Постанова № 67426786, 27.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"27" червня 2017 р.Справа № 916/88/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ярош А.І., Гладишевої Т.Я.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.06.2017р.)

Секретар судового засідання: Іванов І.В.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю;

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2» у судове засідання не зявився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2»

на рішення Господарського суду Одеської області від 20 квітня 2017 року

по справі № 916/88/17

за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2»

про стягнення 881 471, 99 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2», в якому просило стягнути с останнього на свою користь основний борг в сумі 753 789, 36 грн., пеню в сумі 25 861, 59 грн., три проценти річних в сумі 2 755, 68 грн. та інфляційні витрати в сумі 14 385, 12 грн.

28 березня 2017 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про збільшення розміру позовних вимог, де виклало позовні вимоги в остаточній редакції та просило суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2» на свою користь основний борг в сумі 753 789, 36 грн., пеню в сумі 81 319, 80 грн., три проценти річних в сумі 8 702, 03 грн. та інфляційні витрати в сумі 37 660, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобовязань за Договором про перевантаження експортних вантажів №50/Э від 01.02.2016р. в частині оплати за надані послуги, у звязку з чим виникла заборгованість. На суму наявної заборгованості позивачем нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 квітня 2017 року по справі № 916/88/17 (суддя Власова С.Г.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» заборгованості в сумі 753 789, 36 грн., пеню в сумі 25 861, 59 грн., три проценти річних в сумі 2 755, 68 грн. та інфляційні витрати в сумі 14 385, 12 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 525, 526, 529, 546, 547, 549, 551, 626, 627, 629, 901, 903 ЦК України та ст.ст. 193, 223, 232 ГК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі обставини справи, розглянув справу за відсутністю представника відповідача та врахував лише позицію позивача, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для об'єктивного її вирішення.

Сторона також наполягає на тому, що Договір №50/Є від 01.02.2016р. та Додаткова угода від 06.09.2016р. до основного Договору в частині визначення «ціни» не відповідає порядку, встановленому ГК України.

Разом з тим, апелянт вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно не встановив обставини справи, визнав встановленими обставини, що не доведені у справі, оскільки суд не наводить в рішенні своїх розрахунків, а висновки суду стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача 8 702, 03 грн. три проценти річних за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р., 37 660, 80 грн. інфляційних втрат за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р. суперечать обставинам справи.

Крім цього, в скарзі апелянт визнає суму заборгованості в сумі 753 789, 36 грн., однак не погоджується з вимогами про стягнення трьох процентів річних, пені та інфляційних збитків та в цій частині просить суд задовольнити в розмірі 1% від заявлених сум посилаючись на те, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла через фінансові труднощі, та оскільки, пеня та штраф - це фінансові санкції, спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, вважаємо, що розмір пені та інфляційних збитків можливо зменшити.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» просить залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2017 року судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Ліпчанської Н.В., Ярош А.І., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27 червня 2017 року.

В звязку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_3 на лікарняному з 06 червня 2017 року, по справі призначено повторний автоматичний розподіл апеляційної скарги від 26.06.2017р., яка колегією суддів у складі головуючого судді: Лисенко В.А., суддів: Ярош А.І., Гладишевої Т.Я., прийнята до свого провадження відповідною ухвалою.

В судове засідання, яке призначене на 27 червня 2017 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2» не зявився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» розяснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю вищевказаного представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла таких висновків.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судовою колегією встановлено, що на виконання Закону Украйни «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» з 26.09.2016р. перейменовано у Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Так, 01 лютого 2016 року між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2» укладено договір № 50/Э про перевантаження експортних вантажів, відповідно до п. 1.1. якого порт вивантажує із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом «вагон/автотранспорт склад», завезену клієнтом, у погоджених з портом обємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу клієнта та документально оформляє експортний ліс круглий, а клієнт планує до завезення 180 000 тон лісу круглого та зобовязується оплатити надані йому портом послуги в погодженому порядку (Том І, а.с. 19-25).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що клієнт сплачує послуги порту за діючими у порту вільними тарифами, у тому числі:

- вартість вивантаження вантажу із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом «вагон/автотранспорт склад» за ставкою 3.5 дол. США за кожну тонну переробленого експортного лісу чорного (п. 3.1.1. Договору);

- вартість зберігання вантажу в порту за вільними тарифами порту, а саме за кожну добу з 1 по 60 добу 0,08 грн./тонну, за кожну добу з 61 й далі 0,39 грн./тонну (п. 3.1.2. Договору);

- вартість транспортно-експедиторського обслуговування, що здійснюється портом, за вільними тарифами, а саме 0,09 дол. США за кожну тонну переробленого вантажу (п. 3.1.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що на підставі акту наданих послуг портом формується рахунок та акт приймання-здачі наданих послуг протягом 8 діб після надання портом послуг. Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання портом послуг на користь клієнта. Прийом-передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі предявлених рахунків. Клієнт зобовязаний не пізніше 8-го дня після надання портом послуг направити до порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту. У разі невиконання клієнтом зазначених зобовязань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного клієнтом. При цьому, у разі неотримання клієнтом за його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту надсилається портом на адресу клієнта рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

Клієнт зобовязаний провести оплату отриманих послуг протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг. Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок порту (п. 3.5. Договору).

Пунктом 6.1. Договору визначено, що у випадку порушення зобовязання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором і діючим в Україні законодавством. За порушення строків оплати, вантажовласник оплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 6.6. Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що даний договір набуває чинності з 01.02.2016р. та діє до 31.12.2016р.

Сторонами до Договору про перевантаження експортних вантажів №50/Э від 01.02.2016р. укладено додаткові угоди від 29.08.2016р., від 02.09.2016р., від 06.09.2016р., від 23.09.2016р. (Том І, а.с. 26-29).

На виконання умов Договору, протягом 25 вересня - 25 листопада 2016 року позивач надавав відповідачу послуги з вивантаження із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом «вагон/автотранспорт склад», завезену вантажовласником, у погоджених з портом обємах, кількість вантажу, виділяв складську площу для зберігання вантажу вантажовласника, документально оформляв приймання і видачу експортного лісу круглого, що підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (Том І, а.с. 38, 42, 46, 50, 57, 61, 65, 69, 76, 92, 102, 106, 110, 118, 123, 127, 135), а саме:

№ Э/10127 від 25.09.2016р.; № Э/10302 від 30.09.2016р.;

№ Э/10303 від 30.09.2016р.;№ Э/10575 від 30.09.2016р.;

№ Э/11077 від 26.10.2016р.;№ Э/11078 від 26.10.2016р.;

№ Э/10978 від 21.10.2016р.;№ Э/11530 від 31.10.2016р.;

№ Э/10464Р від 31.10.2016р.;№ Э/10977Р від 31.10.2016р.;

№ Э/11531 від 31.10.2016р.;№ Э/11662 від 08.11.2016р.;

№ Э/11874 від 11.11.2016р.;№ Э/11873 від 16.11.2016р.;

№ Э/12188 від 23.11.2016р.;№ Э/12184 від 25.11.2016р.;

№ Э/12185 від 25.11.2016р.

За період з 25 вересня 2016 року по 25 листопада 2016 року (включно) сума належної до сплати відповідачем позивачу основної заборгованості становила 753 789, 36 грн., що підтверджується рахунками на оплату (Том І, а.с. 30, 39, 43, 47, 51, 58, 62, 66, 70, 77, 93, 103, 107, 111, 119, 124, 128), а саме:

№ Э/10127 від 25.09.2016р. на суму 88 024, 15 грн.;

№ Э/10302 від 30.09.2016р. на суму 29 024, 15 грн.;

№ Э/10303 від 30.09.2016р. на суму 37 087, 14 грн.;

№ Э/10575 від 30.09.2016р. на суму 17 305, 02 грн.;

№ Э/11077 від 26.10.2016р. на суму 28 252, 51 грн.;

№ Э/11078 від 26.10.2016р. на суму 1 967, 08 грн.;

№ Э/10978 від 21.10.2016р. на суму 2 798, 22 грн.;

№ Э/11530 від 31.10.2016р. на суму 34 609, 02 грн.;

№ Э/10464Р від 31.10.2016р. на суму 30 264, 61 грн.;

№ Э/10977Р від 31.10.2016р. на суму 292 659, 56 грн.;

№ Э/11531 від 31.10.2016р. на суму 97 790, 63 грн.;

№ Э/11662 від 08.11.2016р. на суму 1 713, 86 грн.;

№ Э/11874 від 11.11.2016р. на суму 1 822, 06 грн.;

№ Э/11873 від 16.11.2016р. на суму 65 636, 42 грн.;

№ Э/12188 від 23.11.2016р. на суму 582, 74 грн.;

№ Э/12184 від 25.11.2016р. на суму 659, 88 грн.;

№ Э/12185 від 25.11.2016р. на суму 23 592, 31 грн.

Вищевказані акти здачі-прийняття робіт та виставлені рахунки були отримані відповідачем наручно відповідно 03.10.2016р., 10.10.2016р., 17.10.2016р., 25.10.2016р., 31.10.2016р., 14.11.2016р. та 30.11.2016р., що підтверджується реєстром видачі рахунків на ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2» (Том І, а.с. 136).

Листом від 16.02.2017р. за вих. № 179 ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2» визнає суму заборгованості перед ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» в розмірі 753 789, 36 грн. та зобовязується розпочати роботу на складському майданчику № 18 ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та при наявності коштів з наступного місяця від початку робіт сплачувати щомісяця борг на протязі пяти місяців до повного погашення заборгованості (Том І, а.с. 186).

При цьому, на підтвердження існування заборгованості на зазначену суму за Договором № 50/Э від 01.02.2016р., ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» направило до ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2» акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.03.2017р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.03.2017р. та платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 28.03.2017р. (Том ІІІ, а.с. 4-7).

Однак, доказів підписання з боку ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2» вищевказаного акту звірки матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем виставлених на його імя рахунків призвело до порушення п. 3.5 Договору, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 753 789, 36 грн. В наслідок порушення зобовязання за Договором, позивачем нараховано на суму заборгованості, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, пеню в сумі 81 319, 80 грн., три проценти річних в сумі 8 702, 03 грн. та інфляційні витрати в сумі 37 660, 80 грн.

За таких обставин, ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» звернулося до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом до ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2».

Судовою колегією встановлено, що договір про перевантаження експортних вантажів № 50/Э від 01.02.2016р., укладеного між сторонами, за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм ст. 901-907 Цивільного кодексу України.

Таким чином, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк дії договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 906 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається та підтверджується матеріалами справи, між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2» укладено Договір про перевантаження експортних вантажів № 50/Э від 01.02.2016р. та додаткові угоди до нього, якими сторони погодили між собою всі умови, що необхідні для укладання договору про надання послуг, а також сторонами були вчинені дії, спрямовані на його реальне виконання. Позивач у період з 25 вересня - 25 листопада 2016 року надавав послуги щодо прийому, зберігання та видачі порожніх контейнерів та навантажених контейнерів, видачі вантажу (ліс круглий), А також надав послуги щодо обробки вантажів силами та засобами вантажовласника на території 4-го терміналу позивача за заявками ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2» (Том ІІ, а.с. 2-244).

Однак, відповідач в свою чергу за надані послуги не розрахувався.

Доказів сплати за отриманні послуги відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 753 789, 36 грн., що підлягає стягненню.

При цьому, відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем на зазначену суму, як було встановлено судовою колегією вище (лист від 16.02.2017р. за вих. № 179 ТОВ «ВОРЛД ОСОБА_2»).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «ЛІГА-ЗАКОН» перевірила розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3 % річних та встановила, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р. в сумі 37 660, 80 грн. та три процента річних за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р. в сумі 8 702, 03 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.6. Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати, вантажовласник оплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія перевіривши розрахунки позивача, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р. в сумі 81 319, 80 грн.

На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим посилка апелянта на відсутність підстав для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р. не приймається судовою колегією до уваги.

Посилання апелянта на те, що справу розглянуто за відсутністю уповноваженого представника судовою колегією до уваги не приймається, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час та дату проведення судових засідань, що підтверджується поштовими повідомленнями (Том І, а.с. 167, 194; Том ІІІ, а.с. 16). Відповідач 20 квітня 2017 року в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Направив до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи від 20.04.2017р. за вх.№ 9232/17, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на відсутність доказів перебування представника відповідача в іншому судовому засіданні та необхідності прийняття участі у вказаному судовому засіданні. Крім того суд зазначив, що розгляд справи за клопотанням відповідача неодноразово відкладався, ухвали про відкладення розгляду справи відповідачем отримувалися, документи витребувані судом та подані позивачем є достатніми для розгляду справи по суті та прийняття у ній рішення.

З огляду на зазначене, судова колегія не вбачає порушення процесуальних права відповідача з боку суду першої інстанції. Також зазначає, що відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити до суду іншого представника.

Також, судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про те, що Договір № 50/Є від 01.02.2016р. та Додаткова угода від 06.09.2016р. до основного Договору в частині визначення «ціни» не відповідає порядку, встановленому ГК України, оскільки зазначений договір та додаткова угода не визнано у судовому порядку недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом.

Крім того, в скарзі апелянт просить зменшити розмір штрафних санкцій, а саме в розмірі 1% від заявлених сум (трьох процентів річних, пені та інфляційних збитків) посилаючись на погіршення майнового стану.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Судова колегія дійшла висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на необґрунтованість відповідачем того, що сума збитків є надмірно великою для підприємства, не надано доказів тяжкого майнового стану.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у звязку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись cm.cm. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ОСОБА_2» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20 квітня 2017 року по справі № 916/88/17 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 29.06.2017р.

Головуючий суддяВ.А. Лисенко

СуддяА.І. Ярош

СуддяТ.Я. Гладишева