Рішення № 67425648, 20.06.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про виселення з орендованого майна, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Швед Я.О. (представник за довіреністю № 170 від 26.12.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (представник за довіреністю №1951 від 16.11.2016р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про виселення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю (переходу) загальною площею 14,26 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро "Лук'янівська".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з закінченням строку дії укладеного між сторонами договору оренди, у відповідача виникло зобов'язання звільнити займане приміщення та повернути орендоване майно позивачу, натомість відповідач ухиляється від виконання такого обов'язку.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не обґрунтовано на підставі якої норми чинного законодавства України строк дії договору було продовжено саме до 04.08.2016р., а також на те, що він не отримував повідомлення позивача про необхідність звільнення орендованого приміщення. Крім того, відповідач вказує на наявність спору між сторонами щодо визнання недійсним п. 9.1. Договору оренди, яким незаконно, на думку відповідача, було передбачено короткий строк дії договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 22.11.2016р.

В судовому засіданні 22.11.2016р. було оголошено перерву до 06.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016р. продовжено строк розгляду спору до 27.12.2016р. включно.

В судовому засіданні 06.12.2016р. оголошено перерву до 20.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016р. провадження у справі №910/18709/16 зупинено до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/21164/16 та набрання судовим рішення у вказаній справі законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.06.2017р.

В судовому засіданні 20.06.2017р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу належним чином підготувати заперечення на позовну заяву, в тому числі з урахуванням вирішення спору у справі № 910/21164/16 (щодо визнання недійсним пункту договору оренди).

Представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання та просила суд відмовити в його задоволенні.

Судом розглянуто клопотання відповідача та визнано його необґрунтованим, при цьому суд відзначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду та можливе за наявності передбачених у ст. 77 ГПК України обставин.

Натомість у даному випадку таких обставин не встановлено, з урахуванням чого та з огляду на закінчення строку розгляду даного спору, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача також в судовому засіданні заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київську міську раду.

Представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання та просила суд відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

З урахування того, що відповідачем не наведено суду та не надано відповідних доказів, обґрунтувань, тощо з приводу того, яким чином рішення у даній справі вплине на права та обов'язки Київської міської ради, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача.

Розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 20 червня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2007р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди № 153-Упр(Дв)-07 (далі - Договір) відповідно до п. п. 1.1. та 2.1. якого орендодавець на підставі рішення Київради від 28.12.2006 № 548/605 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасово огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря загальною площею 14,26 кв.м. згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину договору, за адресою: станція метро "Лук'янівська", для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

На виконання умов договору, орендодавець передав а оренда прийняв об'єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі майна в оренду від 27.11.2007.

За умовами п. 4.14. договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 548/605 діє з 26.11.2007 до 24.11.2008 (364 дні).

Додатковими угодами до Договору сторони продовжували термін його дії, зокрема, додатковою угодою № 157 від 28.09.2011р. до Договору було викладено п. 9.1. Договору у новій редакції та продовжено дію договору до 31.03.2012р. включно.

Як зазначає позивач, дію договору на підставі ч. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" було продовжено до 04.08.2016р.

У зв'язку з закінчення дії договору, позивач листом № 711-НЗ від 23.08.2016р. повідомив (докази направлення листа в матеріалах справи) відповідача про те, що не має наміру продовжувати дію Договору та на підставі п. 4.14. Договору вимагав протягом 10-ти календарних днів передати орендоване приміщення по акту приймання-передачі.

Спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем передбаченого умовами договору та нормами чинного законодавства України обов'язку щодо повернення позивачеві об'єкту оренди після спливу строку дії договору за відповідним актом прийому-передачі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за Договором у період з 27.11.2007р. й по час розгляду справи в суді і відповідачем не надано доказів протилежного.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З наведених норм права слідує, що за наслідками припинення дії договору, предметом якого є оренда державного або комунального майна, орендар зобов'язаний повернути таке майно у встановленому договором порядку.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

При цьому, не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на те, що позивачем не обґрунтовано на підставі якої норми чинного законодавства України строк дії договору було продовжено саме до 04.08.2016р., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на час укладення спірного договору) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на час укладення спірної додаткової угоди) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону України станом на час виникнення спору) договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його укладено.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як встановлено судом спірний договір оренди №153-Упр(Дв)-07 був укладений сторонами 26.11.2007р., під час дії редакції ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка не передбачала мінімальний строк оренди у 5 років.

Отже, на час укладення пункт 9.1. договору не суперечив ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, норми п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" не передбачають недійсність таких договорів, а встановлюють, що їх термін слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення.

В подальшому, за відсутності заперечень сторін строк дії вказаного договору продовжувався до 04.08.2016р., відповідач висловив заперечення щодо продовження терміну дії договору на новий термін, шляхом надання позивачу заяви про припинення договору №711-НЗ від 23.08.2016р.

Вказані обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.02.2017р. у справі №910/21164/16, яке набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017р. та за приписами до ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Щодо заперечень відповідача стосовно неотримання ним повідомлення (лист №711-НЗ від 23.08.2016р.) позивача про необхідність звільнення орендованого приміщення, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними засобами доказування доведено суду факт направлення відповідачу повідомлення (лист №711-НЗ від 23.08.2016р.) про відсутність наміру продовжувати дію Договору та повернення орендованого приміщення по акту приймання-передачі.

Так, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчені копії фіскального чеку № 9211 від 23.08.2016р., реєстру № 2250 на відправку цінних листів та опису вкладення у цінний лист, якими підтверджується направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача.

Крім того, суд відзначає, що в контексті правових норм, які регулюють спірні правовідносини, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Аналогічної думки дотримується й Вищий господарський суд України у своїй постанові № 910/24379/13 від 25.06.2014р.

Щодо наявності спору між сторонами щодо визнання недійсним п. 9.1. Договору оренди, яким незаконно, на думку відповідача, було передбачено короткий строк дії договору, суд виходить з того, за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2017р. у справі №910/21164/16, яке набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017р. в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено та станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання недійсним п. 9.1. Договору оренди (щодо строку дії договору).

Озвучений представником відповідача у судовому засіданні 20.06.2017р. факт оскарження судових рішень у справі №910/21164/16 в касаційному порядку не може слугувати підставою для відмови позивачу в задоволенні його вимог, натомість у випадку прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення про визнання вказаного вище пункту договору недійсним в подальшому може слугувати підставою для перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку зі звільнення орендованого майна, вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення підлягають задоволенню.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю (переходу) загальною площею 14,26 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро "Лук'янівська".

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (ідентифікаційний код 03328913, адреса: 03056, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 35) судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2017р.