Постанова № 67426517, 26.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа № 910/13862/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

за участю представників сторін:

від стягувача (позивача): не з'явились;

від боржника (відповідач-1) Сєров Є.І.- за довіреністю № 10-481 від 02.08.2016;

від відповідача-2: не з'явились;

від ДДВС не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт", департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

2) публічного акціонерного товариства "Укрнафта";

3) департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15 (суддя Привалов А.І.), яка прийнята у результаті розгляду скарги публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання повернути на користь скаржника 1 825 905, 71 грн., надміру стягнених із скаржника коштів у ВП № 50366945 у справі № 910/13862/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" м. Київ

до 1) публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи", м. Київ

про стягнення 1 033 270, 08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн.,

За результатами розгляду апеляційних скарг Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 988634,84 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно 21008490,35 грн; стягнення солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" 10000 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно 212500 грн; стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 3% річних в розмірі 34635,24 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно 735998,85 грн.,; стягнення солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" адвокатських витрат у розмірі 400000,00 грн ( т.1., а.с. 5-17).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у задоволенні позову відмовлено повністю ( т. 2., а.с. 17-22).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 998634,84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21008490,35 грн., заборгованості і стягнення із відповідачів солідарно 10000 доларів, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 212500,00 грн., заборгованості та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено, а в решті рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 - залишено без змін; викладено резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 в новій редакції таким чином: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 988634,84 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 21008490,35 грн; стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10000 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості в розмірі 212500 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" судовий збір за подачу позову в розмірі 73080,00 грн, 80390,00 грн., судового збору за подачу апеляційної скарги та 400000,00 грн., понесених адвокатських витрат ( т. 2., а.с. 182-197).

06.11.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 року у справі № 910/13862/15 видано накази (т.2, а.с., 201-203).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/13862/15 змінено.

Пункт 2 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 викладено у наступній редакції

". Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14 183 629, 97 грн., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рубль РФ 10 коп. ".

У решті вимог про стягнення основного боргу відмовити.

Пункт 3 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" відмовлено.

Частину 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 щодо розподілу судових витрат викладено в такій редакції:

"Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафтана користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 48 720, 00 грн., витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53 593, 34 грн. - за подання апеляційної скарги."

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 залишено без змін.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 29 232,00 грн., витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги ( т. 3., а.с. 247-258).

25.02.2016 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 року у справі № 910/13862/15 видано накази (т.4, а.с., 16-18).

До господарського суду надійшла скарга публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання повернути на користь скаржника 1 825 905,71 грн. надміру стягнених із скаржника коштів у ВП № 50366945 ( т. 8, а.с., 133-138).

Скарга на дії ДВС мотивована тим, що державним виконавцем у виконавчому провадженні №50366945 безпідставно стягнуто 1 777 866,85 грн. з публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оскільки зобов'язання за наказом господарського суду міста Києва від 25.02.201 № 910/13852/15 в цій частині припинилось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та 1 456 789,19 грн., які на думку скаржника, є надлишково стягнутими у зв'язку зі зміною курсу валют на дату здійснення списання грошових коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2016 відновлено публічному акціонерному товариству "Укрнафта" строк для подання скарги на дії органів державної виконавчої служби України; прийнято до розгляду скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання повернути на користь скаржника 1 825 905,71 грн. надміру стягнених із скаржника коштів у ВП № 50366945 та призначено її до розгляду.

06.04.2017 через загальний відділ господарського суду від ПАТ "Укрнафта", надійшла заява, в якій скаржник уточнює свої вимоги та просить: визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. у виконавчому провадженні № 50366945 щодо стягнення з ПАТ Укрнафта" 3 234 656,04 грн ( т.10, а.с. 136-145).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15 (суддя Привалов А.І.) скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задоволено частково; визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у виконавчому провадженні № 50366945 грошових коштів в сумі 1 777 866,85 грн., незаконними; в іншій частині скарги відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (надалі- ТОВ "Інтербізнесконсалт"/апелянт-1) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відхилити скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії та бездіяльність державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (надалі- ПАТ «Укрнафта/ апелянт-2) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати в частині відмови у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. та прийняти нове судове рішення, яким визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. у виконавчому провадженні № 50366945, щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 1 456 789, 19 грн., на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт".

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 910/13862/15 прийнято до провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" та публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15 та призначено їх розгляд на 06.06.2017.

01.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшли клопотання № 10/1170 від 31.05.2017 про відкладення розгляду справи № 910/13862/15 та письмові пояснення.

06.06.2017 у судове засідання не з'явилися представники позивача (апелянта), відповідача-1 (апелянта) та відповідача-2, які повідомлялися про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином.

