Постанова № 67426261, 22.06.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017 року Справа № 904/211/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Березкіна О.В., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат, ордер ДП №49/000047 від 18.10.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 18.01.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2017р. у справі № 904/211/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кривий Ріг

до Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд", м. Кривий Ріг

про стягнення 354 216 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2017р. у справі № 904/211/17 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 283 264 грн. 35 коп. - основного боргу; 23 394 грн. 10 коп. - інфляційних втрат; 5 364 грн. 11 коп. - 3% річних; 41 917 грн. 36 коп. пені; 5 309 грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору, 6 000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката. В решті позову відмовлено.

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом всіх обставин справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 281 005,69 грн., судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга (з урахуванням доповнень до апеляційної скарги а.с. 109-111, т.2) обґрунтована тим, що позивач в позовній заяві, як і місцевий господарський суд в рішенні, при розрахунку суми основного боргу за договором поставки не врахували залік зустрічних вимог в сумі 2 258, 66 грн. (які були погоджені сторонами відповідно до заяви про залік однорідних зустрічних вимог від 01.02.2017р. та про припинення зобовязань позивача перед відповідачем по договору № 103 від 20.03.2013р. на суму 2 258, 66 грн. та про припинення зобовязань відповідача перед позивачем на зазначену суму по спірному договору поставки, про що свідчить акт звірки заборгованості). Таким чином сума основного боргу повинна бути зменшена і складати 281 005,69 грн. Не врахувавши даний факт місцевий господарський суд самостійно збільшив розмір заборгованості відповідача перед позивачем до 283 714, 35 грн., зазначивши заборгованість взагалі не підтверджену сторонами, що призвело до збільшення розміру штрафних санкцій.

Пунктом 6.3 спірного Договору (з урахуванням п.3 протоколу розбіжностей, підписаного сторонами) сторони свідомо відмовились від нарахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, тому рішення суду про стягнення 5 364, 11 грн. річних та 23 394, 10 грн. інфляційних втрат повинно бути скасовано.

На думку апелянта, позивач втратив право на нарахування пені з 05.07.2016р., оскільки він, після отриманого повідомлення від відповідача про затримку в оплаті виконаних робіт та неможливості своєчасного розрахунку за поставлену продукцію, на свій ризик продовжував поставляти продукцію. Суд не надав оцінки такій обставині.

Апелянт вважає безпідставним стягнення з нього витрат на адвокатські послуги в розмірі 6 000, 00 грн., оскільки позивач не надав доказів сплати адвокатських послуг підтвердженими відповідними фінансовими документами, по відношенню до відповідача, згідно додаткової угоди № 11 до договору № 15-10/01 від 15.10.2012р., однак ці послуги не включаються до гонорару по договору про надання правової (юридичної) допомоги.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. (а.с.102-104, т.2)

Позивач звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем 21.03.2017р. позивачеві повідомлення № 03-393 саме з заявою про зарахування зустрічних вимог, та не містять доказів отримання позивачем такої заяви. З опису вкладення вбачається, що поштове відправлення направлено позивачу за іншою адресою. Крім того, рішення суду ухвалено 22.03.2017р., тобто наступного дня, після начебто відправлення відповідачем вказаної заяви. Таким чином сам по собі факт подання відповідачем заяви про зарахування зустрічних позовних вимог за відсутності доказів виконання такої заяви про зарахування іншою стороною не свідчить про проведення такого зарахування, внаслідок якого припиняється зобовязання.

Щодо посилань апелянта на неправильне нарахування штрафних санкцій, то відповідно до п. 3 Протоколу розбіжностей сторони погодили виключити з тексту договору п. 6.3, а не відмовитись від зобовязання сплачувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних. Позивач нарахував їх виключно в межах ст.625 ЦК України, якою передбачено відповідальність боржника за порушення грошового зобовязання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.3.1 та п.4.1 Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013р.). Позивач вважає твердження апелянта про втрату права у позивача на нарахування пені з 05.07.2016р. довільним баченням апелянта, яке не ґрунтується на обєктивному розумінні змісту додаткових угод та законодавства України. Позивач зазначає, що матеріли справи містять всі докази, які підтверджують визначення суми витрат на правову допомогу. Однак при формуванні додатків до позовної заяви помилково було долучено платіжне доручення № 3309, замість правильного № 190 від 26.01.2017р. про сплату позивачем гонорару у розмірі 12 000, 00грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2017р.

