прострочення платежу, з якої розпочинається нарахування інфляційних втрат, що не усунуто місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 8.2 додатку до договору встановлено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані лізингодавцем (п.8.3.1 цього контракту): еквівалент 15 дол. США - за першу вимогу, 20 дол. США - за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США - за третю вимогу (якщо лізингодавець вирішив надіслати таку вимогу).

Пунктом 20.4 цього додатку до договору визначено, що якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляються за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, курєром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або курєрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або курєром).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем вимог щодо сплати лізингових платежів на адресу ТОВ «Постман» у порядку, визначеному п.20.4 додатку до договору, а також відповідні докази не були надані суду апеляційної інстанції на його вимогу, у звязку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 1304,07грн. за безпідставністю.

Щодо стягнення з відповідача відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України збитків у розмірі 12120,00 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором (реальні збитки), колегія суддів виходить з такого.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з вимогами статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Приписи даної норми цивільного права передбачають деліктну відповідальність, тобто таку, що виникла не з зобов'язання по договору, а із завдання збитків. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність збитків; 2) протиправна поведінка заподіювача збитків; 3) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

При цьому, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п. 8.2.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати.

Пунктом 12.10 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема, витрат на правову допомогу.

Підстави стягнення з відповідача 12120,00 грн. аргументовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" необхідністю залучення третіх осіб для стягнення заборгованості за договором, вилучення транспортного засобу у відповідача (отримання юридичних послуг у ТОВ "Юридична компанія "Трепл Сі") та звернення до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична фірма Вернер і Партнери" задля отримання послуг з юридичного консультування, підготовці позовної заяви, представництва інтересів позивача в суді.

Як вже було зазначено у цій постанові, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань в частині виплати лізингових платежів договір про фінансовий лізинг №00008270 від 20.08.2013р. є розірваним з 12.06.2015р., проте ТОВ "Постман" не було здійснено самостійне повернення об'єкта лізингу.

Вказані обставини стали підставою укладення між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р. з метою отримання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, подання заяви та супроводження виконавчого провадження, супроводження процесу вилучення об'єкта лізингу.

Виплачена ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" сума гонорару за надані послуги (з врахуванням ПДВ) визначається позивачем як сума збитків, яка підлягає відшкодування з боку лізингоодержувача.

Однак в даному випадку матеріалами справи підтверджується вчинення дій, пов'язаних з вилученням об'єкта лізингу, як того передбачають приписи пункту 13.5 договору, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Козельщанського районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 999 від 15.07.2015р.; в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Козельщинського управління юстиції ОСОБА_4 щодо розшуку майна боржника.

Акт наданих послуг №290 від 16.07.2015р. також не містить інформацію з приводу переліку дій, проведених ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", спрямованих на вилучення об'єкта лізингу (а.с. 68).

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт відсутності реалізації процедури вилучення об'єкта лізингу у ТОВ "Постман" та повернення транспортного засобу ТОВ "Порше Лізинг Україна", що унеможливлює відшкодування виплаченої ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" суми гонорару у розмірі 6120,00 грн в порядку пункту 13.5 договору., а отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення компенсації витрат за юридичні послуги ТОВ ЮК Тріпл Сі у сумі 3500,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався також до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер" для супроводження зазначеної справи в суді, підготовки процесуальних документів та участі в судових засіданнях, на підтвердження чого надано наступні документи: договір про надання юридичних послуг від 09.06.2010р. (а.с.70-75); додаткову угоду від 15.01.2013р. №47 до договору про надання юридичних послуг від 09.06.2010р. №17/2010; додаткову угоду від 10.08.2015р. №206 до договору про надання юридичних послуг від 09.06.2010р. №17/2010.

Згідно з п. 1.3.1 додаткової угоди від 10.08.2015р. №206 до договору про надання юридичних послуг від 09.06.2010р. №17/2010 з метою погодження надання послуг виконавцем, замовник за допомогою засобів електронної пошти зобов'язаний надати виконавцеві заявку на надання юридичних послуг. В заявці замовником обов'язково вказується дата подання заявки , категорія послуг, відповідно до п. 1.2 цієї додаткової угоди, найменування клієнта замовника, предмет спору та інші умови, які замовник вважає за необхідне зазначити.

