Рішення № 67425563, 13.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2017 Справа №905/707/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 31018149,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод”, м.Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, ЄДРПОУ 00191744,

про стягнення 5546332,47 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю,-

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.05.2017р. по 13.06.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №51-160/17 від 23.03.2017р. до Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод”, м.Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, про стягнення 5546332,47 грн., у тому числі: суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 3149200,10 грн., спожиту за період листопад 2014р. – грудень 2015р., суми заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 580434,88 грн., спожиту за період липень 2014р. – грудень 2015р., суми пені в розмірі 276576,60 грн., нарахованої з 22.12.2015р. по 06.07.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за червень – грудень 2015р., суми 3% річних в розмірі 187474,15 грн., нарахованої з 06.08.2014р. по 22.12.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за липень 2014р. – грудень 2015р., суми інфляційних в розмірі 1352646,74 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за липень 2014р. – грудень 2015р.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/707/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 29.03.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/707/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору про постачання електричної енергії №10084000/123-448/11 від 23.12.2011р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості поставленої активної електроенергії за листопад 2014р. - грудень 2015р., отриманої реактивної електроенергії за липень 2014р.-грудень 2015р., внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок ціни позову, у копіях: договір про постачання електричної енергії №10084000/123-448/11 від 23.12.2011р. з додатком №2 від 23.12.2011р. “Порядок розрахунків”, додатковою угодою №6 від 03.01.2014р. до нього; рахунки за перетікання реактивної електроенергії №32/10084000р за липень 2014р.-грудень 2015р., рахунки за спожиту електроенергію №32/10084000 за вересень 2014р.-грудень 2015р., акти про обсяги та вартість перетікання реактивної електроенергії за лютий 2015р.-грудень 2015р., акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за листопад 2014р.-грудень 2015р., довіреність на представника позивача, документи, що підтверджують правовий статус підприємства позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.526, 530, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.26 Закону України “Про електроенергетику”.

20.04.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 20.04.2017р., до якого додано копії актів про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість за перетікання реактивної електроенергії, надані постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” для споживача ПАТ “Красногорівський вогнетривкий завод” за липень 2014р., вересень 2014р. – січень 2015р.

18.05.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано пояснення б/н від 17.05.2017р. щодо встановлення для відповідача тарифу вартості спірної електроенергії в розмірі визначеному у відповідних рахунках та актах прийому-передачі; повідомлено про відсутність на розгляді у іншого суду даних позовних вимог, а також відсутність відносно відповідача провадження по справі про банкрутство, до яких додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/707/17 на 15 днів по 13.06.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

13.06.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н б/д, до якого додано документи, наведені у переліку.

13.06.2017р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано заяву б/н від 13.06.2017р., до якої додано документи наведені у переліку, а також копію сертифікату (висновку) Торгово – промислової палати України від 05.09.2014р. про настання обставин непереборної сили.