В судовому засіданні 06.06.2017 представник відділу ДВС у місті Києві звернулась з клопотанням про продовження строку розгляду скарги у відповідності до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 910/13862/15 розгляд апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" та публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15 відкладено на 15.06.2017.

02.06.2017 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15 після усунення обставин, які були підставою для повернення первісної апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі-апелянт-3) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 910/13862/17, зокрема, прийнято апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15 до спільного розгляду з апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" та публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15; прийнято до провадження апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15 та призначено її розгляд на 15.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 розгляд апеляційних скарг було відкладено на 22.06.2017.

20.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Укрнафта» надійшов відзив на апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому останній просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

20.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Укрнафта» надійшло клопотання, в якому останнє просить припинити провадження з розгляду апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 розгляд апеляційних скарг було відкладено на 26.06.2017.

26.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Укрнафта» надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні представник боржника (відповідач-1/апелянта-2) підтримав доводи апеляційної скарги, з викладених у ній та поясненнях до апеляційної скарги підстав. Проти апеляційної скарги ТОВ «Інтербвзнескосалт» заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Також представник боржника (відповідач-1/апелянта-2) просив або припини провадження з розгляду апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 або залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення.

Встановлено, що в судове засідання представники стягувача (позивач/апелянт-1), відповідача -2 та ВДВС (апелянта-3) не з'явилися про поважні причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційних скарг, проте представники стягувача (позивач/апелянт-1), відповідача -2 та ДДВС (апелянта-3) не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка ухвалами Київського апеляційного господарського суду таких представників не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а також обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників стягувача (позивач/апелянт-1), відповідача -2 та ВДВС (апелянта-3).

Згідно із п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стосовно поданого клопотання ПАТ «Укрнафта» про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 Положення "Про затвердження Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, Типового положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 № 1183/5 відділ примусового виконання рішень входить до складу Департаменту державної виконавчої служби, а, відтак, твердження боржника (ПАТ «Укрнафта»), що Департамент держаної виконавчої служби не є стороною у справі є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку про відхилення клопотання ПАТ «Укрнафта» про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника боржника (відповідача-1/апелянта-2), перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України оремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, ) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником, або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Статтею 55 Конституції України унормовано, щокожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до статей 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (далі - постанова Пленуму ВСУ № 14) визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 14 стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що державним виконавцем у виконавчому провадженні №50366945 безпідставно стягнуто 1 777 866,85 грн. з публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оскільки зобов'язання за наказом господарського суду міста Києва від 25.02.2016 №910/13852/15 в цій частині припинилось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та 1 456 789,19 грн., які на думку скаржника є надлишково стягнутими у зв'язку зі зміною курсу валют на дату здійснення списання грошових коштів.

Згідно ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що 02.03.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєвим О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50366945 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.

Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що публічним акціонерним товариством "Укрнафта" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" направлено заяви про зарахування №10/719 від 23.03.2016 та № 10/582 від 09.03.2016, якими повідомлено про зарахування зобов'язань публічного акціонерного товариства "Укрнафта" по виплаті товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" грошових коштів за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі №910/13862/15 на загальну суму 1 777 866,85 грн. в рахунок зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" перед публічним акціонерним товариством "Укрнафта" по сплаті грошових коштів на зазначену суму.

Чинне законодавство не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення. Для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, встановлених ст. 601 ЦК України.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що вимоги сторін є зустрічними, однорідними та за обома вимогами настав строк виконання.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Дійсність заяв публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зарахування № 10/719 від 23.03.2016 встановлена рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/6544/16, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016, а заяви про зарахування № 10/582 від 09.03.2016 - рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі №910/6542/16, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.201 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, судові рішення, прийняті у справах № 910/6544/16 та №910/6542/16, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішень у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Нормами ст.ст. 32, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено чіткі заходи примусового виконання рішень, які зобов'язаний вживати державний виконавець у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення.

Колегією суддів встановлено, що в межах виконавчого провадження №50366945 з рахунків публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в примусовому порядку списано 15 601 992,96 грн., з яких 14 183 629,97 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" та 1 418 362,99 грн. виконавчого збору, що підтверджується меморіальними ордерами № G0316FB9SG від 16.03.2016, № 312/16-245 від 16.03.2016, № G0316FGNFH від 16.03.2016, № 312/16-38 від 28.03.2016, № 312/16-52 від 28.02.2016, 312/16-100 від 31.03.2016.

Відповідно до розпорядження головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєвим О.В. та платіжного доручення № 2301 від 04.04.2016 грошові кошти в сумі 14 183 629,97 грн. як борг згідно наказу Господарського суду м. Києва від 25.02.2016 № 910/13852/16 перераховано на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт".

