Рішення № 67426148, 20.06.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р.Справа № 922/1221/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м.Харків про стягнення 11362,47грн. за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 29.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі за текстом відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11362,47грн.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не надав доказів понесення фактичних витрат в розмірі заявлених позовних вимог. Відповідач вважає, що сума 12101,25грн., яка зарахована позивачем в рахунок платежів за договором страхування, не є виплатою страхового відшкодування в розумінні діючого страхового законодавства, а тому позивач фактично сплатив 261,22грн. страхового відшкодування. Також вважає, що позивачем не доведено належними доказами розміру збитків, оскільки не надано відповідного висновку експерта або спеціаліста-товарознавця. Наданий рахунок-фактура №J9600000213 від 31.01.2017, складений ТОВ "Інтехстандарт", не є таким доказом, оскільки всупереч статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містить коефіцієнту зносу, а саме ТОВ "Інтехстандарт" не має статусу оцінювача. Крім того, зазначив, що позивач не звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування в порядку статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивач у судове засідання свого представника не направив, після судового засідання 06.06.2017 до суду надійшла заява позивача, в якій він просив розглядати справу за відсутності його представника. Також в даній заяві позивач вказав, що зарахування ним 12101,25грн. в рахунок платежів за договором страхування прямо передбачено умовами договору та є частиною страхового відшкодування. Наполягає на тому, що рахунок-фактура №J9600000213 від 31.01.2017 є належним доказом розміру збитку, оскільки згідно умов договору страхування саме на його підставі здійснюється виплата страхового відшкодування. Зазначив, що нормами законодавства не визначено, що єдиним доказом розміру збитку має бути саме звіт оцінювача (експерта). Щодо посилань відповідача на відсутність в розрахунку коефіцієнту фізичного зносу зазначив, що у даному випадку значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю відповідно до п.7.38 ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, що викладені у відзиві, просив залишити позов без задоволення.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника відповідача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

11 листопада 2016 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2815-16-00120, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу - "Санг Йонг" (Ssang Yong Korando), державний номер НОМЕР_1.

За умовами пункту 2.2.2 цього Договору страхування дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, із настанням якого виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

25 січня 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Санг Йонг", державний реєстраційний №СВ6587АХ під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу "Сеат" державний реєстраційний №АІ2528ЕР під керуванням водія ОСОБА_4.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 02.03.2017 у справі №759/1971/17 встановлено, що під час даної ДТП водій ОСОБА_4 порушив п.п.2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, у звязку з чим притягнутий до адміністративної відповідальності. Дана постанова набрала законної сили 14.03.2017.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль "Ssang Yong Korando", держномер СВ6587АХ, отримав пошкодження, що підтверджується вищевказаної постановою районного суду, а також наявним в матеріалах справи актом огляду пошкодженого транспортного засобу від 25.01.2017.

25 січня 2017 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

02 лютого 2017 року позивачем на підставі рахунку-фактури №J19600000213 від 31.01.2017 було складено страховий акт №ДККА-54974 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, відповідно до яких сума страхового відшкодування склала 12362,47грн.

Страховим актом №ДККА-54974, затвердженим 02.02.2017, визначено порядок виплати страхового відшкодування наступним чином: 1-у частину платежу в розмірі 12101,25грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу, 2-у частину страхового відшкодування в розмірі 261,22грн. перерахувати за реквізитами страхувальника.

На підставі даного страхового акту позивач перерахував страхувальнику 261,22грн., що підтверджується платіжним дорученням №2146 від 03.02.2017. Інша частина страхового відшкодування в розмірі 12101,25грн. згідно умов пункту 12.2 Договору страхування №28-2815-16-00120 від 11.11.2016 зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу.

Цивільно-правова відповідальність, власника транспортного засобу "Сеат" державний реєстраційний №АІ2528ЕР застрахована у ТДВ "Міжнародна страхова компанія", згідно полісу АЕ/8418207. Відповідно до даного полісу відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, завдану винуватцем ДТП (ОСОБА_4М.) майну третіх осіб, в межах 100000,00грн. (враховуючи наявність франшизи 1000,00грн.)

З урахуванням викладеного, позивач, посилаючись у позові на систематичне невиконання своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, без звернення до відповідача з претензією, звернувся за захистом свого права до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь 11362,47грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

У відповідності до положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, позивач після виплати страхового відшкодування страховику в загальному розмірі 12362,47грн., що складається з суми 261,22грн. виплаченої безпосередньо страхувальнику, та суми 12101,25грн., утриманих з страхувальника в рахунок несплаченої частини страхового платежу, отримав право зворотної вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності, особи, винної у скоєнні ДТП, згідно поліса №АЕ/8418207.

З урахуванням франшизи (1000,00грн.), передбаченої полісом АЕ/8418207, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу 11362,47грн. суми страхового відшкодування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів відшкодування позивачу вказаної суми, а тому позовні вимоги про стягнення 11362,47грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не можуть бути прийняті судом, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного суду України №1-2/2002 від 02.07.2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, позивач правомірно звернувся з даним позовом, без направлення претензій відповідачу в порядку досудового врегулювання спору.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку.

Пунктом 12.1 Договору страхування № 28-2815-16-00120 від 11.11.2016 визначено, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку.

Таким чином, страхове відшкодування дорівнює загальному розміру збитків, які завдані страхувальнику при ДТП, та не може обмежуватися лише тими сумами коштів, які безпосередньо виплачені страховиком на користь страхувальника.

Згідно статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Утримання позивачем із загальної суми страхового відшкодування 12101,25грн. в рахунок несплаченого страхового платежу за договором страхування №28-2815-16-00120 від 11.11.2016 також є фактичними витратами позивача, які здійснені саме у звязку із настанням страхового випадку.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.06.2014 у справі № 910/470/14 та від 03.06.2013 у справа № 5011-50/17470-2012.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено належними доказами розміру збитків, оскільки не надано відповідного висновку експерта або спеціаліста-товарознавця, судом відхиляються, оскільки вони необґрунтовані будь-якими нормами чинного законодавства.

Слід також зазначити, що умовами договору страхування №28-2815-16-00120 від 11.11.2016 також не передбачено необхідності складення висновків експертів або спеціалістів-товарознавців для здійснення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 12.2 даного договору страхування вартість відновлювального ремонту, яка включає вартість деталей, вузлів, агрегатів, що замінюються, вартість робіт та витратних матеріалів, вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін, що діяли на дату настання страхового випадку (або пізнішу дату, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту настання страхового випадку) на території України відповідно до калькуляції СТО, рекомендованої або погодженої страховиком.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що рахунок-фактура №J9600000213 від 31.01.2017 є невірним.

Стосовно доводів відповідача щодо розрахунку коефіцієнту фізичного зносу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.38 ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу "Санг Йонг" державний реєстраційний №СВ6587АХ рік випуску автомобіля 2012, дата реєстрації - 14 листопада 2012 року і на момент ДТП (25 січня 2017 року) строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином, підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м.Харків, вул.Мироносицька, 99, літ.А-3, код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, вул.Федорова, 32-А, код 30859524) 11362,47грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1600,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 26.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_2