Постанова № 67426492, 26.06.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.06.2017 справа №905/2046/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з"явились не з"явились не з"явились не з"явилисьрозглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровської областіна рішення господарського суду Донецької областівід01.02.2017 р.у справі№905/2046/15 (суддя Шилова О.М.)за позовом до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Селидове Донецької області 1)Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ 2)Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецькпро стягнення 183677,88 грн. збитківВ С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство ДТЕК «Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Селидове, Донецка область про відшкодування збитків викликаних неналежним виконанням умов Договору ( том 1, а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2046/15 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля, м.Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Донецьквуглезбагачення, м.Селидове Донецької області про стягнення 183677,88грн. збитків відмовлено (т.2, а.с.90-93).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016р. найменування позивача змінене на Приватне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля; рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2046/15 залишене без змін (т.2, а.с.160-165).

Постановою Вищого господарського суду від 09.11.2016р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля задоволено частково: рішення Господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016р. у справі №905/2046/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області (т.2, а.с.187-191).

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.2017 р. по справі №905/2046/15 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля, м. Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Донецьквуглезбагачення, м. Селидове Донецької області про стягнення 183677,88грн. залишені без задоволення (том 2, а.с.233-240).

Не погодившись з винесеним рішенням, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 27.04.2017р. на рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017 р. по справі №905/2046/15, за змістом якої просить рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017 р. по справі №905/2046/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у повному обсязі. Заявником скарги також було надано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги (том 3, а.с.7-10).

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Також, апелянт вказує на те, що у відповідача вина є непрямою, оскільки він передбачив ризик розкрадання вантажу, знав про його можливість, не бажав настання, проте погодився на його відшкодування уклавши відповідний договір. ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не є стороною перевезення, а положеннями Статуту залізниць, - не може звернутись до перевізника з претензійними вимогами про стягнення вартості втраченого вантажу,оскільки таке право надано виключно відправнику та одержувачу вантажу, відповідно до ст.130 Статуту залізниць України.

Президія Вищого господарського суду України в своєму розясненні 5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають перевезення вантажів залізницею», відповідно до п.2.2 передбачено, що «Власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення».

Відтак, скаржник стверджує, що суд першої інстанції відмов у задоволенні позовних вимог неправильно застосував положення чинного законодавства, оскільки факт втрати вантажу було доведено матеріалами справи при цьому відповідальність за його схоронність до моменту його доставлення на станцію призначення взяв на себе відповідач. Позивач не має права звернення до перевізника з вимогою про відшкодування втраченого вантажу, оскільки таким правом наділений виключно відповідач. Законодавство не знімає відповідальності з боржника за невиконання зобовязань його контрагентами, яким є залізниця. Позивач намагався вирішити конфлікт та звернувся до боржника з вимогою до поставити вантаж втрачений більше року назад, вказавши при цьому строки поставки спірного вантажу. Проте, боржник вимогу не виконав, а суд неправомірно визнав відсутність вини у втраті та недопоставці вантажу позивачу вважаючи останньому не спричинені збитки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10.05.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддів Попков Д.О., Колядко Т.М.(том 3, а.с.1).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.05.2017р. було відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу у справі №905/2046/15 до провадження. Справу призначено до розгляду на 26.06.2017 р. о 14.30 год. (том 3, а.с.2).

ОСОБА_5о. керівника апарату суду №1113 від 26.06.2017 р. по справі №905/2046/15 у звязку зі звільненням у відставку ОСОБА_6, яка є членом судової колегії, з посади судді Донецького апеляційного господарського суду та перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_7 на дату слухання справи 29.06.2017 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/2046/15 (том 3, а.с. 23).

Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 26.06.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддів Стойка О.В., Татенко В.М.(том 3, а.с.24).

26.06.2017 р. у судове засідання представники сторін не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (том 3, а.с.22) у звязку із чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін, що не скористалися правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання (том 3, а.с. 25).

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №905/2046/15.

Суд першої інстанції ретельно дослідив матеріали справи з урахуванням вимог викладених у постанові Вищого господарського суду від 09.11.2016 р.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017 р. відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством ДТЕК Павлоградвугілля (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Донецьквуглезбагачення (виконавець) був укладений договір №13-15-162-У (том 1,а.с.9-17).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що замовник зобовязався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, повязані зі збагаченням вугілля, і прийняти концентрат, а виконавець прийняти вугілля, провести його збагачення і передати (поставити), отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику в строки і на умовах, визначених договором і/або специфікаціями (том 1, а.с. 9).

