Рішення № 67425840, 22.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/53/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017 справа № 908/821/17

за позовом комунального підприємства Бердянськводоканал Бердянської міської ради (71110, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, б. 97)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Почерк (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-а)

про стягнення 20936,44 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін та учасники судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 537 від 02.02.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, директор, протокол № 8 від 02.12.2016

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 11810,30 грн. заборгованості за послуги водовідведення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/821/17, справі присвоєно номер провадження 18/53/17.

В судовому засіданні, відкритому 24.05.2017, оголошувалася перерва на 22.05.2017. Строк вирішення спору продовжувався на 15 днів. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 22.06.2017.

В судових засідання 24.05.2017 та 22.06.2017 позивачем подавалися заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до яких остаточно просив стягнути з відповідача 20936,44 грн. заборгованості за послуги з водовідведення за період січень травень 2017 року, яка нарахована на підставі п. 2.1 Інструкції № 37 (в пятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих стічних вод за час відсутності договору). У відповідності до ст. 22 ГПК України заяви позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 20936,44 грн. заборгованості за послуги водовідведення за період січень травень 2017 року.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених в позові та заявах про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування вимог вказував, що ТОВ «Почерк» та КП «Бердянськводоканал» БМР укладений договір № 224 від 01.06.2011 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Відповідно до п. 7.1 договору він укладений на строк до 31.12.2012. Він вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляду. У звязку з закінчення строку договору позивач направив відповідачу лист № 4428 від 27.10.2016, яким повідомив про те, що раніше укладений договір у діючий редакції не буде продовжений. Листом № 4666 від 21.11.2016 позивач повторно повідомив відповідача про відмову від договору. Таким чином, позивач вважає, що договір припинив свою дію 31.12.2016. ТОВ «Почерк» зверталося до господарського суду Запорізької області з позовом до КП «Бердянськводоканал» БМР про внесення змін до договору № 224 від 01.06.2011 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3267/16 позов задоволено та внесено зміни в п. 7.1 договору, викладено його в наступній редакції: Цей договір укладений на строк до 31.12.2012 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови абонента від користування послугами виконавця; переходу права власності на обєкт нерухомого майна до іншої особи; невиконання умов договору сторонами договору». Таким чином редакція п. 7.1 договору, яка діяла до 24.11.2016 містила умову про відмову від договору, попередивши про це за місяць до закінчення строку договору. Редакція п. 7.1 договору, яка викладена судом за позовом ТОВ «Почерк», містить умову про розірвання договору, попередивши про це за місяць до закінчення строку договору. Поняття «відмовитися від договору» та «розірвати договір» даному випадку є тотожними, а тому умова п. 7.1 договору, яка діяла до 24.11.2016, та умова цього пункту, яка викладена судом, фактично мають однакове юридичне значення, оскільки результатом відмови від договору є припинення його дії. Позивач вказував, що його дії, які спрямовані на відмову від договору (лист № 4428 від 27.10.2016 та лист № 4666 від 21.11.2016) фактично є діями щодо розірвання договору, тобто припинення його дії. Листом № 584 від 27.12.2016 позивач пропонував ТОВ «Почерк» укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення на 2017 рік. Однак, ТОВ «Почерк» відмовилось від його укладення (лист № 20 від 28.02.2017) Таким чином, з 01.01.2017 КП «Бердянськводоканал» БМР та ТОВ «Почерк» не укладений договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення. На підставі п. 2.1 Інструкції № 37 позивач вважає, що у ТОВ «Почерк» виникло зобовязання з 01.01.2017 оплачувати позивачу послуги з водовідведення в пятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод. У період з січня 2017 року по травень 2017 року позивач надав відповідачу послуги з водопостачання в наступних обсягах: січень 2017 року 152 куб. м., лютий 2017 року 29 куб. м., березень 2017 року - 83 