Рішення № 67425083, 22.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/77/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017 Справа № 914/385/17

за позовною заявою: приватне акціонерного товариства “Львівобленерго”, 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів”, 69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 4

про стягнення 241 428,90 грн.

суддя Корсун Віталій Леонідович

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

27.02.17 до господарського суду Львівської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (далі ПАТ “Львівобленерго”) про стягнення з публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (далі ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів”) 241 428,90 грн. заборгованості за договором на постачання електричної енергії від 14.06.06 № 90149, а саме: 192 790,32 грн. за спожиту активну електроенергію, 6 588,83 грн. за перетікання реактивної енергії, 28 052,65 грн. пені, 10 991,46 грн. інфляційних нарахувань та 3 005,64 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.04.17 матеріали справи № 914/385/17 за позовом ПАТ “Львівобленерго” до ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” про стягнення 241 428,90 грн. направлено за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

19.05.17 протоколом автоматизованого розподілу справи № 914/385/17 між суддями вказану вище справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 22.05.17 суддею Корсуном В.Л. прийнято справу № 914/385/16 до провадження, якій присвоєно № провадження 17/77/17, судове засідання призначено на 14.06.17.

Ухвалою від 08.06.17 судом відмовлено представнику ПАТ “Львівобленерго” у задоволенні клопотання без номеру та дати про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції 14.06.17 об 10 год. 00 хв. у справі № 914/385/17.

08.06.17 до суду надійшла заява, в якій представник позивача повідомив суд про те, що позивач змінив тип акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.04.17, а також просить суд в подальшому вважати найменування позивача: приватне акціонерне товариство «Львівобленерго».

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.04.17 повне найменування юридичної особи (позивача у цій справі): приватне акціонерне товариство «Львівобленерго».

У зв’язку з викладеним, суд виходить з того, що повною вірною назвою позивача є приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі за текстом ПрАТ «Львівобленерго»).

Ухвалою від 14.06.17 розгляд справи відкладався на 22.06.17.

У засіданні суду 22.06.17, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач, в судових засідання жодного разу не з’явився, про дату, час та місце призначеного судового засідання позивач повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.

22.06.17 на електронну адресу господарського суду Запорізької області надійшло клопотання (яке не підписано за допомогою електронного цифрового підпису), в якому представник позивача просить суд відкласти розгляд справи та забезпечити відповідно до ст. 74-1 ГПК України проведення судового засідання у справі № 914/385/17 в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду вказаного клопотання судом відмовлено у його задоволенні.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного вище клопотання судом враховано, що відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затв. наказом ДСА України № 28 від 20.02.13), документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Оскільки заявлене клопотання, яке направлене до суду засобами електронного зв’язку, не підписано за допомогою електронного цифрового підпису, його оригінал станом на час прийняття судом процесуального рішення у справі по суті спору також до суду не надходив, тобто вказане клопотання не є офіційним документом, а отже, у суду відсутні правові підстави для його задоволення.

У зв’язку з чим у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

В тексті позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 241 428,90 грн. за договором на постачання електричної енергії від 14.06.06 № 90149, а саме: 192 790,32 грн. за спожиту активну електроенергію, 6 588,83 грн. за перетікання реактивної енергії, 28 052,65 грн. пені, 10 991,46 грн. інфляційних нарахувань та 3 005,64 грн. 3 % річних.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без участі його представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ... У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців …

У відповідності із витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 25.04.17, місцезнаходженням юридичної особи - публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” є: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4.

Ухвали суду від 22.05.17 про прийняття справи № 914/385/17 до провадження та від 14.06.17 про відкладення розгляду справи направлені відповідачу за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе , 4.

Як свідчить наявне в матеріалах справи № 914/385/17 повідомлення про вручення поштового відправлення (форма 119), ухвала суду від 22.05.17 про прийняття цієї справи до провадження вручена уповноваженому представнику відповідача працівником відповідного виробничого підрозділу ДППЗ «Укрпошта» - 29.05.17.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.06 між відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90149, за умовами якого (п. 1. договору), Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку № 6 «Однолінійна схема».

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п. 2.1. договору).

Згідно із п. 2.2. договору Постачальник зобов’язується:

Виконувати умови цього договору (п. 2.2.1. договору).

Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 «Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу»;

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 11 «Акт розмежування»;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п. 2.2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що Споживач зобов’язується:

Виконувати умови цього договору (п. 2.3.1. договору).

Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки (години роботи) зазначеного в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п. 2.3.2. договору).

Оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п. 2.3.3. договору).

Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (п. 2.3.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, Постачальник має право:

отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором (п. 3.1.1. договору).

Визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, величини споживання електричної енергії та потужності (п. 3.1.3. договору).

Вимагати відшкодування збитків, завданих Постачальнику внаслідок порушення Споживачем умов цього Договору (3.1.4. договору).

Згідно із п. 4.1. договору, відповідальність Постачальника:

Постачальник несе відповідальність за постачання електричної енергії Споживачу:

- в обсягах та із забезпеченням договірної величини потужності, визначеними згідно з вимогами розділу 5 цього Договору;

- із дотриманням вимог щодо фактичної категорії струмоприймачів Споживача та гарантованим рівнем надійності електропостачання;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності електромереж в точці продажу (п. 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 4. Додатку № 2 від 08.11.07 до договору № 90149 від 14.06.06, Споживач протягом розрахункового періоду здійснює 2 (два) планові платежі на поточний розрахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

- з 01 до 08 числа розрахункового періоду 70 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання;

- з 10 до 18 числа розрахункового періоду 25 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання.

Споживач самостійно та/або Постачальник електричної енергії розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг електричної енергії, заявленої на поточний розрахунковий період (додаток № 1 «Обсяг споживання електричної енергії»)із врахуванням відсотка планового платежу.

Пунктом 5. Додатку № 2 від 08.11.07 до договору № 90149 від 14.06.06 передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж заявлене (очікуване), на різницю між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії Постачальник електричної енергії видає рахунок який має бути сплачений в термін зазначений договором.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим, ніж заявлене (очікуване) і Споживач не має заборгованості, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Згідно із п. 6. Додатку № 2 від 08.11.07 до договору № 90149 від 14.06.06, … плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.

Пунктом 7. Додатку № 2 від 08.11.07 до договору № 90149 від 14.06.06 представники сторін обумовили, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються Споживачу.

Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 8. Додатку № 2 від 08.11.07 до договору № 90149 від 14.06.06, у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Згідно із п. 9.4. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.06. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов …

Розглядаючи справу по суті спору суд виходив з того, що вказаний договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Доказів зворотнього представники сторін суду не надали.

За ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін. правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи № 914/385/17, позивачем здійснено розрахунок спожитої відповідачем в період з травня по червень 2015 року та за грудень 2016 року активної і реактивної електричної енергії та виставлено відповідачу рахунки на оплату за вказані вище періоди, а саме:

- за активну електроенергію: за травень 2015 року № 300505/509955-1 на суму 29 805,92 грн., за червень 2015 року № 300506/53254-1 на суму 29 312,15 грн. та за грудень 2016 року № 300512/91334-1 на суму 57 390,84 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи;

- за реактивну електроенергію: за травень 2015 № 300305/50956-2 на суму 758,14 грн., за червень 2015 року № 300306/53255-2 на суму 792,60 грн. та за грудень 2016 року № 300312/91335-2 на суму 3 386,39 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Дані рахунки були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить підпис на кожному із рахунків, які додані до матеріалів справи.

Як свідчить ухвала господарського суду Львівської області від 17.08.15 у справі № 914/1542/15 (яка отримана господарським судом Запорізької області із Єдиного державного реєстру судових рішень (сайт http://www.reyestr.court.gov.ua), вказаним судом було задоволено заяву ПАТ “Львівобленерго” про визнання кредиторських вимог та включено грошові вимоги ПАТ “Львівобленерго” в розмірі 753 622,45 грн. до реєстру вимог кредиторів ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів”.

