Постанова № 67424977, 27.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року Справа № 911/2804/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РОСЕР", м. Біла Церква,

на рішення господарського суду Київської області від 17.11.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017

зі справи № 911/2804/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця, м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" (далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі філії), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "РОСЕР" (далі - ТОВ "РОСЕР"), м. Біла Церква,

про повернення майна з користування та стягнення 1 279 098,70 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Ситайло Н.В. предст. (дов. від 30.01.2017), Шукліна О.В. предст. (дов. від 30.01.2017)

відповідача - Астрюхін К.А. предст. (дов. від 07.06.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Українська залізниця" в особі філії звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "РОСЕР" про зобов'язання відповідача повернути на митну територію вагони та стягнення: 1067 995,30 грн. заборгованості з оплати за користування вагонами, 211 103,40 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.11.2016 у справі № 911 2804/16 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (судді Скрипка І.М. -головуючий, Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "РОСЕР" просить судові акти попередніх судових інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

20.06.2017 від ТОВ "РОСЕР" надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

ПАТ "Українська залізниця" в особі філії у відзиві просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (Основний виконавець), державним підприємством "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (Співвиконавець) та ТОВ "РОСЕР" (замовник) укладено Договір від 17.12.2012 № 2005/943-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах (далі - Договір), відповідно до умов якого Основний виконавець та Співвиконавець зобов'язалися за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у критих вагонах Співвиконавця;

- позивач - ПАТ "Українська залізниця" створений на базі майна державного підприємства "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" та державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр", майно яких у процесі ліквідаційної процедури передано позивачу за відповідним передавальним актом, затвердженим Міністром інфраструктури України 18.08.2015;

- відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту;

- згідно з наказом Укрзалізниці від 30.11.2015 № 512-ц/од "Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту" 01.12.2015 перераховано всі залишки грошових коштів та грошових зобов'язань з рахунків державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" на рахунок ПАТ "Українська залізниця";

- відповідно до пункту 2.7 Положення про філію "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця", яке затверджено рішенням правління ПАТ "Українська залізниця" від 26.02.2016 № 123, філія має право від імені ПАТ "Українська залізниця" відповідно до наданих повноважень та довіреності представляти його інтереси в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, відносинах з державними і приватними нотаріусами, підприємствами, установами, організаціями будь-якого типу та організаційно-правової форми, фізичними особами, а також у судах в межах своїх повноважень, передбачених статутом ПАТ "Українська залізниця" та цим Положенням;

- відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Договору Замовник має право самостійно укладати договори про організацію перевезень вантажів із підприємствами, які зацікавлені в перевезеннях вантажів та виконувати всі юридичні дії, пов'язані з виконанням укладених договорів;

- в лютому 2013 року на виконання умов Договору, Основним виконавцем (правонаступником якого є позивач) було організовано перевезення, платником якого виступало ТОВ "РОСЕР", в тому числі зі станції Сорока Одеської залізниці на станцію Актобе Казахстанської залізниці здійснено відправлення вантажу "цукор-пісок" у вагонах №№ 24195612, 24628331, 24537417, 24350878, 24272809 (далі - Вагони);

- вантажоодержувачем вантажу згідно з накладними №№ 41990649, 41990656, 41990680, 41990672, 41990664 виступало ТОО "МС Импорт Экспорт";

- про перетин Вагонами кордону України з Російською Федерацією на станції Тополі Південної залізниці свідчать відмітки у перевізних документах УМВС, а саме штемпель перехідної станції Тополі Південної залізниці;

- згідно з підпунктом 2.2.11 пункту 2.2 Договору Замовник зобов'язаний при організації перевезень за межі України передбачати в договорах з вантажоодержувачем обов'язкове повернення вагонів на територію України за перевізними документами, якщо не встановлено іншого порядку;

- підпунктом 2.2.19 пункту 2.2 Договору Замовник зобов'язаний до дати прибуття завантаженого вагону на станцію призначення надавати вантажоодержувачу інформацію, отриману від Основного виконавця щодо подальшого відправлення вагонів після вивантаження на станцію наступного навантаження або на станцію тимчасового відстою.

- Замовник зобов'язаний здійснювати або сприяти здійсненню навантаження та вивантаження вагонів, відправлення вантажів за призначенням, а також відправлення у порожньому стані вагонів за перевізними документами зі станцій, розташованих на залізницях інших держав, якщо не встановлено іншого порядку (підпункт 2.2.8 пункту 2.2 Договору);

- відповідно до підпункту 2.2.10 пункту 2.2 Договору (у редакції додаткової угоди від 04.04.2013 № 2) Замовник зобов'язаний сприяти поверненню із - за кордону вагонів власності Співвиконавця. Вносити плату за користування вагонами за час перебування їх за межами України за цінами, узгодженими цим договором, крім випадків отримання плати Укрзалізницею або Основним виконавцем за окремими договорами з іншими юридичними особами.