куб. м., квітень 2017 року 73 куб. м,, травень 2017 року 131 куб. м. обсяг стоків становить 100% від обсягу спожитої води для оплати. На думку позивача зазначені обєми стічних вод повинні оплачуватися у пятикратному розмірі встановленого тарифу, тобто згідно формули 5ТхVпдог (у звязку з відсутністю договору). При цьому плата в однократному розмірі за зазначені обсяги стічних вод вже була включена до рахунків № 1052121 від 31.01.2017, № 1052122 від 28.02.2017, № 1052123 від 17.03.2017, № 1052124 від 14.04.2017, № 1052125 від 16.06.2017. У звязку з відсутністю договору відповідачу необхідно ще сплатити позивачу чотирикратну вартість стічних вод за період січень 2017 року травень 2017 року. Позивач з посиланням на п. 2.1 Інструкції № 37 просив стягнути з відповідача 20936,44 грн. заборгованості за послуги водовідведення.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов від 24.05.2017 вказував, що ні умовами договору № 224, ні приписами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачу не надано право на розірвання договору на підставі власної відмови. Те, що договір № 224 продовжує свою дію підтверджується Актами наданих послуг, які долучені самим позивачем до матеріалів справи. На час розгляду даної справи послуги продовжують надаватися позивачем. Оскільки єдиною правовою підставою надання послуг з водопостачання є договір, акт продовження надання позивачем послуг відповідачу підтверджує продовження дії договору. Листами № 4428 від 27.10.2016 та № 4666 від 21.11.2016 позивач дійсно повідомляв відповідача про відмову від договору однак відповідач не погодився із такою відмовою, про що надав обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, що підтверджується листами № 84 від 21.11.2016 та № 86 від 28.11.2016. У відзиві на позові від 20.06.2017 відповідач зазначав, що, по-перше, пунктом 7.1 договору № 224 щодо зміни умов договору або його розірвання в односторонньому порядку, який відповідає Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, не передбачено право виконавця послуг самостійно, в одноособовому порядку змінювати умови договору або припиняти його дію. Тому, оскільки відповідач, як споживач, належним чином виконує свої зобовязання, позивач не мав права на односторонню відмову від договору, відповідач договір № 224 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.06.2011 вважає продовженим на 2017 рік. По-друге, про чинність договору № 224 свідчать дії сторін, зокрема позивач, як виконавець послуг не припинив постачання води та приймання стоків, а отже останній виконував свої зобовязання відповідно до умов договору № 224. По-третє, розрахунок вартості послуг з приймання стічних вод за січень квітень 2017 року, а надалі і розрахунок пятикратного розміру встановленого тарифу цих послуг, виконаний позивачем без врахування приписів законодавства щодо визначення обсягу стоків та є необґрунтованим. По-четверте, позивач, заявляючи про те, що відповідачем має бути сплачений пятикратний розмір встановленого тарифу за весь обсяг скинутих вод відповідно до п. 2.1 Інструкції № 37, в даній справі заявляє до стягнення чотирикратного розміру встановленого тарифу. При цьому, про стягнення однократного розміру встановленого тарифу за весь обсяг скинутих стічних вод, як плату за надану за договором послугу, ним заявлено у справі № 908/820/17. В обґрунтування вимог про стягнення однократного розміру позивач зазначає, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. Таким чином, доводи позивача є взаємосуперечними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, чинному законодавству та умовам договору № 224. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (виконавець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Почерк" (абонент, відповідач у справі) 01.06.2011 укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 224, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти Абонента питною водою, яка відповідає державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) або дозволу Держспоживстандарту України, виданого на підставі висновку Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту, згідно з Графіком водопостачання в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах. У випадках, визначених законодавством, виконавець надає вказані послуги із дотриманням тимчасових норм споживання, а також режиму надання, які затверджені уповноваженими органами (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору № 224 він укладений на строк до 31.12.2012, вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляду. У разі перегляду цього договору він діє на цих умовах до підписання сторонами нового договору та узгодження розбіжностей.