Згідно з описовою частиною вказаної ухвали господарського суду Львівської області від 17.08.15 у справі № 914/1542/15, в розмір суми кредиторських вимог входять суми щодо стягнення 76 281,41 грн. за активну електроенергію та 1 651,70 грн. за реактивну електроенергію за період березень-квітень 2015 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.07.16 у справі № 914/1880/15 було припинено провадження у справі щодо стягнення з ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” суми заборгованості щодо стягнення 76 281,41 грн. за активну електроенергію та 1 651,70 грн. за реактивну електроенергію за період березень-квітень 2015 року, у зв’язку з включенням даних сум до заяви про включення кредиторських вимог ПАТ “Львівобленерго”.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.16 провадження у справі № 914/1542/15 про банкрутство ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” припинено.

Постановою вищого господарського суду України від 09.11.16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.16 у справі № 914/1542/15 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 06.03.17 відмовлено у допуску справи № 914/1542/15 до провадження Верховного Суду України.

Вбачається, що заявлена позивачем у справі № 914/385/17 сума боргу в розмірі 76 281,41 грн. за активну електроенергію та 1 651,70 грн. за реактивну електроенергію за період березень-квітень 2015 року так і не була стягнута позивачем з відповідача в судовому порядку.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (ЦК України), якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе договірні зобов’язання належним чином та у повному обсязі не виконав, виставлені позивачем рахунки не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту в період з березня по червень 2015 року та за грудень 2016 року активну електроенергію в сумі 192 790,32 грн. та борг за реактивну електроенергію в сумі 6 588,83 грн. за вказаний вище період.

Отже, відповідач порушив умови договору.

Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем в особі його представника в суді.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

На час розгляду спору в суді відповідач оплату за спожиту електроенергію не довів, будь-яких претензій щодо постачання електроенергії позивачу не пред’явив.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 192 790,32 грн. та за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 6 588,83 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 28 052,65 грн. пені, 10 991,46 грн. інфляційних нарахувань та 3 005,64 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.2.1. договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач до матеріалів справи надав 2 (два) розрахунки пені, а саме: перший - по активній електроенергії на суму 27 326,59 грн. та другий - реактивній електроенергії на суму 726,06 грн. за період нарахування по активній електроенергії з 01.12.16 по 06.12.16 на заборгованість 1 113 251,84 грн. та з 07.12.16 по 31.12.16 на заборгованість 1 161 609,78 грн. і по реактивній електроенергії з 01.12.16 по 06.12.16 на заборгованість 29 804,05 грн. та з 07.12.16 по 31.12.16 на заборгованість 30 809,59 грн.

Також, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- інфляційні нарахування в розмірі 10 991,46 грн. (з яких: по активній електроенергії – 10 715,93 грн. за період із 01.12.16 по 06.12.16 на суму заборгованості 1 113 251,84 грн. та із 07.12.16 по 31.12.16 на суму заборгованості 1 161 609,78 грн.; по реактивній електроенергії 27 553 грн. за період із 01.12.16 по 06.12.16 на суму заборгованості 29 804,05 грн. та із 07.12.16 по 31.12.16 на суму заборгованості 30 809,59 грн.), а також

- 3 % річних на загальну суму 3 005,64 грн. (з яких: по активній електроенергії – 2 927,85 грн. за період із 01.12.16 по 06.12.16 на суму заборгованості 1 113 251,84 грн. та із 07.12.16 по 31.12.16 на суму заборгованості 1 161 609,78 грн.; по реактивній електроенергії 77,79 грн. за період із 01.12.16 по 06.12.16 на суму заборгованості 29 804,05 грн. та із 07.12.16 по 31.12.16 на суму заборгованості 30 809,59 грн.).