13.06.2017р. відповідачем представлено суду відзив б/н від 13.06.2017р. на позовну заяву від 23.03.2017р. №51юр - 160/17, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог; зазначено, що невиконання відповідачем договірних зобов’язань в частині своєчасної оплати вартості послуг з постачання електроенергії обумовлено проведенням активних воєнних дій в ході проведення антитерористичної операції, реально існуючої загрозою життю і здоров’ю людей, відсутністю стабільно працюючої банківської системи тощо; свідчить про наявність форс-мажорних обставин, засвідчених компетентним органом; вказано на здійсненні господарської діяльності підприємства на території проведення антитерористичної операції; посилається на п.4.3.2 договору, у якому сторони передбачили можливість звільнення від відповідальності та визначили, що в разі настання обставин непереборної сили строк виконання зобов’язання відкладається (фактично продовжується) на строк дії форс-мажорних обставин, таким чином строк оплати електричної енергії, який припадав на період виникнення та дії обставин непереборної сили вважається таким, що не настав, а отже відсутні підстави для стягнення основної суми боргу, що в свою чергу, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, яке не настало, тому вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат задоволенню не підлягають; звернуто увагу суду на нарахування позивачем пені більш, ніж за шестимісячний період; просить застосувати позовну давність до позовних вимог щодо нарахування неустойки за спірними правовідносинами.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі; зазначив, що зобов’язання вересня - жовтня 2014р. оплачені у повному обсязі та проведені за рахунок оплат, що здійснені відповідачем 15.07.2014р., 23.07.2014р., 28.12.2015р., 05.02.2016р., 18.08.2016р., оскільки за станом на їх проведення заборгованість за попередні періоди не рахується.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2017р. проти задоволення позовних вимог заперечив; звернув увагу суду на наявність форс – мажорних обставин за яких, в силу п.4.3.1 договору №1 0084 000/123 – 448/11 від 23.12.2011р. про постачання електричної енергії, строк виконання зобов’язань відкладається; зазначив, що фактично заводом споживання електричної енергії в обсягах визначених позивачем не здійснювалось, оскільки з 13.07.2014р. роботу заводу призупинено; вказав про неодноразове звернення до позивача з вимогою здійснити роздільний облік обсягу спожитої електроенергії, а саме військовими формуваннями Збройних сил України та прибору обліку на підстанції №5, де ними було здійснено самовільне підключення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс - Інвест” (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” та далі -Постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Красногорівський вогнетривкий завод” (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №10084000/123-448/11., згідно умов р.1 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 28559,5кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Строк дії договору встановлено з 01.04.2012р. і по 31.12.2017р. включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

За умовами вказаного договору Постачальник, зокрема, зобов’язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам»); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до «Правил улаштування електропристроїв» (далі-ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”; із дотриманням на межі балансової належності електромереж в точках продажу електричної енергії граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, дотримання яких залежить від Постачальника; забезпечити отримання Споживачем в точках продажу електричної енергії на рівні дозволеної потужності 28559,5кВт, на умовах відповідних договорів, передбачених ПКЕЕ (п.2.2.2 договору)., а Споживач зобов’язався – оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати Постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку згідно додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача” (п.2.3.3 договору) та здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатками “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”, “Порядок розрахунків” (п.2.3.4 договору).

Згідно п.п.3.2 п.3 додатку №2 “Порядок розрахунків” до договору Споживач зобов’язаний здійснювати оплату отриманих від Постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки наступним чином, зокрема, до 07 (включно) числа щомісячно сплачує суму за остаточним рахунком за попередній розрахунковий період.

При цьому, п.п.3.4 п.3 наведеного додатку передбачено, при оформленні платіжного доручення у графі “призначення платежу” Споживач повинен вказати період, за який здійснюється оплата, та підставу для оплати, тобто № договору, № та дату рахунку. У разі відсутності у платіжному документі посилань на період, за який здійснюється оплата, Постачальник має право зарахувати перераховану Споживачем суму, як погашення існуючої заборгованості Споживача (за винятком заборгованості за попередні розрахункові періоди, погашення якої здійснюється за графіком, узгодженим сторонами відповідним договором реструктуризації заборгованості), починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Суму, що залишилась після погашення існуючої заборгованості, Постачальник зараховує у першу чергу, як сплату за електроенергію, спожиту у поточному місяці, залишок суми - на оплату авансового платежу на наступний розрахунковий період.

У разі здійснення Споживачем оплати з відхиленням від умов Договору та/або за фактичним підсумком сальдо-розрахунків за попередній розрахунковий період, Постачальник має право зарахувати суми, що надійшли від Споживача, як оплата планових, авансових платежів, у першу чергу, на погашення заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення (за винятком заборгованості за попередні розрахункові періоди, погашення якої здійснюється за графіком, узгодженим сторонами відповідним договором реструктуризації заборгованості); по-друге, як оплата планових платежів на поточний розрахунковий період.