ТОВ «Почерк», вважаючи, що пункт 7.1 зазначеного договору не відповідав п. п. 32, 33 Типового договору, затвердженому постановою КМУ № 630 від 2107.2005, звернувся до суду з вимогами про внесення змін до договору № 224 від 01.06.2011.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3267/16 позовні вимоги в частині внесення змін до договору № 224 задоволено та змінено з 24.11.2016 договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 224 від 01.06.2011, укладений КП «Бердянськводоканал» БМР та ТОВ «Почерк», виклавши пункт 7.1 цього договору в наступній редакції:

« 7.1. Цей договір укладений на строк до 31 грудня 2012 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови Абонента від користування послугами Виконавця; переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи; невиконання умов договору сторонами договору».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 рішення у справі № 908/3267/16 залишено без змін у відповідній частині. Таким чином, пункт 7.1 договору № 224 діє в редакції, викладеній в рішенні суду від 06.02.2017 у справі № 908/3267/16.

Позивач, нараховуючи за період з січня 2017 року по травень 2017 року пятикратний розмір встановленого тарифу за весь обсяг скинутих вод відповідно до п. 2.1 Інструкції № 37, вважає, що в звязку з тим, що листом № 4666 від 21.11.2016 р. КП «Бердянськводоканал» відмовився від договору, договір № 224 є розірваним, наслідком чого є припинення дії договору № 224 з 01.01.2017.

Спір у даній справі виник з підстав несплати відповідачем позивачу чотирикратної вартості наданих позивачем за бездоговірний період (з 01.01.2017 по 30.05.2017) послуг в розмірі 20936,44 грн.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої Наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37, підприємства, що здійснюють скид та не мають договору (або при закінченні строку його дії), сплачують Водоканалу в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод відповідно до місцевих Правил приймання.

Відповідач наполягає на тому, що підстави для нарахування пятикратного розміру встановленого тарифу за весь обсяг скинутих вод у період січень травень 2017 року відсутні, оскільки договір № 224 від 01.06.2011 не припинений та є продовженим на 2017 рік.

Таким чином, для вирішення даного спору судом вивчалось коло питань щодо, зокрема, чи продовжує дію договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 224 від 01.06.2011; якщо договір припинився, то в який строк та з яких підстав; які дії вчинялися сторонами щодо продовження чи припинення договору № 224.

Частиною 2 статті 598 ЦК України передбачено, що припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається у випадках, встановлених договором або законом. Необхідною умовою для цього є визначеність в законі підстав для одностороннього припинення зобовязань. Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобовязання воно припиняється. При цьому ч. 2 ст. 598 ЦК України охоплює дві ситуації припинення договору з волі однієї із сторін. При першій воля сторони має потребу в санкції з боку суду. Інша ситуація повязана з визнанням стороною права відмовитися від виконання зобовязання і тим самим самостійно припинити зобовязання.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Згідно ст. 611 ЦК України одностороння повна або часткова відмова від зобовязання є одним з можливих наслідків порушення зобовязання. За своєю правовою природою одностороння відмова від зобовязання є способом захисту постраждалої сторони, але не мірою відповідальності.

Разом з тим, ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути розірвано за згодою сторін, за рішенням суду або у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Як вбачається, умовами договору № 224 (п. 7.1 договору в редакції, викладеній в рішенні суду від 06.02.2017 у справі № 908/3267/16) передбачено право його сторін заявити про його розірвання за місяць до закінчення строку його дії.

Матеріали справи свідчать, що КП «Бердянськводоканал» направило ТОВ «Почерк» лист № 4666 від 21.11.2015, яким повідомило останнього про відмову від договору № 224 від 01.06.2011.

Суд зазначає, що ні Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомі системи каналізації населених пунктів України (затв. наказом № 37), ні Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів (затв. наказом № 37) (чинними на час виникнення спірних правовідносин), ні Правилами приймання стічних вод у систему каналізації м. Бердянська, ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ні Законом України ««Про питну воду та питне водопостачання» не передбачено право односторонньої відмови від договору виконавця послуг, крім випадків порушення зобовязань споживачем.

Пункт 7.1 договору № 224, після внесення до нього змін рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2017, є таким, що відповідає Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, якими не передбачено право постачальника послуг самостійно, в одноособовому порядку змінювати умови договору або припиняти його дію.

З системного аналізу наведених вище норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, та умов договору № 224 суд дійшов висновку, що позивач не мав права на односторонню відмову від договору, відповідно, договір № 224 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.06.2011 є продовженим на 2017 рік.

Як вказував позивач та підтверджується матеріалами справи, плата в однократному розмірі за зазначені обсяги стічних вод включена до рахунків № 1052121 від 31.01.2017, № 1052122 від 28.02.2017, № 1052123 від 17.03.2017, № 1052124 від 14.04.2017, № 1052125 від 16.06.2017. На оплату чотирикратного розміру встановленого тарифу, який є предметом розгляду у даній справі, за період з січня 2017 року по травень 2017 року позивач також предявляв відповідні рахунки № 1052 від 31.01.2017, 28.02.2017, 17.03.2017, 14.04.2017, 17.05.2017.

