Рішення № 67425910, 19.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017р. Справа № 914/736/17

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм», м. Львів

до відповідача-1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО», с. Софіївська Борщагівка, Київська область

та відповідача-2: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл», м. Львів

про стягнення 337 635 грн. 02 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність №01-18 від 18.05.2017 р.);

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: не зявився

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО», с. Софіївська Борщагівка, Київська область та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл», м. Львів про 337 635 грн. 02 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.04.2017 р. призначив розгляд справи на 22.05.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 28.06.2017 р.

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

07.06.2017 р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм» про визнання договору №291214 від 29.12.2014 р. недійсним.

Ухвалою від 07.06.2017 р. суд відмовив в прийнятті зустрічного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем-1 29.12.2014 р. укладено договір №291214, на виконання умов якого відповідачу-1 було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості товару виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 337 635 грн. 02 коп. Також, між позивачем та відповідачем-2 07.02.2017 р. укладено договір поруки, згідно з умовами якого останній поручається за виконання відповідачем-2 зобовязань за договором №291214 від 29.12.2014 р. на суму 10 000 грн. 00 коп. Відтак, просив стягнути з відповідача-1 заборгованість у сумі 327 635 грн. 02 коп., з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно заборгованість у сумі 10 000 грн. 00 коп., судові витрати покласти на відповідача-1.

Відповідач-1 явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач-2 проти позову в частині вимог до відповідача-2 заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача-1 та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

29 грудня 2014 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм» (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (покупець) було укладено договір №291214.

За цим договором продавець (позивач) постачає покупцю (відповідачу-1) лікарські засоби, згідно замовлень покупця за ціною та асортиментом указаними в прас-листі продавця, на момент замовлення товару.

Згідно п. 9.1. договору він набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2015 р.

Додатковою угодою №1 до договору №291214 від 29.12.2014 р. термін дії договору було продовжено до 31.12.2016 р. включно.

Додатковою угодою №2 до договору №291214 від 29.12.2014 р. термін дії договору було продовжено до 31.12.2017 р. включно.

На виконання умов вищевказаного договору позивач у 2016 році поставив відповідачу згідно видаткових накладних товар (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунок за товар, що поставляється за даним договором, здійснюється покупцем протягом 40 календарних днів з дати підписання видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач-1 свої зобовязання перед позивачем щодо оплати вартості товару виконав частково.

На дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача-1 перед позивачем згідно первинних бухгалтерських документів становить 337 635 грн. 02 коп., що підтверджується підписаним між позивачем та відповідачем-1 актом звіряння взаємних розрахунків за січень 2017 р.

Судом також встановлено, 7 лютого 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл» (поручитель) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм» (кредитор) укладено договір поруки.

За цим договором поручитель (відповідач-2) поручається перед кредитором (позивачем) за ТзОВ «ФРАМ КО» (боржник) щодо виконання останнім зобовязань по оплаті за товар поставлений згідно договору №291214 від 29.12.2014 р. На момент підписання даного договору заборгованість боржника перед кредитором становить 337 635 грн. 02 коп.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником обовязку по оплаті за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі 10 000 грн. 00 коп.

Поручитель зобовязаний у разі порушення боржником обовязку за основним договором, самостійно виконати в межах визначеної даним договором суми зазначений обовязок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10 календарних днів шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок кредитора (п. 4.1. договору поруки).

За вих. №2203-02 від 22.03.2017 р. позивач звертався до відповідача-2 з вимогою про оплату 10 000 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач-2 свої зобовязання за договором щодо оплати 10 000 грн. 00 коп. станом на дату судового розгляду не виконав.

У звязку із невиконанням відповідачами своїх зобовязань щодо оплати, ТзОВ «Орісіл-Фарм» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ «ФРАМ КО» про стягнення 327 635 грн. 02 коп. та стягнення солідарно з ТзОВ «ФРАМ КО» і ТзОВ «Орісіл» 10 000 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязання є, зокрема, договори, правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржниками, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 3 ст. 15 ГПК України встановлено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Позивач звернувся з позовом, зазначивши одним з відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл», місцезнаходження якого - м. Львів. Як вбачалося з тексту позовної заяви, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл» за договором поруки взяло на себе зобовязання відповідати перед позивачем за часткове виконання зобовязань по договору №291214 від 29.12.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1. Таким чином, при винесенні ухвали про порушення провадження у справі, судом було дотримано вимоги ст. 15 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає: з відповідача-1 327 635 грн. 02 коп. основного боргу, з відповідачів солідарно 10 000 грн. 00 коп. основного боргу.

Як зазначено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів пропорційно до задоволених вимог щодо кожного з них.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО», с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 114, Києво-Святошинський район, Київська область (ідентифікаційний код 39443405) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 32640291) 327 635 грн. 02 коп. основного боргу, 4 989 грн. 57 коп. судового збору.

3.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО», с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 114, Києво-Святошинський район, Київська область (ідентифікаційний код 39443405) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл», м. Львів, вул. Шевченка, 31 (ідентифікаційний код 25555779) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 32640291) 10 000 грн. 00 коп. основного боргу.

4.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл», м. Львів, вул. Шевченка, 31 (ідентифікаційний код 25555779) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орісіл-Фарм», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 32640291) 74 грн. 96 коп. судового збору.

5.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 19.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.06.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.