Постанова № 67426678, 26.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа№ 910/2548/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енерго компанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2017р.

по справі № 910/2548/17 (суддя -Мудрий С.М.)

за позовом комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енерго компанія»

про стягнення 108 671,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2017р. по справі № 910/2548/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2017р. по справі №910/2548/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енерго компанія» прийнято до провадження.

Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енерго компанія» вдруге своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.11.2015р. між комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» (довірителем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енерго компанія» (повіреним) укладений договір доручення №77-11/15, за умовами якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання сплатити від імені довірителя, частково за рахунок коштів довірителя, частково за рахунок власних коштів на користь НАК «Нафтогаз» вартість спожитого природного газу у сумі 99 000,00 грн. за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору постачання природнього газу №78-11/154 від 26.11.2015р., укладений між кредитором і довірителем.

Згідно п. 1.2. договору доручення вважається виконаним після перерахування в повному обсязі сум, визначених в п. 1.1. цього договору на розрахунковий рахунок кредитора за наступними реквізитами: р\р371290040040643 в ДКСУ в м. Києві, МФО 820172.

Згідно з п. 1.3. договору після виконання доручення власними коштами повіреного довіритель, протягом 30 календарних днів з моменту зарахування таких коштів на рахунок кредитора має компенсувати повіреному таку ж суму коштів шляхом перерахування на рахунок повіреного. Факт та дата зарахування грошових коштів на рахунок кредитора підтверджується та встановлюється за актом звіряння взаєморозрахунків, складених між кредитором та довірителем на кінець кожного календарного місяця або на підставі платіжного доручення про перерахування грошових коштів (завіреного належним чином банківською установою) направленого на адресу довірителя.

Згідно п. 1.4. договору для виконання доручення з метою забезпечення повіреного засобами, необхідними для виконання доручення за цим договором, довіритель перераховує на рахунок повіреного кошти в розмірі 60 000,00 грн. з подальшим врахуванням даних коштів при компенсації коштів повіреному за сплату від імені довірителя заборгованості перед кредитором.

Цей договір діє з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому. (п. 3.1. договору доручення).

Згідно п. 4.1. договору доручення у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором - сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Позивачем перераховано на користь відповідача 99 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. /а.с. 17-26/.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Доказів виконання умов договору з боку відповідача матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1008 Цивільного кодексу України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Позивач звернувся до відповідача із листом №15/01 від 05.01.2016р. про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 99 000,00 грн. /а.с. 14/.

22.01.2016р. позивач повторно звернувся до відповідача із претензією про повернення грошових коштів. /а.с. 15/.

Листом №26/01-01 від 26.01.2016р. відповідача гарантував у найкоротші терміни повернути грошові кошти у розмірі 99 000,00 грн. /а.с. 16/.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 93 800,00 грн.

Доказів сплати боргу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд визнає його арифметично вірним.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2017р. у справі №910/2548/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2017р. у справі №910/2548/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/2548/17 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

В.Г. Суховий