Пунктом 2.2 загальних положень статуту позивача визначено, що Публічне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля змінило тип акціонерного товариства та, відповідно, найменування на Приватне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля, яке є правонаступником майна, прав та обовязків Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля (т.2, а.с.137).

Відповідно до п.1.1.3. договору виконавець зобовязався прийняти вугілля, переробити (збагатити) його, зокрема, на ТОВ ВП ЦЗФ Чумаківська і передати (поставити), отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах DDP, місце призначення залізнична станція Ладижин Одеської залізниці і/або залізнична станція Бурштин Львівської залізниці і/або залізнична станція Енергодар Придніпровської залізниці і/або залізнична станція Добротвор Львівської залізниці і/або залізнична станція Сороче Донецької залізниці згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року з урахуванням умов договору.

Пунктом 1.1.3. договору визначено, що датою відвантаження концентрата вважається дата, зазначена у відтиску штампа залізничної станції, в тому числі станції Чумаково Донецької залізниці Укрзалізниці, на залізничній накладній, що свідчить про приймання вантажу до перевезення датою виконання виконавцем обумовлених договором зобовязань з поставки на визначених в п.1.1.3. договору умовах є дата, зазначена у відтиску штампа залізничної станції вантажоотримувача, узгодженої сторонами у специфікації до договору, в тому числі станції Енергодар Придніпровської залізниці (абз.3 п.1.1.3. договору).

Абзацом 4 п.1.1.3. договору передбачено, що виконавець несе ризики, повязані із загибеллю, псуванням, недостачею, крадіжкою концентрату при транспортуванні концентрату до станції вантажоотримувача. У випадку виявлення вантажоотримувачем концентрату фактів загибелі, псування, недостачі, крадіжки замовник протягом одного місяця з моменту надходження концентрату на станцію призначення зобовязується надати виконавцю комерційний акт, залізничну накладну, копію технічного паспорту ваг, на яких було здійснене остаточне переважування концентрату, та інші документи, на які є посилання в комерційному акті і залізничній накладній, а також забезпечити, щоб вантажоотримувач зробив переуступний напис в залізничній накладній на вантажовідправника. Копії зазначених документів мають бути засвідчені відповідно до вимог, встановлених для надання копій документів до господарського суду. Невиконання даних умов замовником тягне покладення на нього всіх вищезазначених ризиків.

Пунктом 1.1.5. договору встановлено, що концентрат, отриманий в результаті збагачення вугілля, має бути переданий (поставлений) виконавцем замовнику на вище обумовлених умовах (п.1.1.3. договору) за реквізитами, вказаними замовником у відповідних листах-заявках, оригінали яких мають бути надані виконавцю не пізніше, ніж за два дні до моменту відвантаження.

Згідно п.3.4. 3.6. договору у специфікаціях сторони узгоджують вантажоотримувачів концентрату у відповідному періоді поставки; передача (поставка) концентрату виконавцем здійснюється залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах DDP залізнична станція призначення згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року з урахуванням умов, положень, що містяться в договорі.

Пунктом 3.11.3. договору сторони обумовили, що для підтвердження невідповідності найменування і маси концентрату в натурі з даними, зазначеними в транспортних документах; у випадку виявлення концентрату без документів або документів без концентрату; псування, пошкодження концентрату (виявлення слідів крадіжки, несправність вагону тощо); повернення залізниці вкраденого концентрату складається комерційний акт.

В абзаці 2 п.4.3.визначено, що виконавець здійснює збагачення вугілля, заповнення перевізних документів відповідно до інструкцій замовника, що містяться у листах-заявках, і відвантаження концентрату за реквізитами, вказаними замовником.

Виконавець надає замовнику, зокрема, реєстр відвантажених вагонів і посвідчень якості з обовязковим зазначенням дати відвантаження, № посвідчень якості, № вагонів, № залізничних накладних, фактичної ваги і якості відвантаженого концентрату протягом 24-х годин від дати поставки концентрату; залізничні накладні, посвідчення про якість концентрату та листи про власність протягом 3-х робочих діб після дати відвантаження концентрату. Залізничні накладні, посвідчення про якість концентрату та листи про власність передаються виконавцем (відповідним вантажовідправником) уповноваженому представнику замовника, згідно п.4.4. договору.

Замовник здійснює оплату вартості послуг зі збагачення вугілля шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця подекадно на підставі рахунків від виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання замовником рахунка від виконавця, згідно п.6.3. договору.