Сторони домовились, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником в гривнях в порядку передплати за кожну стадію надання послуг на підставі рахунку, що виставляється виконавцем. Впродовж 3 (трьох) робочих днів після завершення відповідної стадії надання послуг, виконавець надсилає замовнику акт виконаних послуг за таку стадію надання послуг. Замовник зобов'язаний підписати акт впродовж 3 (трьох) робочих днів з дня надіслання акту виконавцем та повернути виконавцю (п. 2.8, 2.9 додаткової угоди).

Разом з тим, матеріали справи не містять заявку на надання юридичних послуг від 22.08.2016р. №429; рахунку-фактуру, акту виконаних послуг, на підставі яким можливо визначити ціну наданих з боку виконавця послуг, зокрема, їх категорію.

Отже, умовами п.2 додаткової угоди від 10.08.2015р. №206, яка є невід'ємною частиною договору про надання юридичних послуг від 09.06.2010р. №17/2010 сплата таких послуг (розмір якої заявлено як частина понесених реальних збитків) поставлена в залежність від фактичного надання їх юридичною фірмою, факт здійснення чого (надання послуг) в порядку положень вказаного договору в рамках справи, яка розглядається, не доведено.

Також матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер" у розмірі 6000,00 грн., що також унеможливлює віднесення їх до витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Колегія суддів, враховуючи рекомендації викладені в оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків, зазначає, що заявлені до стягнення збитки, пов'язані із сплатою юридичних послуг, не можна розцінювати як збитки у розумінні статей 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із заборгованістю.

Отже, за своєю правовою природою заявлена позивачем сума у розмірі 12120,00 грн. не є збитками, а є витратами за надання правової допомоги за договором про надання юридичних послуг від 09.06.2010р. №17/2010 та додаткових угод до нього та договором про надання юридично консультаційних послуг від 21.06.2012р., які не мають обов'язкового характеру для відновлення порушеного права, оскільки позивач жодною мірою не позбавлений був самостійно вживати заходів із захисту своїх інтересів, а залучення посередників є його власним вибором, здійснення якого не визначається порушенням відповідача.

Оскільки витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків, завданих у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, не відповідають вимогам ст.22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат у звязку з необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична фірма Вернер» та спеціалізованої організації ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» у розмірі 12120,00 грн. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області порушив вимоги матеріального права, через що рішення місцевого господарського суду від 28 лютого 2017 року у справі №922/10/17 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення плати за фактичний час користування обєктом лізингу у розмірі 71004,36 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а також оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 14198,99 грн. основної суми боргу, інфляційних втрат у розмірі 5220,35 грн., 3% річних у сумі 844,32 грн., збитків у розмірі 3500,00 грн. та прийняттю в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині стягнення з відповідача на користь позивача плати за фактичний час користування обєктом лізингу за червень 2015 року грудень 2016 року у розмірі 71004,36 грн., скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, а також скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 14198,99 грн. основної суми боргу, інфляційних втрат у розмірі 5220,35 грн., 3% річних у сумі 844,32 грн., збитків у розмірі 3500,00 грн. та прийняттю в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, то судовий збір, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі №922/10/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Постман на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" плати за фактичний час користування обєктом лізингу у розмірі 71004,36 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а також скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Постман на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" заборгованості по сплаті лізингових платежів у сумі 14 198,99 грн., компенсації витрат за юридичні послуги ТОВ ЮК Тріпл Сі у сумі 3500,00 грн., 3% річних у розмірі 844,32 та інфляційних втрат у розмірі 5220,35 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі №922/10/17 викласти у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, буд. 18, ідент. код 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, офіс В, ідент. код 35571472) заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00008270 від 20.08.2013 р. у розмірі 27878,65 грн., плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 71004,36 грн., 3% річних у розмірі 1547,39 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12084,51 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1687,78 грн.".

В решті рішення господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі №922/10/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, буд. 18, ідент. код 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, офіс В, ідент. код 35571472) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1687,35 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 26.06.2017р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.