Розмір попередньої оплати за користування вагонами за межами України визначається та стягується з Замовника за розрахунковий час користування вагонами за межами України, який розраховується відповідно до статті 14 Розділу II Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення - доба за кожні 200 тарифних кілометрів, що розпочались, в межах кожної залізниці, що приймає участь в перевезеннях.

Остаточний розрахунок за користування вагонами за межами України здійснюється за фактичний час користування з моменту передачі вагону на інозалізницю на прикордонній станції до моменту прийому вагону на прикордонній станції України;

- відповідно до підпункту 2.2.13 пункту 2.2 Договору Замовник зобов'язаний інформувати Основного виконавця про всі обставини, які перешкоджають відправленню та просуванню вагонів з причин, які не залежить від Основного виконавця та Залізниці;

- згідно з пунктом 4.6 Договору сторона, яка залучила третю особу до виконання свого зобов'язання за цим договором, несе перед іншими сторонами відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою, як за свої власні;

- відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Договору замовник зобов'язаний проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезеннями вантажів, які замовлені Замовником відповідно до розділу 3 Договору;

- Основним виконавцем і Замовником Договору підписані протоколи погодження договірної ціни, в тому числі і за користування вагонами за межами України, які є додатками до Договору;

- підпунктом 3.4.6 пункту 3.4 Договору (в редакції додаткової угоди від 12.03.2015 № 11) передбачено, що Основний виконавець надає Замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, акти наданих послуг та виписки з особового рахунку за звітний місяць, в яких, зокрема, відображається плата за користування вагонами за межами України, плата за послуги Основного виконавця;

- на виконання умов Договору позивачем надсилалися відповідачу акти наданих послуг від 31.01.2015 № 1, від 31.10.2015 № 10, від 31.12.2015 № 12, від 31.01.2016 № 1, від 29.02.2016 № 2, від 31.03.2016 № 3, від 30.04.2016 № 4, від 31.05.2016 № 5 (підписані державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр", а в подальшому - філією "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця") поштовим зв'язком, підтвердженням чого є чеки та відповідні описи вкладення, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи;

- відповідно до підпункту 3.4.7 пункту 3.4 Договору (в редакції додаткової угоди від 12.03.2015 № 11) Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг зобов'язаний надіслати Основному виконавцю підписаний акт наданих послуг або підписати акт наданих послуг із зауваженнями. У випадку, якщо одна із сторін не підписала акт наданих послуг протягом 15 днів з дня їх складання без письмового обґрунтування, акт наданих послуг вважається затвердженим обома сторонами;

- ТОВ "РОСЕР" підписані акти наданих послуг Основному виконавцю не повернуло, при цьому ТОВ "РОСЕР" не було надано зауважень щодо наданих послуг, наведених в актах;

- 08.04.2015, з метою опрацювання звернення ДП "Укррефтранс" від 18.03.2015 щодо повернення п'яти критих вагонів зі станції Актобе КЗХ в Україну, відбулася нарада представників державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" та ТОВ "РОСЕР" (оформлена протоколом від 08.04.2015), під час якої ТОВ "РОСЕР" погодилося з претензіями Основного виконавця про невиконання підпункту 2.2.10 пункту 2.2 Договору щодо повернення вагонів на територію України та інших умов Договору, зазначило про те, що вказані вагони арештовані на ст. Актобе, як транспорт через відкриття кримінальної справи, яка порушена проти одержувача вантажу та не залежить від ТОВ "РОСЕР". На нараді вирішено, що: ТОВ "РОСЕР" проводить подальшу роботу щодо зняття арешту з вагонів та поверненню їх на територію України, невідкладно починає вносити плату за використання відповідних вагонів та у термін до 15.04.2015 надає Основному виконавцю графік погашення заборгованості; ТОВ "РОСЕР" сумісно з державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" зобов'язано підготувати проект листа до правоохоронних органів Республіки Казахстан, керівництву "Казтеміртранс" з проханням сприяти поверненню вагонів в країну - власницю, а також недопущенню таких випадків у подальшому;

- пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, сторони сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості (включаючи день сплати), з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

- додатковою угодою від 12.03.2015 № 11 до Договору, яка набрала чинності 01.04.2015, пункт 4.3 викладено у новій редакції та визначено, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, сторони сплачують пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості, але не більше шести місяців від дня виникнення. Із сум грошових коштів, перерахованих Замовником для виконання грошового зобов'язання за цим Договором, Основним виконавцем у першу чергу погашається пеня, у другу чергу - основна сума боргу, а залишок коштів зараховується як попередня оплата;