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що факт списання грошових коштів в сумі 15 601 992,96 грн. в межах виконавчого провадження №50366945 з рахунків публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підтверджується довідкою №10/1677 від 27.07.2016 підписаною в.о. Голови правління публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та в.о. директора департаменту бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявами № 10/591 від 10.03.2016 року, а також № 10/745 від 25.03.2016 публічним акціонерним товариством "Укрнафта" було повідомлено головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. про часткове виконання зобов'язань за наказом господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 777 866,85 грн.

Оскільки зобов'язання публічного акціонерного товариства "Укрнафта" за наказом господарського суду міста Києва від 25.02.2016 №910/13852/16 припинилось в частині 1 777 866,85 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником було повідомлено виконавчу службу, однак стягнення за наказом відбулося у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення грошових коштів в сумі 1 777 866,85 грн. незаконними є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги (апелянта-1) про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.

Стаття 602 ЦК України, якою передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, також не містить обмежень щодо такого зарахування на стадії виконання судових рішень.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення є можливим при наявності умов, встановлених ст.601 ЦК України та відсутності обставин, встановлених ст.602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.11.2008 у справі № 37/144-41/261 та від 09.12.2008 у справі № 37/638.

При цьому, рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/6544/16, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016, а заяви про зарахування № 10/582 від 09.03.2016 - рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі № 910/6542/16, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.201 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016, вимоги відповідача-1 (боржника) до позивача (стягувача) є зустрічними та однорідними, тобто такими, що повністю відповідають положенням ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначених ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, примусове виконання передбачає обов'язкове здійснення державною виконавчою службою заходів, передбачених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", в т.ч. і звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, спрямованих на виконання рішення за виконавчим документом.

Виконавчі документи - накази господарського суду міста Києва у справі № 910/13862/15 передбачали стягнення грошових коштів, як спосіб виконання рішення судів. Правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог було вчинено відповідачем-1 (боржником) після видачі судом першої інстанції наказів на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016, а дії відповідача-1 (боржника), який надіслав позивачу (стягувачу) заяви про зарахування № 10/582 від 09.03.2016 та № 10/719 від 23.03.2016 були направлені на добровільне виконання ним своїх зобов'язань.

Таким чином, припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення є можливим, оскільки такий спосіб припинення зобов'язання передбачений нормами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, та є одним із способів виконання судового рішення, а тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи ТОВ "Інтербізнесконсалт" (апелянт-1/стягувач).

Відносно доводів апелянта-1, що заявником не вчинено дій, які б свідчили про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження, а тому зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 1 777 866,85 грн., неможливе, колегія суддів зазначає, що припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення суду свідчить про фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, а тому посилання стягувача (апелянта-1) на необхідність укладення мирової угоди між сторонами на стадії виконавчого провадження, судовою колегією апеляційного господарського суду відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки укладення такої мирової угоди не вимагається в даному випадку.

Стосовно скарги ПАТ «Укрнафта» в частині визнання незаконноми дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення грошових коштів в сумі 1 456 789,19 грн. судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Отже, валютою зобов'язання може бути як грошова одиниця України, так і грошова одиниця іншої країни - іноземна валюта.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Згідно із ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

У тому випадку, якщо валюта зобов'язання і валюта виконання грошового зобов'язання не співпадають, тобто якщо валютою зобов'язання є не гривня, а іноземна валюта, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторони, що застосовують еквівалент, встановлюють для себе зобов'язання розрахуватися в гривнях і виконують зобов'язання в гривнях, при цьому обсяг зобов'язань визначається курсом національної валюти відносно іноземної валюти.

За пунктом 3.3 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 № 910/13852/16 присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 14 183 629,97 грн., що еквівалентно 32 820 321,10 руб. станом на 20.05.2015, а також те, що законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, а підстави для перерахунку суми заборгованості, розрахованої та визначеної у постанові суду відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої станції щодо необґрунтованого твердження скаржника про незаконність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення грошових коштів в сумі 1 456 789,19 грн.

Посилання заявника апеляційної скарги про те, що державним виконавцем повинна було стягуватися сума заборгованості саме в російських рублях є неспроможними, оскільки постановою ВГСУ від 18.02.2016 визначено до стягнення з боржника суму виражену у гривнях (14 183 629,97 грн.) та зазначено, що еквівалентом вказаної суми є сума виражена в російських рублях (32 820 321,10 руб). Тобто, зазначеною постановою стягнуто з боржника заборгованість саме у гривнях, а не в російських рублях.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження апелянтів 1-3, що зазначені в апеляційних скаргах стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянтів 1-3.

Керуючись статтями 4-3, 33-34, 49, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт", департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна