Рішення № 67426170, 26.06.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р.Справа № 922/1688/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків про стягнення 58953,75 грн. за участю предствників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 007Др-38-1216 від 30.12.2016 року.

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 9974 від 29.12.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GBKz1264-17 від 23.03.2017 року в розмірі 58953,75 грн., з яких 45770,04 грн. пені, 4903,93 грн. 3% річних та 8279,78 грн. інфляційних втрат. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 червня 2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.06.2017 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 19296), в якому проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Крім того відповідач вказує на відсутність вини Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова у неналежному виконанні зобов`язань щодо оплати, у зв`язку з чим просить суд визнати незадовільним майновий стан відповідача та зменшити розмір пені на 90%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2017 року розгляд справи було відкладено на 26.06.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.06.2017 року визнав позов, підтримав клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об`єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

23 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач, постачальник) та Квартирно-екплуатаційним (відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GBKhz1264-17.

Відповідно до положень п. 1.1. Договору позивач зобов'язувався передати у власність Споживачу природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

П. 1.2. Договору передбачає річний плановий обсяг постачання газу 240.000 до тис. м. куб.

Відповідно до п.11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині постачання газу з 31 січня 2017 р. до 30 квітня 2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Згідно з п. 4.2.3. Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу за січень 2017 року 31,605 тим. м. куб. на загальну суму 295706,36 грн. та за лютий 2017 року 204,236 тис. м. куб. на загальну суму 2184818,70 грн.

Розділом II Договору передбачений алгоритм визначення обсягів спожитого природного газу по Договору. Відповідно до п. 2.3. Договору визначено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем.

Відповідно до п.п. 2.9.1. - 2.9.5. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та/ або Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобовязується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання - передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) природного газу встановлюється Постачатьником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було підписано наступні акти приймання - передачі природного газу, зокрема:

- Акт № ХО300001625 від 31.01.2017 року на суму 295706,36 грн.;

- Акт № ХО300006012 від 28.02.2017 року на суму 2184818,70 грн.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив вчасної опати спожитого газу, у строки визначені мовами, укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу до сплати 4903,93 грн. 3% річних та 8179,78 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в судовому засіданні визнав наявну у нього заборгованість та зазначив про складне економічне становище Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова та те, що останній є бюджетною установою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Статтею 1 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 4903,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 8279,78 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 45770,04 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2.2. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідач в свою чергу просить суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на скрутне економічне становище та те, що відповідач є бюджетною установою та порушення строків оплати сталося не з його вини.

В обґрунтування скрутного фінансового становища, відповідач надав довідку управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області якою підтверджено, що установа відповідача повністю з Державного бюджету.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи викладені обставини та те, що суд має право зменшити розмір пені з наявності обставин, які мають істотне значення, а відповідач в свою чергу є бюджетною установою, що підтверджується довідкою управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50%.

Судом було зроблено перерахунок розміру нарахованої позивачем пені у зв'язку зі зменшенням розміру неустойки на 50%, і з урахуванням перерахунку, підлягає стягненню сума пені в розмірі 22885,02 грн., а в іншій частині пені в сумі 22885,02 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 1600,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 4903,93 грн. 3% річних, 8279,78 грн. інфляційних втрат, 22885,02 грн. пені та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 22885,02 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 29.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

922/1688/17