Рішення № 67425866, 13.06.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа № 911/819/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону, м.Вінниця

в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України, м.Київ

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця, м.Вінниця

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр», м.Вишневе

про стягнення 870205,40 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача 1: не зявився

Від позивача 2: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

Від прокуратури: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця (далі позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» (далі відповідач) про стягнення 870205,40 грн.

Провадження у справі №911/819/17 порушено відповідно до ухвали суду від 21.03.2017 року та призначено справу до розгляду на 06.04.2017 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 06.04.2017 року без поважних причин не зявився та 04.06.2017 року надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 20.04.2017 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.04.2017 року подав відзив, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити прокурору у задоволенні позову повністю. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні 20.04.2017 року подано клопотання про витребування додаткових доказів у позивача2, яке розглянуто судом у судовому засіданні та частково задоволено. Розгляд справи відкладався на 11.05.2017 року.

Прокурор у судове засідання 11.05.2017 року не зявився та надіслав до суду письмові пояснення на відзив відповідача. Представник відповідача2 у судовому засіданні 11.05.2017 року подав письмові пояснення на відзив. Розгляд справи відкладався на 01.06.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2017 року на вимогу ухвали суду подав додаткові документи. Розгляд справи відкладався до 13.06.2017 року.

В судовому засіданні 13.06.2017 року прокурор та позивач2 підтримали позовні вимоги та надали пояснення на відзив відповідача. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.06.2017 року не зявився.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, предявлення заступником військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України даної позовної заяви в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, викликано необхідністю захисту інтересів держави, повязаних з використанням військового майна та витрачанням бюджетних коштів.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що станом на 13.03.2017 року за субєктом господарювання ТОВ «Транс Логістик Центр» перед КНВ м. Вінниця рахується дебіторська заборгованість по теплопостачанню на суму 668 237,56 грн.

30.03.2016 року між Міністерством оборони України (Замовник), в особі директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності МОУ від 08.02.2016 року № 220/184 з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» (Виконавець), в особі ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту (нова редакція), з другої сторони, разом Сторони, відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 24.03.2016 року №75/78/17 укладено Договір № 286/2/16/9 (далі Договір № 286/2/16/9) про закупівлю послуг щодо забезпечення харчування за контрактом (харчування: послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право па забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування тварин).

Відповідно до п.п. 6.4.11 Договору № 286/2/16/9 Виконавець зобовязаний протягом 20 діб після підписання цього Договору укласти прямі договори з постачальними організаціями, а у разі технічної неможливості укладання прямих договорів, укласти з балансоутримувачами фондів договори про відшкодування вартості комунальних послуг, енергоносіїв, спожитих в процесі надання послуг з харчування. Нарахування плати за спожиті Виконавцем комунальні послуги та енергоносії здійснюється з моменту (початку) надання послуг з харчування особового складу.

Як зазначено в позові, звернення КЕВ м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» з пропозицією укласти договори про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, керівництво Виконавця тривалий час ігнорувало. Після проведених переговорів та погоджень, на спільній нараді між КЕВ м. Вінниця в особі начальника ОСОБА_5 (Сторона 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» в особі директора ОСОБА_4 (Сторона 2), укладено Договір № 293 від 07.11.2016 року (далі - Договір №293) про відшкодування вартості теплопостачання в процесі надання послуг з харчування.

Згідно з п 1.1. Договору №293 Сторона2 відшкодовує Стороні1 вартість наданої теплової енергії по військовим частинам, в яких Сторона2 надає послуги з харчування, що надаються на підставі Договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/16/9 від 30.03.2016 року в межах використовуваних (фактично опалювальних) площ за тарифом, затвердженим відповідним розпорядчим актом.

Пунктом 3.2.1 Договору №293 визначено, що Сторона2 зобов'язується після отримання від Сторони1 правильно оформленого пакету документів, визначених у п. 2.2. даного Договору, протягом 10 банківських днів, здійснювати 100% оплату.

Пункт 4.1 Договору №293 передбачає, що за невиконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Як зазначає позивач, він виконав свої зобовязання та забезпечив безперебійну оплату та постачання теплової енергії.

Однак, в порушення умов Договору №293 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» не здійснює відшкодування оплати за отримані комунальні послуги.

20.12.2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» нараховано 444 629,38 грн., які не сплачено, прострочення триває 65 днів (з 04.01.2017 року по 09.03.2017 року). 30.01.2017 року відповідачу нараховано 223 608,28 грн., які не сплачено, прострочення триває 15 днів (з 14.02.2017 року по 09.03.2017 року). 27.02.2017 року відповідачу нараховано 201 967,74 грн., які не сплачено.

В результаті неналежного виконання своїх договірних зобовязань відповідачем, за ним утворилась заборгованість в сумі 870 205,40 грн.

