Рішення № 67425472, 26.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.17р. Справа № 904/6207/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 22 481 грн. 65 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 4/81 від 03.01.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт (довіреність № 702 від 17.05.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 22 481 грн. 65 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення вантажу на адресу позивача у грудні 2016 року за накладними №№ 52796802, 45373511, 53253050, 53254819, 53252870 та 52956315 відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, та що, відповідно, є порушенням статей 41, 116 Статуту залізниць України. За порушення терміну доставки вантажів позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 22 481 грн. 65 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 19.06.2017.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 34606/17 від 19.06.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість його представника з'явитися у судове засідання.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 34619/17 від 19.06.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на недостатність часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 19.06.2017 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 19.06.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність його клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Крім того, у судовому засіданні 19.06.2017 представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке, відповідно, було задоволено судом.

У зв'язку із задоволенням клопотань позивача та відповідача, ухвалою суду від 19.06.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.06.2017. Додатково позивача та відповідача було повідомлено про день, час та місце судового засідання телефонограмами, які були отримані позивачем та відповідачем - 20.06.2017 (а.с.48-51).

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (вх.суду 36091/17 від 26.06.2017), в яких він проти задоволення позовних вимог заперечував частково, посилаючись на те, що позивачем неправомірно здійснено розрахунок за накладними № 52796802 та № 52956315, оскільки за ними вагони прийняті до перевезення на станціях Дружківка та Сартана Донецької залізниці; після приймання вантажів до перевезення вони затримувалися як на станціях відправлення, так і на шляху прямування по станціях Донецької залізниці, що підтверджується довідками про дислокацію; вказана затримка зумовлена руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці (дефектні акти додаються); Укрзалізницею було внесено зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів (Оперативна вказівка № 20/ПФ від 09.07.2015). Згідно з планом формування поїздів вагонопотік зі станції Сартана Донецької залізниці на Придніпровську повинен слідувати: Волноваха - Ясинувата -Красноармійськ зі здачею по стику Чаплине. Через руйнування залізничної інфраструктури на дільниці: Ясинувата -Авдіївка вагонопотік на Придніпровську залізницю слідував за зміненим маршрутом, а саме: зі станції Сартана - через станції: Волноваха - Комиш-Зоря -Пологи. Окрім цього, вантажі за вказаними накладними затримувалися по станціях Донецької залізниці, як безпосередньо на станції відправлення, так і на шляху прямування, що підтверджується Довідками "Інформація про вагонні операції". Крім того, у запереченнях відповідач також наголошував на тому, що позивачем за накладними № 45373511 та № 53253050 зроблено невірний розрахунок суми штрафу, оскільки по накладній № 45373511 до суми провізної плати - 6 816 грн. 00 коп. добавлена сума збору за охорону в сумі 483 грн. 05 коп.; по накладній № 53253050 перевозився критий вагон з охороною, а не вантаж який слідував на адресу позивача. При цьому, відповідно до статті 116 Статуту штраф передбачено за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними. Таким чином, за переліченими відповідачем накладними нарахування штрафу є неправомірним.

У судове засідання 26.06.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 26.06.2017 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представником відповідача у судовому засіданні 26.06.2017 було викладено зміст заперечень на позовну заяву, які він просив врахувати під час прийняття рішення по справі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 26.06.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - залізниця, відповідач) у грудні 2016 року року здійснило перевезення вантажу у залізничних вагонах, одержувачем яких було Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - одержувач, позивач).

Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних №№ 52796802, 45373511, 53253050, 53254819, 53252870 та 52956315, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Отже, позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 22 481 грн. 65 коп. Відповідач з розміром штрафу не погоджується, що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. вказаних Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2016 року на адресу позивача (одержувача) надійшли вагони за залізничними накладними №№ 52796802, 45373511, 53253050, 53254819, 53252870 та 52956315 (далі разом - накладні).

