Рішення № 67425020, 29.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.2017р. Справа № 905/1007/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ", м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015", м. Маріуполь

про стягнення заборгованості у розмірі 33421,01грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 29.06.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солодкий світ", м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015", м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 33421,01грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №920 від 18.06.2015р., з оплати переданого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 536, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 44, 49, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір купівлі-продажу №920 від 18.06.2015р. купівлі-продажу; протокол розбіжностей до договору №920 від 18.06.2015р.; видаткові накладні: №ИМ-0006338 від 22.09.2015р., №ИМ- 0008349 від 09.12.2015р., №ИМ-0007449 від 11.11.2015р., №ИМ-0005632 від 19.08.2015р.; акт від 10.12.2015р.; виписку з особового рахунку від 08.12.2015р.; правоустановчі документи; акт звіряння розрахунків.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: право установчі документи; податкові накладні.

Представники сторін в судове засідання 29.06.2017р. не з’явилися, витребуваних судом документів не надали, хоча належним чином повідомлялися про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2015р. між ТОВ «ТАУРУС-2015» (покупець) та ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий світ» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 920 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує товар на умовах і в порядку, визначеному цим договором, згідно із замовленням на поставку, товаросупровідними документами, ціни в яких не можуть перевищувати затверджених в специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору.

Асортимент і ціни на товар, що поставляється продавцем, визначається специфікацією, затвердженою сторонами, яка є невід’ємною частиною цього договору. Кількість товару, що поставляється продавцем, визначається в замовленні на поставку покупця. Замовлення на поставку товару є обов’язковим для продавця (п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, право власності на товар переходить до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної.

Уразі виявлення покупцем невідповідності по кількості при прийомі товару, невідповідності по якості, комплектності, маркуванню та упаковці, супровідних документів при прийомі, в процесі реалізації товару або протягом гарантійного терміну/строку його придатності, продавець протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення зобов’язаний за погодженням з покупцем: за свій рахунок замінити весь товар з недоліками на такий же товар в такій же кількості без недоліків; здійснити повне повернення товару, представивши всі необхідні документи (доручення, корегувальну накладну, повторну накладну, оформлений належним чином акт); зробити поставку товару, якого бракує (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 6.1.1 – 6.1.3 договору, ціна товар встановлюється в національній валюті України, включаючи ПДВ. Продавець зобов’язаний поставляти товари покупцю за цінами, вказаними в специфікації. Сума цього договору визначається загальною сумою товарних накладних в період його дії.

Покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 50 днів з моменту передачі такої партії товару (п. 6.1.4 договору).

На виконання умов договору №920 від 18.06.2015р. купівлі-продажу продавець (позивач) передав товар за видатковими накладними: №ИМ-0006338 від 22.09.2015р., №ИМ - 0008349 від 09.12.2015р., №ИМ-0007449 від 11.11.2015р., №ИМ-0005632 від 19.08.2015р на загальну суму 37937,46грн., з урахуванням складеного акту від 10.12.2015р. про те, що при прийманні товару за видатковою накладною №ИМ - 0008349 від 09.12.2015р. недопоставлено товар у кількості 3 шт., з зазначенням причини - не товарний вигляд, який був підписаний та скріплений печаткою відповідача (покупця).

Дані накладні були підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач здійснив часткову оплату за вказаними накладними у розмірі 5000,00грн. за договором переведення боргу б/н від 18.06.2015р., що підтверджується випискою банку з особового рахунку за 08.12.2015р.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №920 від 18.06.2015р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №920 від 18.06.2015р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України також передбачено обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №920 від 18.06.2015р. купівлі-продажу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем товару за видатковими накладними №ИМ-0006338 від 22.09.2015р., №ИМ - 0008349 від 09.12.2015р., №ИМ-0007449 від 11.11.2015р., №ИМ-0005632 від 19.08.2015р. , у нього виникло зобов'язання з його оплати в сумі 37937,46грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що у період з 19.08.2015р. – 09.12.2015р. позивачем було відвантажено товар відповідачу за видатковими накладними №ИМ-0006338 від 22.09.2015р., №ИМ - 0008349 від 09.12.2015р., №ИМ-0007449 від 11.11.2015р., №ИМ-0005632 від 19.08.2015р. на загальну суму 37937,46грн.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Відповідач своє зобов’язання з оплати вартості поставленого товару виконав частково, сплативши 5000,00грн., що підтверджується, наявною в матеріалах справи, випискою з особового рахунку. Решта боргу в сумі 32937,46грн. залишилась несплаченою.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушенняу розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 32937,46грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 32937,46грн.

Часткове задоволення позовних вимог обумовлено тим, що позивач помилково визначив суму заборгованості не врахувавши того, що відповідно до складеного акту від 10.12.2015р. за видатковою накладною №ИМ - 0008349 від 09.12.2015р. недопоставлено товар у кількості 3 шт. на суму 92,52грн., а також те, що за договором про переведення боргу було частково сплачено заборгованість в сумі 5000,00грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015", м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 33421,01грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015" (83548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125, ЄДРПОУ 39722862, р/р №26005300801164, МФО 335106 в філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ"(61066, м. Харків, вул. Ясенева, буд. 6, ЄДРПОУ 31797841, п/рах №26003210354262 в АО «Прокредит банк», МФО 320984) заборгованість у розмірі 32937,46грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1576,85грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.06.2017р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина