Постанова № 67426710, 20.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа№ 910/283/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р.

по справі № 910/283/17 (суддя - Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор-Сервіс»

до Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод»

про стягнення 883 206,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. по справі №910/283/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР-СЕРВІС» 370 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 192 451,60 грн. заборгованості за процентами, 293 040,00 грн. пені за кредитом, 26 714,62 грн. пені за відсотками, 1 000,00 грн. штрафу, 13248,10 грн. судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. по справі №910/283/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. по справі № 910/283/17 прийнято до провадження. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Сервіс» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмових запереченнях.

08.06.2017р. у судовому засіданні виникла необхідність оголосити перерву.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017р. продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод» здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянтом подані письмові пояснення щодо неможливості виконання зобов'язання належному кредитору.

Відповідачем надані письмові пояснення щодо хибності розрахунку пені.

Приватним акціонерним товариством «Конотопський арматурний завод» заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Позивач заперечує проти заявленого клопотання.

Клопотання про призначення судової економічної експертизи задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України «Про судову експертизу»).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012р.).

Таким чином, право суду щодо призначення експертизи виникає лише у разі дійсної необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд для встановлення фактів, що входять до предмету доказування. Київський апеляційний господарський суд не знайшов підстав для призначення судової економічної експертизи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

02.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Конотопський арматурний завод» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (банк) було укладено кредитний договір №126-14, за умовами якого Банк у порядку та на умовах визначених цим Договором надає Позичальнику відновлювальну кредитну лінію у гривні, а Позичальник зобов'язується повернути кредит у строки встановлені в п. 2.2. цього Договору, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Згідно п. 2.2. кредитного договору №126-14 графік ліміту заборгованості за кредитною лінією: період з 02 червня 2014р. по 03.02.2015р., сума ліміту заборгованості за кредитною лінією 4 000 000,00 грн.

Згідно п. 2.5. кредитного договору №126-14 процента ставка за користування коштами кредиту: 25%.

Угодами №1, №2, №3 сторонами вносились зміни до кредитного договору №126-14 від 02.06.2014р. щодо графіку та відсоткової ставки.

Судом встановлено, що станом на 04.09.2015р. заборгованість публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод» за кредитним договором становить 370 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 1 052,00 грн.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В забезпечення кредитного договору №126-14 від 02.06.2014р. між АТ «Банк «Національні інвестиції» (заставодержатель) та публічним акціонерним товариством «Конотопський арматурний завод» (заставодавець) було укладено договір застави товарів в обігу №126-14.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

04.09.2015р. між публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №126-14, за умовами якого первісний кредитор відступає в повному обсязі, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника вимагати виконання боржником зобов'язання в повному обсязі.

Боржником за договором відступлення права вимоги є публічне акціонерне товариство «Конотопський арматурний завод».

Основним договором є кредитний договір №126-14 від 26.06.2014р.

Право вимоги означає всі права Первісного кредитора за Основним договором, в тому числі право грошової вимоги до Боржника по виконанню Зобов'язання за Основним договором, строк платежу за яким настав, а також Право вимоги, яке виникне в майбутньому із осевого договору.

Зобов'язанням є заборгованість на суму 370 000,00 грн. та проценти за користування кредитом у сумі 1 052,00 грн.

Згідно п. 2.4 Договору відступлення права вимоги №126-14 до нового кредитора переходять права первісного кредитора у Зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права первісного кредитора за договором, зазначеним у п. 1.1.5 цього договору, а саме за Договором застави товарів в обігу від 02.06.2014р., укладеним між первісним кредитором та боржником з урахуванням всіх додаткових угод про внесення змін та доповнень до нього.

Повідомленням про відступлення права вимоги №3424/08-1 від 10.09.2015р. публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» повідомило ПАТ «Конотопський арматурний завод» про відступлення права вимоги за кредитним договором № 126-14, у зв'язку з чим просило здійснювати погашення заборгованості за вказаним договором на користь нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ».

22.10.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» направило публічному акціонерному товариству «Конотопський арматурний завод» повідомлення про виконання порушеного зобов'язання. /а.с. 51/.

19.04.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОМФОРТ» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР СЕРВІС» (позивач) було укладено договір відступлення права вимоги №126-14-1, за умовами якого первісний кредитор відступив в повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги до боржника вимагати виконання боржником Зобов'язання в повному обсязі.