Відповідно до п.п.4.2 п.4 Постачальник зобов’язується щомісячно надавати, а Споживач зобов’язується щомісячно сплачувати одержані рахунки за перетікання реактивної електричної енергії (з урахуванням ПДВ) до 07 числа включно.

Матеріали справи містять акти про обсяги та вартість перетікання реактивної електроенергії за липень 2014р., вересень 2014р.-грудень 2015р. та акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за листопад 2014р.-грудень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитої відповідачем електроенергії наступні:

- у липні 2014 року: послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 1081471кВАр/год на суму 142821,92 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у вересні 2014 року: послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 214991кВАр/год на суму 21097,06 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у жовтні 2014 року: послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 188653кВАр/год на суму 17524,89 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у листопаді 2014 року: активна електроенергія - 159201 кВт/год на суму 211307,44грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 373424кВАр/год на суму 36756,52 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у грудні 2014 року: активна електроенергія - 222871 кВт/год на суму 294903,26грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 400611кВАр/год на суму 33313,33 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у січні 2015 року: активна електроенергія - 239517 кВт/год на суму 337611,71грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 357079кВАр/год на суму 32365,69 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у лютому 2015 року: активна електроенергія - 132137 кВт/год на суму 175727,24грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 175690кВАр/год на суму 18825,28 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у березні 2015 року: активна електроенергія - 217770 кВт/год на суму 305417,54грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 357338кВАр/год на суму 38985,48 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у квітні 2015 року: активна електроенергія - 177769 кВт/год на суму 233400,44грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 322330кВАр/год на суму 44620,57 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у травні 2015 року: активна електроенергія - 158730 кВт/год на суму 215999,65грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 372560кВАр/год на суму 64085,44 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у червні 2015 року: активна електроенергія - 13364 кВт/год на суму 13275,32грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 26219 кВАр/год на суму 2279,10 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у липні 2015 року: активна електроенергія - 16664 кВт/год на суму 26073,76грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 4940 кВАр/год на суму 270,32 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у серпні 2015 року: активна електроенергія - 18938 кВт/год на суму 30386,81грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 11772 кВАр/год на суму 1242,35 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у вересні 2015 року: активна електроенергія - 228465 кВт/год на суму 314553,36грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 327266кВАр/год на суму 32582,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у жовтні 2015 року: активна електроенергія - 337725 кВт/год на суму 531648,40грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 428027кВАр/год на суму 45490,43 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у листопаді 2015 року: активна електроенергія - 280001 кВт/год на суму 467029,00грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 407107кВАр/год на суму 40760,34 грн. (з урахуванням податку на додану вартість);

- у грудні 2015 року: активна електроенергія - 102045 кВт/год на суму 161176,96грн., послуги, пов’язані з перетіканням реактивної електроенергії - 104037кВАр/год на суму 7414,16 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлені рахунки за ці послуги у зазначеному обсязі відповідно до договору про постачання електричної енергії постачання електричної енергії №10084000/123-448/11 від 23.12.2011р., у визначений спірний період.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п.6.1. ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Положеннями пп.2 п.10.2. ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за період листопад 2014р. – грудень 2015р. активної електричної енергії у обсязі 2305197 кВт/год на загальну суму 3318510,89 грн. та за липень 2014р., вересень 2014р.-грудень 2015р. реактивної електричної енергії, з урахуванням її генерації, в обсязі 5153515 кВАр/год на загальну суму 580434,88грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідними актами про обсяги та вартість перетікання реактивної електроенергії та актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії.