Згідно з п.7.1 договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за договором винна сторона несе відповідальність за шкоду, завдану іншій стороні, і відшкодовує у повному обсязі завдані і документально підтверджені збитки, а також збитки у формі упущеної вигоди. Перелік випадків, що є підставою для відшкодування збитків, міститься у п.п.7.3. 7.9. договору; випадок неотримання вантажу визначеним замовником одержувачем у вказаному переліку відсутній.

Передане на збагачення вугілля і отриманий концентрат є власністю замовника. Передача вугілля на збагачення не тягне за собою переходу права власності на вугілля або отриманий концентрат. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за схоронність і ризик випадкової загибелі вугілля, переданого для збагачення замовником на умовах договору. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за схоронність і ризик випадкової загибелі концентрату, отриманого в результаті збагачення вугілля замовника, до моменту передачі його замовнику відповідно до умов договору. Залогова вартість вугілля і концентрату встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору, відповідно до п.9.5. договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобовязань, визначених договором, датою закінчення строку його дії є 31.12.2015р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами зобовязань за договором датою закінчення строку його дії є дата повного і належного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобовязань, згідно п.10.1 договору в редакції додаткової угоди від 29.05.2015р. (том 1, а.с.18).

На виконання умов договору сторони уклали специфікацію від 31.07.2014р., відповідно до п.п.2 та 4 якої строк передачі (поставки) вугілля: серпень 2014 року; залогова вартість однієї тони концентрату (вугілля камяного марок ДГ 0-100 та Г 0-100) дорівнює 1347,60грн. з ПДВ (т.1, а.с.67). Специфікація вступає в силу з моменту її підписання обома сторонами і є невідємною частиною договору.

Договір, додаткова угода від 29.05.2015р. до нього та специфікація від 31.07.2014р. підписані представниками позивача і відповідача та скріплені печатками без зауважень.

Як вбачається із матеріалів справи,12.08.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю ВП ЦЗФ Чумаківська (вантажовідправник відповідача) на підставі листа-заявки замовника №1/6470 від 08.08.2014р. (т.2, а.с.219) здійснене відправлення вугілля камяного марки Г-газове (ДГ 0-100) у вологому стані навалом зі станції Чумаково Донецької залізниці у вагонах №62110614 (68000кг) та №62199963 (68300кг) за залізничною накладною №51957397 на станцію призначення Енергодар Придніпровської залізниці для одержувача ДТЕК Запорізька ТЕС (т.1, а.с.32).

Але, зазначено, що відтиск штампа залізничної станції вантажоотримувача (станції Енергодар Придніпровської залізниці) у залізничній накладній №51957397 відсутній.

Факт відправлення зі станції Чумаково Донецької залізниці вугілля камяного марки ДГ (0-100) у вагонах №62110614 (68т) та №62199963 (68,3т) підтверджується також реєстром відправлених на Запорізьку ТЕС вагонів за період 09. 16.08.2014р. та листом №1292/п від 13.08.2014р. про власність (т.2, а.с.227-228, 229).

Відповідно до комерційних актів №БИ568263/03 та №БИ568264/04 від 04.10.2014р., складених на ст. Кальміус Донецької залізниці на додаток до актів загальної форми №07 та №08 від 04.10.2014р., вагони №62110614 та №62199963 були подані на під'їзну колію ТОВ "Макіївпромтранс" у завантаженому стані пам'яткою №1183 від 03.10.2014р. о 14 год. 00хв. та вийшли з підїзної колії ТОВ Макіївпромтранс у порожньому стані, памятка №3287 "А" від 04.10.2014р. о 17год. 20хв. (т.1, а.с.30, 31).

Зазначений вантаж визначеним замовником одержувачем отриманий не був, що на думку замовника (позивача) є підставою для відшкодування понесених ним збитків саме виконавцем (відповідачем).

Відповідно до умов ст.ст.627, 628 (ч.1), 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов; зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, а також умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; укладений (підписаний сторонами) договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.

За своєю правовою природою договір є змішаним. Але, у даному випадку позовні вимоги стосується саме стягнення збитків за втрату вантажу під час перевезення. А тому, частинами 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України врегульовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Зважаючи на правову природу заявлених до стягнення збитків, саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків, розмір їх відшкодування та фактичне їх понесення.