Боржником за договором відступлення права вимоги є публічне акціонерне товариство «Конотопський арматурний завод».

Основним договором є кредитний договір №126-14 від 26.06.2014р.

Право вимоги означає всі права Первісного кредитора за Основним договором, в тому числі право грошової вимоги до Боржника по виконанню Зобов'язання за Основним договором, строк платежу за яким настав, а також Право вимоги, яке виникне в майбутньому із осевого договору.

Зобов'язанням є заборгованість на суму 370 000,00 грн. та проценти за користування кредитом станом на 19.04.2016р. - 93 380,56 грн.

Згідно п. 2.4 Договору відступлення права вимоги №126-14-1 до нового кредитора переходять права первісного кредитора у Зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі право на забезпечення зобов'язання.

Забезпечення зобов'язання означає заставу за товарів в обігу від 02.06.2014р., укладеним між первісним кредитором та боржником з урахуванням всіх додаткових угод про внесення змін та доповнень до нього.

Повідомленням про відступлення права вимоги №22/04/16-20 від 22.04.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Комфорт» повідомило ПАТ «Конотопський арматурний завод» про відступлення права вимоги за кредитним договором №126-14, у зв'язку з чим просило здійснювати погашення заборгованості за вказаним договором на користь нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор-Сервіс».

Доказів оскарження договорів про відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

Таким чином, до позивача перейшли всі права вимоги за кредитним договором №126-14 від 02.06.2014 та договорами, що укладені для його забезпечення.

В процесі розгляду справи суд першої інстанції прийняв відмову позивача в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Факторинг».

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем заявлено до стягнення 370 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 192 451,60 грн. заборгованості по процентах, 293 040,0 грн. пені за кредитом, 26 714,62 грн. пені за відсотками та 1 000,00 грн. штрафу.

Згідно Свідоцтва, виданого Національною комісіє, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, серії ФК №598 від 16.07.2015р. ТОВ «Фактор-Комфорт», з 16.07.2015р. є фінансовою установою.

Згідно Свідоцтва, виданого Національною комісіє, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, серії ФК №503 від 02.10.2014р. ТОВ «ФК «Фактор Сервіс», з 02.10.2014р. є фінансовою установою.

Угодою №3 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №126-14 від 02.06.2014р. було встановлено ставку за користування кредитом 40% річних, починаючи з 02.07.2015р.

Згідно п. 5.5. кредитного договору №126-14 позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом в останній робочий день місяця, за який сплачуються проценти та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту.

Згідно п. 7.2. кредитного договору №126-14 за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним Банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.4. кредитного договору №126-14 у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань за договором, ніж ті, що зазначені в пунктах 7.2., 7.3. цього договору, Банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожне таке невиконання або неналежне виконання.

Позичальник зобов'язаний щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку інформацію пов'язану з фінансовим станом позичальника у звітному кварталі (в тому числі інформацію про стан заборгованості по кредитах, гарантіях, поручительствах перед іншим банками), в обсязі, необхідному Банку. (п. 8.1.4. кредитного договору №126-14).

Доказів виконання п. 8.1.4. кредитного договору №126-14 матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Здійснивши перевірку нарахування заборгованості по процентах, пені за кредитом, пені по відсотках та штрафу, апеляційний господарський суд визнає розрахунок позивача арифметично вірним, та таким, що відповідає умовам кредитного договору.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо штучної підсудності, то відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Таким чином, господарський суд міста Києва розглянув справу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу.

Стосовно фіктивності договору поруки №126-14-1 від 10.11.2016р., то доказів оскарження договору у встановленому законодавством порядку до матеріалів справи не подано.

Щодо неподання доказів передачі документів новому кредитору за договором відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Матеріали справи містять відповідні акти приймання-передачі документації по договорах відступлення права вимоги.

Щодо нарахування штрафних санкцій, то як вже зазначалось вище розрахунок заборгованості по процентах, пені за кредитом, пені по відсотках та штрафу судом визнано арифметично вірним, та таким, що відповідає умовам кредитного договору.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/283/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у справі №910/283/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/283/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

М.Л. Яковлєв