У судовому засіданні 18.05.2017р. оголошено перерву до 08.06.2017р.

У судовому засіданні 08.06.2017р. оголошено перерву до 22.06.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.06.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у звязку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2017р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Вечірко І.О.

У судовому засіданні 22.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

04.02.2016р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" (покупець) укладено договір поставки № 71 (надалі - договір) із протоколом розбіжностей (т.1 а.с. 15-17).

03.02.2016р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" (покупець) укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки № 71від 04.02.2016р. (т.1 а.с. 152), відповідно до умов якого, договір поставки № 71 від 04.02.2016р. було доповнено специфікацією № 3 від 04.05.2016р. на суму 743 214,22 грн (т.1 а.с. 152).

03.06.2016р. сторонами підписано Специфікацію № 4 на щагалну суму 690 311,96 грн (т.1 а.с. 153).

На виконання умов договору позивач у період з 24.06.2016р. по 26.07.2016р. , відповідно до видаткових накладних:

1.№ 582 від 24.06.2016 року на загальну суму 10144,97 грн., залишок заборгованості з якої 3133,18 грн (а.с. 18);

2.№ 584 від 24.06.2016 року на загальну суму 14674,42 грн (а.с. 19);

3.№ 634 від 29.06.2016 року на загальну суму 4616,02 грн (а.с. 20);

4.№ 664 від 30.06.2016 року на загальну суму 11804,42 грн (а.с. 21);

5.№ 665 від 30.06.2016 року на загальну суму 10144,97 грн (а.с. 22);

6.№ 669 від 30.06.2016 року на загальну суму 14674,42 грн (а.с. 23);

7.№ 679 від 30.06.2016 року на загальну суму 10144,97 грн (а.с. 24);

8.№ 680 від 30.06.2016 року на загальну суму 14674,42 грн (а.с. 25);

9.№ 4 від 01.07.2016 року на загальну суму 10044,97 грн (а.с. 26);

10.№7 від 01.07.2016 року на загальну суму 5736,98 грн (а.с. 27);

11.№ 16 від 01.07.2016 року на загальну суму 7892,48 грн (а.с. 16);

12.№ 19 від 01.07.2016 року на загальну суму 4616,02 грн (а.с. 19);

13.№ 119 від 06.07.2016 року на загальну суму 1210,08 грн (а.с. 30);

14.№ 225 від 11.07.2016 рок на загальну суму 124032,00 грн (а.с. 31);

15.№ 587 від 26.07.2016 року на загальну суму 46512,00 грн (а.с. 32);

, довіреностей та товарно - транспортних накладних (а.с. 66-85) передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 290 626 грн. 14 коп (а.с. 18-32, 71-85).

Відповідач свої зобовязання по повній та своєчасній оплаті з урахуванням платіжних доручень (т.1 а.с. 33-65) здійснив частково.

Відповідно до акту звіряння розрахунків № 218 від 11.01.2016р. який підписано обома сторонами спору, станом на 11.11.2016р. залишок на користь ФОП ОСОБА_3П склав 324 987, 35 грн (т.1 а.с.86-87), а станом на 14.12.2016 р.,

Відповідно до платіжного доручення № 3058 від 01.12.2016р. (т.2 а.с. 3), яке враховано відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 (т.2 а.с. 2) відповідачем сплачено позивачу за бетон, згідно до рахунку № 56 від 03.06.2016р. 41 723,00 грн .

Відповідно до Акту звіряння розрахунків № 288 від 14.12.2016р. , екземпляр якого Відповідачем не підписано, залишок на користь ФОП ОСОБА_3 становив 283 264,35грн (т.1 а.с. 88).