Згідно з п.п. 6.4.11 Договору харчування № 286/2/16/9 плата за теплову енергію, що надається до місць загального користування (обідні зали, холи, вестибюлі, роздягальні, умивальні) здійснюється на площі з розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини, відповідно до норм розквартирування військ, затверджених наказом МО України від 05.01.2011 року № 5. Споживання теплової енергії у технологічних приміщеннях (варочні цехи, склади та інше) оплачуються в повному обсязі».

30.01.2017 року та 07.02.2017 року на адресу відповідача направлялись претензії з вимогами погасити заборгованість, які залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач в ході розгляду спору у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що згідно з п. 2.2. Договору №293 позивач щомісячно до 25 числа повинен надавати відповідачу рахунок-фактуру споживання теплової енергії у технологічних приміщеннях та рахунок-фактуру споживання теплової енергії у місцях загального користування, розрахунок вартості теплопостачання по кожній військовій частині, акти вартості теплопостачання, які є підставою для проведення оплати по даному Договору.

Зобовязання по оплаті теплопостачання виникають у відповідача лише після отримання від позивача оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, що передбачено пунктом 3.2.1. Договору №293. Тобто, відповідач повинен здійснити протягом 10 банківських днів 100 % оплату, але в тому разі, якщо пакет документів, зазначений пунктом 2.2. Договору №293 буде правильно оформлений.

Однак, відповідач зазначає про неправильність оформлення позивачем первинних бухгалтерських документів, та що про усунення недоліків відповідач неодноразово звертався до позивача.

Також відповідач не згоден з нарахуванням розміру площ та оплати за місця загального користування. Зокрема, відповідач стверджує, що позивач здійснює нарахування за теплову енергію, що надається до місць загального користування з розрахунку штатної чисельності особового складу військових частин, відповідно до норм розквартирування військ, затверджених наказом МОУ № 5 від 05.01.2011 року. Однак, позивач не бере до уваги те, що нараховування площі загального користування виявляється більшою ніж фактично існуючі площі місць загального користування по кожній військовій частині. Також розрахунок базового тарифу на теплову енергію та послуги теплопостачання є завищеним.

Однак, відповідач не обґрунтував які саме недоліки допущені позивачем при оформленні первинних бухгалтерських документів. Позивачем надано докази передачі позивачу передбачених п. 2.2. Договору первинних документів, нарахування за якими проведено у відповідності до визначених Договором №293 (з додатками) умов, як погоджено сторонами.

Що стосується нарахування вартості теплової енергії на площах загального користування, то, згідно Наказу Міністра оборони України № 5 від 05.01.2011 року затверджений Показник обєктів (службових приміщень) військових містечок, призначених до розквартирування військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України, відповідно до п. 2.1. якого: солдатські (матроські) їдальні (у тому числі для військовослужбовців військової служби за контрактом) - обідній зал їдальні обладнується із розрахунку 1,2 кв.м. на одне посадкове місце. Тобто, 1,2 кв.м. помножується на штатну чисельність особового складу. КЕВ м. Вінниця взяло для розрахунку найменший показник, не беручі до уваги, що для офіцерських їдалень цей показник - 1,8 кв.м. на одне посадкове місце, а для льотчиків - 2,5 кв.м.

Стосовно нарахування вартості теплової енергії на технологічні площі, відповідно до «ОСОБА_1 і вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. КТМ 204 України 244-94», працівники паливної групи КЕВ м. Вінниця складають розрахунок базового тарифу на теплову енергію та послуги теплопостачання по кожній військовій частині окремо та затверджують у начальника КЕВ м. Вінниця. Даний тариф складається виключно з прямих матеріальних витрат, без урахування рентабельності, заробітної плати бухгалтерів, інженерів, тощо.

У відзиві відповідач зазначає, що розрахунок базового тарифу на теплову енергію та послуги теплопостачання є завищеним, однак, відповідачем не надано відповідного контррозрахунку. В той же час, позивачем надано обґрунтування до розрахунку базового тарифу.

Наведені відповідачем у відзиві обставини не звільняють від виконання зобовязань за Договором. В разі незгоди відповідача з зазначеними в Договорі площами та тарифами, відповідне питання має бути врегульовано шляхом внесення змін у Договір, в тому числі в судовому порядку.

Однак, відповідні обставини не підлягають дослідженню в межах даного спору і Договір в чинній редакції з огляду на ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним і породжує обумовлені ним права і обовязки сторін.

Крім того, відповідач факт використання теплової енергії в процесі надання послуг з харчування в солдатських їдальнях, по суті не заперечив та не спростував.

Оскільки, в позові вимога про застосування відповідальності за порушення строків розрахунків не заявляється, суд не вбачає необхідності в зясуванні дати отримання відповідачем рахунків на оплату послуг з теплопостачання, споживання якого відповідачем по суті не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобовязання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на сплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» (08132, Київська обл., Києво-Святошипський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 51А, кімната 10, код 38737726) на користь держави Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (21007, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 87, код 08320218) 870 205,40 грн. боргу з відшкодування витрат на теплопостачання.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Центр» (08132, Київська обл., Києво-Святошипський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 51А, кімната 10, код 38737726) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, код 38347014).

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 27.06.2017 р.