Рахунки на оплату:

- спожитої у липні 2014р. реактивної електроенергії на суму 142821,92 грн. отримано відповідачем 31.07.2014р.;

- спожитої у вересні 2014р. реактивної електроенергії на суму 21097,06 грн. отримано відповідачем 30.09.2014р.;

- спожитої у жовтні 2014р. реактивної електроенергії на суму 17524,89 грн. отримано відповідачем 31.10.2014р.;

- спожитої у листопаді 2014р. активної електроенергії на суму 211307,44 грн. та реактивної електроенергії на суму 36756,52 грн. отримано відповідачем 30.11.2014р.;

- спожитої у грудні 2014р. активної електроенергії на суму 294903,26 грн. та реактивної електроенергії на суму 33313,33 грн. отримано відповідачем 31.12.2014р.;

- спожитої у січні 2015р. активної електроенергії на суму 337611,71 грн. та реактивної електроенергії на суму 32365,69 грн. отримано відповідачем 04.02.2015р.;

- спожитої у лютому 2015р. активної електроенергії на суму 175727,24 грн. та реактивної електроенергії на суму 18825,28 грн. отримано відповідачем 28.02.2015р.;

- спожитої у березні 2015р. активної електроенергії на суму 305417,54 грн. та реактивної електроенергії на суму 38985,48 грн. отримано відповідачем 31.03.2015р.;

- спожитої у квітні 2015р. активної електроенергії на суму 233400,44 грн. та реактивної електроенергії на суму 44620,57 грн. отримано відповідачем 02.05.2015р.;

- спожитої у травні 2015р. активної електроенергії на суму 215999,65 грн. та реактивної електроенергії на суму 64085,44 грн. отримано відповідачем 31.05.2015р.;

- спожитої у червні 2015р. активної електроенергії на суму 13275,32 грн. та реактивної електроенергії на суму 2279,10 грн. отримано відповідачем 30.06.2015р.;

- спожитої у липні 2015р. активної електроенергії на суму 26073,76 грн. та реактивної електроенергії на суму 270,32 грн. отримано відповідачем 04.08.2015р.;

- спожитої у серпні 2015р. активної електроенергії на суму 30386,81 грн. та реактивної електроенергії на суму 1242,35 грн. отримано відповідачем 31.08.2015р.;

- спожитої у вересні 2015р. активної електроенергії на суму 314553,36 грн. та реактивної електроенергії на суму 32582,00 грн. отримано відповідачем 30.09.2015р.;

- спожитої у жовтні 2015р. активної електроенергії на суму 531648,40 грн. та реактивної електроенергії на суму 45490,43 грн. отримано відповідачем 31.10.2015р.;

- спожитої у листопаді 2015р. активної електроенергії на суму 467029,00 грн. та реактивної електроенергії на суму 40760,34 грн. отримано відповідачем 30.11.2015р.;

- спожитої у грудні 2015р. активної електроенергії на суму 161176,96 грн. та реактивної електроенергії на суму 7414,16 грн. отримано відповідачем 23.01.2016р., про що свідчать відповідні відмітки на цих документах.

Доказів протилежного суду не надано.

Проте, відповідач розрахунки за спожиту активну електроенергію та послуги з перетікання реактивної електроенергії у визначений спірний період у повному обсязі та належним чином не здійснив, у зв'язку з чим порушив строки обумовлені сторонами у договорі.

Приймаючи до уваги відомості представлені позивачем, що не спростовані у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, відповідач розрахувався частково за спожиту у листопаді 2014р. активну електроенергію у розмірі 169310,79 грн., у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію у листопаді 2014р. у сумі 41996,65 грн.

Так, приймаючи до уваги викладені обставини справи, вбачається, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо поставки активної електроенергії протягом листопада 2014р. - грудня 2015р. та реактивної електроенергії протягом липня 2014р., вересня 2014р. – грудня 2015р. за спірним правочином, вартістю у вищенаведених розмірах та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошового зобов'язання з оплати отриманої активної електроенергії у визначений період в загальній сумі 3149200,10 грн. та реактивної електроенергії в розмірі 580434,88 грн. у встановлені договором строки.

