Постанова № 67426593, 20.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа№ 910/2565/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гладка В.О. - представник за дов. №1201 від 12ю.01.2016 року;

від відповідача: не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017

у справі № 910/2565/17 (суддя: Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД"

про стягнення заборгованості у розмірі 589 387,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 491 000,00 грн, 13 257,00 грн інфляційні нарахування, 43 988,22 грн 30% річних та пеню у розмірі 41142,63 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач всупереч умовам договору поставки №8834АШ від 16.09.2016 року не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" заборгованість у розмірі 450 000,00 грн, 43 992,63 грн 30% річних, 14 877,30 30 грн інфляційних втрат, 40 110,46 грн пені та судовий збір у розмірі 8 234,70 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.04.2017 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі № 910/2565/17 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що позивачем у справі не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення поставки згідно видаткових накладних №3072 від 27.09.2016 року, №5088 від 28.09.2016 року, №3083 від 29.09.2016 року, №3113 від 06.10.2016 року, саме на виконання положень договору поставки №8834АШ від 16.09.2016 року.

При цьому, скаржник зазначив щодо відсутності підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу україни та п. 6.2 договору до спірних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/2565/17 прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі №910/2565/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 20.06.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 06.06.2017 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 20.06.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

16.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" (покупець) було укладено договір поставки №8834АШ (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався на підставі письмового замовлення та цього договору передати, а покупець прийняти і сплатити товар на умовах, вказаних у договорі.

Відповідно до п. 2.3 договору з моменту підписання видаткових накладних право власності на товар переходить від продавця до покупця.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість товару (ціна договору) визначається загальною вартістю товару по видаткових накладних, що постачається на протязі усього строку дії цього договору.

Покупець зобов'язаний здійснити остаточну оплату товару впродовж 14 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати та 30% річних від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Згідно п.10.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 16.09.2017 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору поставки №8834АШ від 16.09.2016 року позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №3072 від 27.09.2016 року на суму 169 800,00 грн, №5088 від 28.09.2016 року на суму 117 000,00 грн, №3083 від 29.09.2016 року на суму 155 100,00 грн, №3113 від 06.10.2016 року на суму 299 100,00 грн, а загалом на суму в розмірі 741 000,00 грн, проте відповідачем здійснена лише часткова оплата за отриманий товар у розмірі 291 00000 грн, що підтверджується довідками №168-1983БТ від 13.01.2017 року, №168-2520БТ від 17.01.2017 року, виданими Акціонерним банком "Південний", та виписками по рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" за Договором поставки №8834АШ від 16.09.2016 року становить 450 000,00 грн.

22.11.2016 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №2111/16-1АШ від 21.11.2016 року з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 491 000,00 грн за договором поставки №8834АШ від 16.09.2016 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.11.2016 року, фіскальним чеком від 22.11.2016 року, яка залишена без відповіді і виконання.

Так, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів за спірним договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1. ст. 193 Господарського кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач в судовому засіданні Господарського суду міста Києва підтвердив відсутність будь - якого іншого договору поставки, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек".

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, факт зустрічного виконання сторонами умов договору поставки №8834АШ від 16.09.2016 року, зокрема із здійснення поставки та оплати за отриманий товар відповідачем.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивачем у справі не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення поставки згідно видаткових накладних №3072 від 27.09.2016 року, №5088 від 28.09.2016 року, №3083 від 29.09.2016 року, №3113 від 06.10.2016 року, саме на виконання положень договору поставки №8834АШ від 16.09.2016 року.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 30 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати та 30% річних від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Тобто, сторони у договорі передбачили інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому в даному випадку підлягає задоволенню ставка 30% річних.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як наладжене твердження скаржника щодо відсутності підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.2 договору до спірних правовідносин.

Київський апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок 30 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків, погоджується з розрахунком позивача, що позовні вимоги в частині стягнення 30% річних підлягають задоволенню сумі 43992,63 та інфляційні в сумі 14877,30 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період прострочки з 14.12.2016 року по 02.04.2017 року у розмірі 41 059,79 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п 6.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Київський апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків, погоджується з розрахунком суд першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню (позивачем при розрахунку не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені) в сумі 40 110,46 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2017 року у справі №910/2565/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 58, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року у справі №910/2565/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2565/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

І.А. Іоннікова