Рішення № 67426227, 26.06.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р.Справа № 922/1935/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "АНТАР 2", с. Червоне до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ОСОБА_1 ГОСПОДАР", с. Картамиш про стягнення 54091,60 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 23.05.2017;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АНТАР 2" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ОСОБА_1 ГОСПОДАР" основної суми боргу в розмірі 25999,64 грн., інфляційних втрат в сумі 25094,59 грн. та 3% річних в сумі 2997,37 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 3/10 від 01.10.2014 щодо оплати виконаних робіт на загальну суму 35999,64 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 25999,64 грн. по оплаті вартості виконаних робіт та заявлено до стягнення 25094,59 грн. інфляційних втрат та 2997,37 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, розрахованих за період з 07.11.2014 по 19.05.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 червня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26 червня 2017 року о 10:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Представник позивача 26 червня 2017 р. надав клопотання (вх. №20678) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, яке задоволено судом та надані документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали господарського суду Харківської області від 12 червня 2017 року про порушення провадження у справі надіслана 12 червня 2017 року на адресу відповідача: 64144, Харківська область, Первомайський район, с. Картамиш, вул. Щаслива, 39, яка зазначена позивачем у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте не повернута підприємством зв'язку.

За відстеженням пересилання поштових відправлень вбачається, що відповідач отримав копію ухвали господарського суду Харківської області від 12 червня 2017 року про порушення провадження у справі 15.06.2017, що підтверджується також витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який долучено судом до матеріалів справи.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ОСОБА_1 ГОСПОДАР" (надалі - Замовник) та Приватним підприємством "АНТАР 2" (надалі - Виконавець) було укладено договір про надання послуг №3/10 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за заявкою Замовника надати послуги з прибирання гречки на земельних ділянках Замовника в кількості 90,00 га (розділ 1 Договору).

Ціна послуги складає 400,00 грн. за 1 га. в т.ч. ПДВ (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору підставою надання послуг, є підписаний сторонами даного договору, акт виконаних послуг з зазначенням фактично обробленої кількості га.

Згідно з п.2.4. Договору розрахунок за надані послуги проводиться шляхом здійснення попередньої оплати або протягом семи банківських днів, з дати підписання акта виконаних послуг шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок, готівкою в касу підприємства.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2014 року, а за розрахунками до повного їх виконання.

Відповідно до акту приймання - передачі наданих робіт (послуг) №2/10 від 28.10.2014 позивачем були надані відповідачу послуги з прибирання гречки на суму 35999,64 грн. (а.с. 25).

Вищенаведений акт №2/10 від 28.10.2014 підписаний сторонами без будь-яких зауважень.

Отже, відповідач мав сплатити надані позивачем за вказаним Договором послуги не пізніше 04.11.2014, проте відповідач частково розрахувався за надані послуги на загальну суму 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1241 від 01.12.2016 на суму 10000 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 01.12.2016 звернувся до відповідача з претензією №21 про сплату суми існуючого боргу.

Проте, відповідач на вказану претензію не відреагував, суми боргу не сплатив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 25999,64 грн. та не сплачена відповідачем, що також не спростовано відповідачем.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 25999,64 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 25094,59 грн., а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних, розрахованих починаючи з 07.11.2014 по 19.05.2017 підлягає частковому задоволенню в розмірі 2594,34 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 403,03 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1588,08 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 181, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, 54, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 53688,57 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ОСОБА_1 ГОСПОДАР" (64144, Харківська область, Первомайський район, с. Картамиш, вул. Щаслива, 39, код ЄДРПОУ 37646502) на користь Приватного підприємства "АНТАР 2" (64132, Харківська область, Первомайський район, с. Червоне, вул. Польова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 33011014) основну суму заборгованості в розмірі 25999,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 25094,59 грн., 3% річних в розмірі 2594,34 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1588,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 403,03 грн. відмовити.

Повне рішення складено 27.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3