Відповідач в обґрунтування заперечень зазначав, що про стягнення однократного розміру встановленого тарифу за весь обсяг скинутих стічних вод КП «Бердянськводоканал» заявлено у справі № 908/820/17. Разом з тим, в обґрунтування вимог про стягнення однократного розміру позивач вказував, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Таким чином, оскільки позивач, як виконавець послуг, не припинив постачання води та приймання стоків, а отже виконував свої зобовязання відповідно до умов договору № 224, відповідні дії останнього свідчать про чинність договору № 224.

З огляду на встановлене, суд дійшов до висновку, що нарахування тарифу у чотирикратному розмірі не відповідає діючому законодавству, оскільки пункт 2.1 Інструкції (Наказ Держбуду № 37), передбачає підвищений тариф тільки «за час відсутності договору», а в даному випадку договір сторонами укладений, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення заявленої суми в розмірі 20936,44 грн.

Крім того, суд знаходить слушними доводи відповідача щодо розміру заявленої до стягнення суми та зазначає, що в обґрунтування плати за приймання стічних вод за січень травень 2017 року позивач посилається на рахунки № 1052121, 1052122, 1052123, 1052124, № 1052125 та акти наданих послуг, які підписані позивачем одноособово. Позивач в позовній заяві зазначав, що обсяг стоків становить 100% від обсягу спожитої води.

Правовідносини сторін щодо визначення обсягу стоків неодноразово були предметом судових розглядів (наприклад, справи № 908/369/15-г, 908/3974/14). Як встановлено судом при розглядів вказаних справ, одним з основних видів діяльності підприємства відповідача є ловля, приймання та переробка риби і морепродуктів; що відповідач у своїй господарській діяльності використовує воду для виготовлення технологічної продукції (льоду) з метою підтримання низької температури виловленого водного біологічного ресурсу для подальшого його перероблення. Господарські суди також установили, що відповідач надавав у спірні періоди відповідачеві розрахунки кількості використаної води на технологічні потреби з виготовлення льоду, проте такі позивачем не враховувалися при обчисленні вартості спірних послуг та виставленні рахунків на їх оплату; що здійснений позивачем розрахунок заявленого боргу ґрунтується на актах, які підписав лише позивач, та не враховує дійсних об'ємів скидів води відповідача у спірному періоді.

В даному випадку позивачем також не враховано положення п. 5.30 Правил № 190, відповідно до яких у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції. Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходить до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.

Як вбачається, розрахунок вартості послуг з приймання стічних вод за січень травень 2017 року та, як наслідок, розрахунок чотирикратного розміру встановленого тарифу цих послуг, виконаний позивачем без врахування приписів законодавства щодо визначення обсягу стічних вод.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представників сторін та встановлені обставини, судом не встановлено підстав для стягнення суми в розмірі 20936,44 грн., яка заявлена як чотирикратний розмір встановленого тарифу за весь обсяг скинутих стічних вод за період січень травень 2017 року, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог відмовляється.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідачем додано копію договору про надання правової допомоги № 84 від 07.11.2016, укладеного ТОВ «Почерк» та адвокатом ОСОБА_3, акт № 84/7 приймання-передачі послуг від 21.06.2017, квитанцію від 21.06.2017 на суму 3400,00 грн. з призначенням платежу «Оплата послуг адвоката згідно акту № 84/7 від 21.06.2017», свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001185 від 28.10.2016.

Суд дійшов висновку, що вказаними вище документами підтверджено статус адвоката, якому здійснено оплату коштів у розмірі 3400,00 грн., фактичне перерахування коштів на підставі договору, а відтак правова природа зазначених витрат підприємства є витратами на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співрозмірним та розумним з огляду на складність справи.

Приписами статті 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1600,00 грн. та 3400,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з комунального підприємства Бердянськводоканал Бердянської міської ради (71110, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, б. 97, ідентифікаційний код 37622628) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Почерк (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-а, ідентифікаційний код 22138510) 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн. 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 27 червня 2017 року

Суддя В.В.Носівець