Як свідчить п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” (із змінами станом на час прийняття рішення у даній справі), господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати “перерахунок” замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Пунктом п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз’яснено, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як свідчать матеріали господарської справи за № 914/385/17, ухвалою від 22.05.17 судом було зобов’язано позивача надати суду докладний розрахунок суми позову та всі документи на його підтвердження і обґрунтування. Крім того, суд зобов’язував позивача зазначити період (точні дати) за який нараховано борг за активну (окремо) та за реактивну (окремо) електроенергію, 3% річних (окремо), пені (окремо) та інфляційні втрати (окремо).

Тобто, з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі по суті спору суд зобов’язав у вказаних обґрунтуваннях, які мали бути надані суду, вказати дату початку нарахування та дату закінчення нарахування заявлених до стягнення сум.

Крім того, враховуючи, що послуги за договором від 14.06.06 № 90149 надавались протягом періоду із лютого 2015 р. по грудень 2016 р. за різними рахунками за активну та реактивну електричну енергію, то позивач мав розраховувати суму пені, інфляції, 3 % річних за кожен місяць окремо, із зазначенням дати початку нарахування та дати закінчення нарахування спірних сум.

Розглядаючи справу № 914/385/17 по суті спору судом прийнято до уваги те, що у своїх поясненнях без номеру та дати, які надавались господарському суду Львівської області у цій справі, позивач посилається на 10 рішень вказаного суду, які (рішення), господарському суду Запорізької області не надано.

Як свідчать рішення господарського суду Львівської області у справах за №№ 914/2027/14, 914/161/15, 914/1102/15, 914/4290/15, 914/1046/16, 914/1867/16, 914/2469/16, 914/3210/16, 914/3349/16, № 914/3209/16 (які роздруковано господарським судом Запорізької області із Єдиного державного реєстру судових рішень (сайт http://www.reyestr.court.gov.ua), з ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” на користь ПАТ “Львівобленерго” вказаним судом присуджено до стягнення грошові кошти за активну та реактивну електричну енергію, а також пеню, 3 % річних, інфляційні втрати ...

Разом з тим, із змісту вказаних рішень не вбачається точні періоди, за які судом стягується пеня, 3% річних та інфляційні нарахування, а також суми, на які вони нараховуються.

Більш того, із змісту деяких із наведених вище рішень (зокрема рішення від 14.02.17 у справі № 914/3349/16, від 22.11.16 у справі № 914/2469/16) не вбачається період, за який позивачем заявлено, до стягнення з відповідача, а судом задоволено сума основного боргу (активна та реактивна електрична енергія).

Вимоги, викладені в ухвалі господарського суду Запорізької області від 22.05.17 та від 14.06.17 у справі № 914/385/17 позивач не виконав, докладного розрахунку заявлених до стягнення коштів із зазначенням періоду (точних дат) за який нараховано суму пені (окремо, помісячно в розрізі активної та окремо, помісячно, розрізі реактивної електроенергії), 3% річних (окремо) та інфляційних втрат (окремо) до матеріалів справи суду не надано.

Причини неможливості надання суду обґрунтованого розрахунку представник позивача за довіреністю суду не навів.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивачем у доданих до матеріалів справи розрахунках пені, 3 % річних та індексу інфляції не визначено чіткого періоду нарахування по кожному рахунку (місяцю) окремо суд позбавлений можливості перевірити та встановити правильність та обґрунтованість наданих розрахунків.

З підстав викладених вище, враховуючи неподання позивачем обґрунтованого розрахунку пені, 3 % річних та індексу інфляції, а також з огляду на неможливість перевірки судом правильності нарахування позивачем розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань керуючись п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із подальшими змінами), суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для залишення позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань без розгляду.

Суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову (у відповідній частині) без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Судом роз’яснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…), після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувачу (…).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 77, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволено частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 4, код ЄДРПОУ 00240158) на користь приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 192 790 (сто дев’яносто дві тисячі сімсот дев’яносто) грн. 32 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 6 588 (шість тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп. боргу за перетікання реактивної енергії та 2 990 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 57 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 28 052,65 грн. пені, 10 991,46 грн. інфляційних нарахувань та 3 005,64 грн. 3 % річних залишити без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Повне рішення складено 27.06.17

Суддя В.Л. Корсун