Позивачем не надано до матеріалів справи у відповідності до вимог ст.ст. 33,36 Господарського процесуального кодексу України доказів всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме вини відповідача у їх виникненні.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодовувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як стягення збитків необхідна наявність: збитків, протиправної поведінки заподіювача збитків, при між протиправною поведінкою заподіювача збитків та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пунктом 4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановленим договором або законом правовим наслідком порушення зобовязання є, зокрема, відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір яких доказується кредитором (ч.ч.1, 2 ст.623 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідальними за збитки, спричинені незбереженням концентрату у вагонах №62110614 та №62199963, що призвело до його повної втрати, є: перевізники на підставі залізничної накладної №51957397 та статуту залізниць України, а також, виконавець на підставі умов п.1.1.3., 9.5. договору за умови надання замовником виконавцю після виявлення вантажоотримувачем концентрату факту загибелі/крадіжки завірених відповідно до вимог, встановлених для надання копій документів до господарського суду, копій комерційного акту та залізничної накладної, а також забезпечення замовником вчинення вантажоотримувачем переуступного напису в залізничній накладній на вантажовідправника.

Умови п.4.4. договору про оперативне надання позивачу реєстру відвантажених вагонів і посвідчень якості, залізничної накладної, посвідчення про якість концентрату були виконані відповідачем щодо спірної партії концентрату, про що свідчить наявність перелічених документів у замовника і відсутність у нього будь-яких зауважень з цього приводу (т.1, а.с.32; т.2, а.с.220-221, 224). Відповідно відомості про дату відвантаження, номери відправлених за залізничною накладною №51957397 від 12.08.2014р. вагонів, фактичну вагу і якість відвантаженого у вагони №62110614 та №62199963 концентрату були відомі позивачу завчасно до очікуваного прибуття вагонів, що дозволяло після спливу розумних строків для їх прибуття вчиняти передбачені абз.4 п.1.1.3. договору дії.

Про факт крадіжки службі логістики замовника безперечно було відомо станом на 10.02.2015р., про що свідчить службова записка з пропозицією розглянути можливість предявлення залізниці претензії або позову за фактом несвоєчасної доставки вантажу, його несхоронності у тому числі у вагонах №62110614 та №62199963 (т.1, а.с.26).

На запит замовника №1/1550 від 07.08.2015р. вантажоотримувач листом №361/1 від 10.08.2015р. повідомив замовника про те, що вагони №62110614 та №62199963 (залізнична накладна №51957397) на його адресу не поступали (т.1, а.с.70). Згідно поштового штемпелю на конверті позов у даній справі поданий 03.09.2015р. (т.1. а.с.49).

Частиною2 ст.4-3, ч.1 ст.33 Господарского процесуального кодексу України передбачено, що на позивача покладений обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А також обов'язок добросовісно користуватися процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, що врегульовано частиною 3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України).

На порушення наведених приписів процесуальних норм замовником (позивачем) не було надано суду першої інстанції належних доказів виконання ним передбаченого абз.4 п.1.1.3. договору обовязку із забезпечення виконавця (відповідача) належним чином оформленими документами для звернення до господарського суду з позовом до залізниці про відшкодування збитків, завданих втратою вантажу під час перевезення.

Вищенаведене свідчить про порушення позивачем взятого на себе за п.1.1.3. договору зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України.

Абзацом 4 п.1.1.3. договору врегульовано, що виконавець несе ризики, повязані із загибеллю, псуванням, недостачею, крадіжкою концентрату при транспортуванні концентрату до станції вантажоотримувача; невиконання передбачених абз.4 п.1.1.3. договору умов замовником тягне покладення на нього всіх зазначених ризиків.

Приписами ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України зазначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку.

Відтак, ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України унормовано, що порушення замовником взятого на себе за п.1.1.3. договору зобовязання є простроченням кредитора, що з урахуванням встановлення законодавством скороченого строку позовної давності за вимогами до перевізників, які випливають із договорів перевезення, виключає можливість відстрочення виконання відповідачем зобовязання на час прострочення позивача.

З урахуванням змісту п.4 ч.1 ст.611 та ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України має наслідком покладення на позивача як на сторону, яка допустила неналежне виконання, ризиків (включаючи несення збитків), повязаних із загибеллю концентрату при його транспортуванні.

Однак, ані умови договору, ані право позивача на отримання відшкодування за відправлений, але не отриманий з вини інших осіб концентрат як на момент подання позову, так і на момент винесення даного рішення відповідачем порушені не були.

Враховуюячи викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Донецьквуглезбагачення 183677,88грн. збитків задоволенню не підлягає як безпідставна та необґрунтована.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017р. року у справі №905/2046/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017р. у справі №905/2046/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017 р. у справі №905/2046/15 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 8 прим.:

1 позивачу,

2 - відповідачам;

2- третім особам

1-у справу;

1 -ДАГС.

1-ГСДО