Наведені накладні є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення спірного вантажу, яка фактично була укладена між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних №№ 52796802, 45373511, 53253050, 53254819, 53252870 та 52956315, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

При цьому, приймаючи рішення у даній справі, судом враховано, що згідно з пунктом 2.1. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", вбачається, що відповідно до статті 925 Цивільного кодексу України, статті 315 Господарського кодексу України, статті 130 Статуту пред'явленню залізниці позову, який випливає з цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Таким чином, питання про попереднє пред'явлення претензії до звернення з позовом до залізниці з підстав, які передбачені Статутом залізниць, вирішується відправником чи одержувачем вантажу (багажу, вантажобагажу) на власний розсуд.

Також, позивачем дотримано вимоги статті 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (пункт "д" абзацу 2 статті 134 Статуту залізниць України).

Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним в частині нарахування штрафу за такими накладними: №№ 52796802, 53254819, 53252870 та 52956315 (а.с.9).

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, враховуючи те, що:

- за накладними № 52796802 та № 52956315 вагони прийняті до перевезення на станціях, відповідно, Дружковка та Сартана Донецької залізниці,

- Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 № 953/5 "Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження»", Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, яким затверджено Перелік населених пунктів, які входять до території на якій проводиться Антитерористична операція, у т.ч. в Донецькій області: Амвросіївського, Марїнського, Новоазовського, Старобешівського, Тельманівського, Шахтарського, Ясинуватського районів, міст Горлівка, Докучаєвськ, Донецьк, Жданівка, Кіровське, Макіївка, Єнакієве, Сніжне, Харцизьк, смт. Сартана, Яснувата, Торез, Шахтарськ, станція Каракуба розташована в місті Комсомольськ;

- після приймання вантажів до перевезення вказані вагони затримувалися як на станціях відправлення, так і на шляху прямування по станціях Донецької залізниці, що підтверджується довідками про дислокацію вагонів, розташованими на Порталі УЗ (наявні в матеріалах справи).

- у зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці (дефектні акти наявні в матеріалах справи), Укрзалізницею було внесено значні зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів (Оперативна вказівка № 20/ПФ від 09.07.2015). Згідно з планом формування поїздів вагонопотік зі станції Сартана Донецької залізниці на Придніпровську повинен слідувати: Волноваха - Ясинувата -Красноармійськ зі здачею по стику Чаплине. Через руйнування залізничної інфраструктури на дільниці: Ясинувата -Авдіївка вагонопотік на Придніпровську залізницю слідував за зміненим маршрутом, а саме: зі станції Сартана - через станції: Волноваха - Комиш-Зоря -Пологи.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити суми штрафних санкцій, розрахованих за накладними № 52796802 та № 52956315 (всього 7 101 грн. 15 коп.) до 60%, а саме: до 4 260 грн. 69 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу за накладними №№ 45373511 та № 53253050 суд зазначає таке.

Як встановлено судом, позивачем за накладною № 45373511 зроблено невірний розрахунок суми штрафу, оскільки під час розрахунку до суми провізної плати - 6 816 грн. 00 коп. додана сума збору за охорону в сумі 483 грн. 05 коп. та розрахунок здійснено, виходячи із загальної їх суми, що є неправомірним. Так, за розрахунком суду штраф за несвоєчасну доставку вантажу за накладною № 45373511 становить 2 044 грн. 80 коп. (6 816,00 х 30%).

Крім того, суд зазначає, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за накладною № 53253050 (а.с.17) є неправомірним, оскільки відповідно до графи 20 вказаної накладної за нею перевозився вагон для провідників (критий вагон з охороною), а не вантаж.

При цьому, відповідно до статті 116 Статуту штраф передбачено за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 19 087 грн. 99 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, під час прийняття рішення у справі судом враховано, що згідно з приписами пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район; ідентифікаційний код 00191023) - 19 087 грн. 99 коп. штрафу, 1 560 грн. 63 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3