Відповідно до акту звіряння розрахунків № 217 від 11.11.2016р. за період з 01.01.16р. по 11.11.16р., який підписано обома сторонами спору, залишок на користь ПАТ «КРИВОРІЖАГЛОБУД» станом на 11.11.16р. склав 2 258,66грн (т.1 а.с. 138).

Відповідачем надано заяву про залік однорідних зустрічних вимог станом на 01.02.2017р. на суму а2 258,66грн (т.1 а.с. 139).

Дебетове сальдо оплативши на користь позивача товар за спірними поставками на загальну суму 6 911 грн. 79 коп., у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 283 714 грн. 35 коп. Проте, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 283 264 грн. 35 коп.

За умовами п. 6.1. договору, у випадку прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 05.07.2016р. по 26.01.2017р., розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 42 193 грн. 94 коп.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предмет позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.03.2017р., є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" заборгованості в розмірі 354 216 грн. 50 коп., з яких: 283 264 грн. 65 коп. - сума основного боргу, 23 394 грн. 10 коп. - інфляційні втрати, 5 364 грн. 11 коп. - 3% річних, 42 193 грн. 94 коп. - пеня, відповідно до умов договору поставки № 71 від 04.02.2016р. в редакції додаткової угоди № 3 від 03.06.2016р. та витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 12 000 грн. 00 коп. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

В своїй апеляційній скарзі Відповідач стверджує, що 21.03.2017 року він спрямував на адресу Позивача повідомлення № 03-393, про залік однорідних зустрічних позовних вимог на суму 2 258,66грн, які виникли у Позивача перед Відповідачем за договором № 103 від 20.03.2013р.

З протоколу судового засідання та наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що в період з 16.03.2017р. по 22.03.2017р. Відповідач інформував суд про свої спрямування на адресу Позивача вищезазначеного повідомлення.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що Відповідач не надав доказів належного сповіщення суду щодо його намірів скористатися правом на зарахування зустрічних однорідних вимог, неможливості надання цих доказів суду першої інстанції.

Сама по собі наявність акту звіряння розрахунків на суму 2 258,66грн не може бути підставою для прийняття судом рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог на цю суму у відповідності до вимог статті 601 Цивільного кодексу України, а тому відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги щодо необхідності проведення місцевим господарським судом відповідного зарахування під час прийняття рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним і обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо встановлення розміру основного боргу в сумі 283 264,35 грн

Відповідно Протоколу розбіжностей до договору поставки № 71 від 04.02.2016р. (т.1 а.с. 17), в редакції Постачальника (ФОП ОСОБА_3П.) пункту 6.3 викладено: «на підставі ст. 625 ЦК України ,сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобовязання боржник на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення» , а редакції Покупця (ПрАТ «КРИВОРІЖАГЛОБУД» : «виключити з тексту договору».

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо досягнення сторонами спору домовленостей не застосовувати статтю 625 ЦК України є необґрунтовані, а тому відхиляються колегією суддів.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 11 від 01.12.2016 року (т.2 а.с. 96) до Договору про надання правової (юридичної) допомоги № 15-10/01 від 15.10.2012 року (т.2 а.с. 92-94), сторони визначили, що при предявленні позовних вимог до ПрАТ «КРИВОРІЖАГЛОБУД», до складу судових витрат будуть включені витрати на оплату послуг адвоката визначені у додатковій угоді № 07 від 01.11.2016 рокудо Договору про надання правової (юридичної) допомоги № 15-40/01 від 15.10.2012 року.

Додатковою угодою № 7 від 01.11.2016 року, сторони погодили, що сума гонорару складає 12 000,00 грн (т.2 а.с. 95).

Відповідно до Платіжного доручення № 3309 від 16.12.2016р. Позивачем перераховано АО «БА «Кулаков, Баднягін і Партнери» 12 000,00 грн за надання правої допомоги , згідно договору № 15-40/01 від 15.10.2012 року (т.2 а.с. 100).

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги, щодо помилковості висновків місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат відхиляються як необґрунтовані.

Решта доводів апеляційної скарги позивача не спростовує зазначених висновків.

Перевіривши у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2017р. у справі № 904/211/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2017р. у справі № 904/211/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 26.06.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя І.О.Вечірко