Ухвала суду № 67426410, 27.06.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"27" червня 2017 р.Справа № 924/452/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар", с. Мокіївці Шепетівський район Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне", с. Оршівці Кіцманський район, Чернівецька область

про стягнення 8 311 981,53 грн.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 06.06.2017р. №933/03

відповідача 1: ОСОБА_2 - за довіреністю від 13.01.2017р. №13-Д

відповідача 2: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду про солідарне стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором №01/04-2014 від 30.01.2014р. у розмірі 8 311 981,53грн., а саме: заборгованість за процентами, донарахованими за період 09.07.2015р. - 04.05.2017р. - 1 310 193,52 грн., пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту, нарахована за період 09.07.2015р. - 04.05.2017р. - 4 143 762,21 грн., пеня/неустойка за прострочення сплати процентів, нарахована за період 09.07.2015р. - 04.05.2017р. - 864 897,88 грн., інфляційні нарахування за прострочення сплати заборгованості по кредиту та процентам за період 09.07.2015р. - 04.05.2017р. - 1 592 169,06 грн., 3 % річних - 400 958,86 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився та подав пояснення з приводу доводів відповідача викладених у відзиві на позов. Зокрема, позивач із врахуванням положень ст.9 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.47 ЗУ "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 598, 599, 1054, 1049, 1048 ЦК України, ст.46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зауважує, що відсутність ліцензії у АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» не впливає на можливість нарахування процентів та штрафних санкцій за кредитним договором, адже наразі Банк не здійснює банківську діяльність щодо залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та щодо розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. У той же час, зазначає, що пункт 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 20.04.2014) стосується виключно заборгованості банку та виконання грошових зобов'язань банку.

Відмічає, що ч.3 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано припинення нарахування процентів за вкладами, а не процентів за користування кредитом. На думку позивача, аналіз зазначено норми не дає підстав вважати, що по діючим кредитним договорам, за якими існує заборгованість у клієнта перед банком по процентах за користування кредитними коштами, нарахування процентів та пені припиняється в зв'язку з прийняттям постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. (Постанова ВГСУ № 922/877/13-г)

Враховуючи вищевикладене, вважає твердження представника відповідача щодо припинення нарахування процентів за кредитним договором та санкцій за ним після відкликання банківської ліцензії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» надуманим та таким, що не відповідає нормам законодавства України.

Щодо строку нарахування штрафних санкцій позивач зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Проте, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 6.4. кредитного договору сторони домовились, що за вимогами Банку про сплату пені застосовується позовна давність у три роки і вона нараховується за цей же строк. Отже, твердження Відповідача щодо порушення строків нарахування штрафних санкцій вважає безпідставними.

Також позивач вказує, що статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК. Таким чином, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі № 6-42цс11).

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічне положення, як зазначає позивач, міститься у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12 , від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився та подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Клопотання не суперечить ст.22, 69 ГПК України, а тому судом приймається та задовольняється.

Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання 13.06.2017р. не забезпечив, письмового відзиву на позов не подав.

Враховуючи викладене, подане представником відповідача 1 клопотання, неявку представника відповідача 2, принцип змагальності господарського судочинства, необхідність витребування додаткових доказів, розгляд справи слід відкласти на іншу дату.

Керуючись ст.ст. 22, 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Строк розгляду справи продовжити терміном на 15 днів до 28.07.17р.

Розгляд справи відкласти на 14:30 "26" липня 2017 р.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, зал № 306.

Позивачу та відповідачу 1 надати письмові позиції з приводу доводів сторін висловлених у судовому засіданні.

Відповідачу 2 подати Витяг про включення підприємства до ЄДРПОУ, письмовий відзив на позов з нормативно документальним обґрунтуванням своїх доводів.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 2 прим. (надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення): 1- до справи, 2 - відповідачу 2 (59321, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с. Оршівці, вул. Незалежності, буд. 177).