Доказів, що спростовують дане суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 1352646,74 грн. (нарахування здійснено: загалом у період з 01.10.2014р. по 30.11.2016р. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за вересень 2014р.-грудень 2015р., та загалом у період з 01.08.2014р. по 30.11.2016р. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії за липень 2014р., вересень 2014р.-грудень 2015р., виходячи з суми боргу (за кожним зобов’язанням місяця), що існувала на перший день місяця, в якому платіж мав бути здійснений і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція/дефляція, з урахуванням проведених оплат);

3% річних – 187474,15грн. (фактично нараховані загалом: за період з 06.10.2014р. по 22.12.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у вересні 2014р.-грудні 2015р., та за період з 06.08.2014р. по 22.12.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії, наданої у липні 2014р., вересні 2014р. – грудні 2015р., щодо кожної із сум та у проміжку часу відносно них згідно наданого розрахунку з урахуванням проведених оплат, враховуючи день фактичної оплати).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог встановлено невідповідність визначеного позивачем періоду прострочення дійсному, з огляду на що здійснив перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, з дотриманням приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р., суд дійшов висновку про розмір інфляційних витрат у сумі 1128029,19 грн. та 3% у розмірі 186454,93 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за вересень-жовтень 2014р.

Відповідно до ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так зобов’язання вересня-жовтня 2014р. погашені відповідачем у повному обсязі та дане останнім не заперечується.

Пунктом 4.2.1 договору сторони обумовили відповідальність, яка полягає у наступному: за внесення платежів, передбачених умовами цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 276576,60 грн. (фактично нараховано за період з 22.12.2015р. по 06.07.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої у червні 2015р.-грудні 2015р., щодо кожної із сум та у проміжку часу відносно них згідно наданого розрахунку з урахуванням проведених оплат).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасно, у відзиві б/н від 13.06.2017р. відповідач заявив необхідність застосування судом позовної давності до вимог позивача про нарахування пені.

Відповідно до статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивачем надіслана 24.03.2017р., про що свідчить відповідний штамп поштового відправлення на конверті, у якому означений позов надійшов.

Виходячи з викладеного, слідує, що строк позовної давності у частині вимог про стягнення пені за зобов’язаннями по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої у червні 2015р.-грудні 2015р., за період з 22.12.2015р. по 23.03.2016р. щодо нарахованої штрафної санкції сплинув.

Відтак, суд задовольняє клопотання відповідача, застосовує строк позовної давності до цих вимог та відмовляє у їх задоволенні в цій частині.

Як свідчать обставини справи, відповідачем повна оплата за спожиту активну електроенергію та надані послуги з перетікання реактивної електроенергії у встановлений строк не здійснена, а отже є наявними підстави для застосування відповідальності передбаченої п.4.2.1 договору та обов’язок Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод” сплатити пеню за весь час прострочення, за виключенням періоду щодо якого застосовується строк позовної давності, а саме починаючи з 24.03.2016р. щодо кожного простроченого зобов'язання окремо, у межах кінцевого строку, визначеного позивачем, що дорівнює загальному розміру 95224,89 грн.

Заперечення відповідача в частині недодержання строку нарахування пені, передбаченого п.6 ст.232 Господарського кодексу України, судом відхиляється, оскільки визначений позивачем період є строком нарахування у межах встановленого приведеною нормою матеріального права.

Одночасно відповідач у відзиві б/н від 13.06.2017р. просить відмовити у задоволенні 3% річних та інфляційних витрат повністю, з огляду на відсутність вини у несплаті спірної суми вчасно, наявність форс-мажорних обставин.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно наявності форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.

Останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов’язаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати – є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для повного звільнення від виконання зобов'язань на час дії форс-мажорних обставин в силу п.4.3.1 договору та звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов’язання за договором №10084000/123-448/11 від 23.12.2011р., слід зауважити на такому.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов’язання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось постачання активної електроенергії за листопад 2014р. - грудень 2015р. та надання послуг з перетікання реактивної електроенергії за липень 2014р.-грудень 2015р. відповідачу, а останнім ця електроенергія споживалася з приєднаною потужністю 28559,5 кВт.

Кореспондуючим обов’язком Споживача, за приписами спірного правочину, є своєчасна оплата спожитої електроенергії, який належним чином відповідач не виконав.

Матеріали справи містять листи №1958 від 01.08.2014р., №99 від 12.11.2014р., №100 від 13.11.2014р., №2071 від 04.12.2014р., №2090 від 17.12.2014р., у яких зазначено про узгодження графіку платежів та поновлення оплати за використану електроенергію у повному обсязі, повідомлено про виникнення обставин непереборної сили, про самовільне введення підрозділів ВСУ та їх підключення через підстанцію №5, у якій є окремий пристрій обліку з доступом для зняття показань та наступної компенсації нашому підприємству суми за електроенергію, спожиту для потреб підрозділів ВСУ.

Доказів направлення або отримання позивачем цих листів суду не представлено.

Факт підключення іншими особами до підстанції відповідача не доведено.

Листом №75 від 05.03.2015р. відповідач звернувся до позивача з повідомленнями про наявність підтвердження обставин непереборної сили з 13.07.2014р., які унеможливлюють виконання зобов’язань ПАТ “Красногорівський вогнетривкий завод” за договором про постачання електричної енергії №10084000/123-448/11 від 23.12.2011р., до якого додано відповідний сертифікат (висновок).

При цьому, у листі Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” №08-23/695 від 20.03.2015р., останній надав відповідь на лист Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод” №75 від 05.03.2015р., у якому зазначено, що правові підстави для проведення перерахунку електроспоживання відсутні; запропоновано для вирішення питання компенсації витрат, пов'язаних зі споживанням електричної енергії представниками збройних сил України, звернутися до керівництва Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Проте, всупереч викладеним обставинам, відповідач продовжує часткове погашення існуючої суми боргу за 2014р. протягом 2015-2016рр., від договору не відмовився, акти про обсяги та вартість перетікання реактивної електроенергії за липень 2014р., вересень 2014р.-грудень 2015р. та акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за листопад 2014р.-грудень 2015р. підписував без будь-яких зауважень.

Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено, навпроти вбачається споживання протягом 2015р. великого обсягу електроенергії, що вказує на тривання виробничо-технологічного процесу підприємства.

З даного слідує, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, не перебувають у причинному зв'язку із несплатою грошей за договором про постачання електричної енергії, у межах цих спірних правовідносин. Також, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Виходячи з викладеного, враховуючи наявні матеріали справи, строк прострочення грошового зобов’язання, яке виникло, зокрема у 2014-2015рр. суд не вбачає підстав, з якими п.4.3.1 договору пов'язує відкладання виконання зобов'язань та звільнення від відповідальності за договором №10084000/123-448/11 від 23.12.2011р.

Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, до Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод”, м.Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, підлягають задоволенню частково щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних у сумах встановлених судом, а саме пені у розмірі 95224,89 грн., 3% річних у розмірі 186454,93 грн., інфляційні витрати - 1128029,19 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, до Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод”, м.Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, про стягнення 5546332,47 грн., у тому числі: суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 3149200,10 грн., спожиту за період листопад 2014р. – грудень 2015р., суми заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 580434,88 грн., спожиту за період липень 2014р. – грудень 2015р., суми пені в розмірі 276576,60 грн., нарахованої з 22.12.2015р. по 06.07.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за червень – грудень 2015р., суми 3% річних в розмірі 187 474,15 грн., нарахованої з 06.08.2014р. по 22.12.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за липень 2014р. – грудень 2015р., суми інфляційних в розмірі 1352646,74 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за липень 2014р. – грудень 2015р., задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод” (85630, Донецька область, Мар’їнський район, м.Красногорівка, вул.Ахтирського, буд.4, код ЄДРПОУ 00191744, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8, адреса для листування: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Апатова, б.125, код ЄДРПОУ 31018149, банківські реквізити не зазначено) 5139343,99 грн., у тому числі 3149200,10 грн. суми боргу за активну електроенергію, 580434,88 грн. суми боргу за реактивну електроенергію, 95224,89 грн. пені, 186454,93 грн. 3% річних та 1128029,19 грн. суми інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 77090,16 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 13.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2017р.

Суддя О.В. Кротінова