- клієнт ТОВ "РОСЕР" - ТОО "МС Импорт Экспорт" (вантажоодержувач згідно з перевізними документами) надав заявку від 25.02.2015 на подачу спірних п'яти вагонів на під'їзний шлях СВХ ТОР "Делдал";

- спірні Вагони на територію України не повернуто;

- відповідачем не здійснено оплату за користування Вагонами за межами України за період з 16.02.2013 по 31.05.2016.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування Вагонами за межами України, нарахованої пені, а також спонукання відповідача до повернення Вагонів на митну територію України.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений сторонами Договір містить в собі елементи різних договорів (змішаний договір), до яких у відповідних частинах застосовуються положення актів цивільного законодавства, які регулюють відповідні правовідносини. При цьому, відносини щодо користування вагонами пов'язані саме з організацією перевезень, а не з самим перевезенням вантажу.

З огляду на обсяг прав та обов'язків Основного виконавця і Співвиконавця за Договором, їх роль полягає у розробленні ефективних логістичних схем, планів перевезень, організації та забезпечення замовника придатним у комерційному та технічному відношенні вагонами (облік, ремонт) для виконання вантажних операцій Замовника.

Оскільки з Договору безпосередньо не випливають зобов'язання Залізниці щодо перевезення вантажу, а відповідач, як Замовник за Договором, користується послугами організації перевезень в наданих йому в користування вагонах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що між сторонами за Договором виникли відносини з перевезення вантажу, у зв'язку з чим Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню скорочені строки позовної давності, які передбачені у відносинах з перевезення вантажів (зокрема, встановлений пунктом 137 Статуту залізниць України 6 місячний строк позовної давності).

Згідно з приписами статті 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Задовольняючи позов у повному обсязі суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання умов Договору позивачем (його правопопередниками) були надані на замовлення відповідача послуги з організації перевезень вантажів, які полягали у наданні у користування Вагонів та організації руху по узгодженому маршруту, проте, відповідачем не надано доказів повернення вагонів на територію України та всупереч умов Договору не здійснено оплату за користування вагонами за межами України.

Водночас, відповідно до змісту дослідженого судами попередніх інстанцій протоколу від 08.04.2015, який складений за результатами наради представників державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" та ТОВ "РОСЕР", останнє, зокрема зазначало про те, що Вагони арештовані на ст. Актобе, як транспорт через відкриття кримінальної справи, яка порушена проти одержувача вантажу та не залежить від ТОВ "РОСЕР".

Під час апеляційного провадження у справі ТОВ "РОСЕР" неодноразово зазначало про те, що вина відповідача у неповерненні Вагонів - відсутня, оскільки Вагони були затримані (арештовані) митними органами Республіки Казахстан, у зв'язку з порушенням митних правил одержувачем вантажу - ТОО "МС Импорт Экспорт"; Вагони не знаходяться у користуванні відповідача з 28.02.2013; відповідачем вчинено всі дії для повернення вагонів, проте виключно у компетенції власника Вагонів знаходиться можливість вчиняти дії щодо захисту права власності, шляхом витребування вагонів з незаконного володіння.

За наведених обставин, у розгляді даної справи, з огляду на приписи статті 27 ГПК України, судам попередніх інстанцій, насамперед, слід було обговорити питання щодо залучення до участі у справі вантажоодержувача - ТОО "МС Импорт Экспорт".

За наслідками наведеного, з метою правильного вирішення спору у даній справі судам належало:

- достеменно з'ясувати причини неповернення Вагонів на територію України;

- встановити наявність чи відсутність вини відповідача у неповерненні Вагонів на територію України;

- з'ясувати виконання відповідачем умов Договору в частині: надання вантажоодержувачу інформації щодо подальшого відправлення вагонів після вивантаження; сприяння у здійсненні повернення вагонів на територію України; інформування Основного виконавця про всі обставини, які перешкоджають відправленню Вагонів з причин, які не залежить від Основного виконавця та Залізниці тощо;

- дослідити умови договору, укладеного відповідачем з вантажоодержувачем, на предмет дотримання умов підпункту 2.2.11 пункту 2.2 Договору;

- встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача плати за користування Вагонами за межами України за визначений позивачем період, а також пені як санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання;

- з'ясувати, чи може бути виконано відповідачем станом на час вирішення спору у суді зобов'язання з повернення Вагонів на територію України (зокрема, дослідити питання щодо перебування Вагонів під арештом на території Республіки Казахстан, наявності чи відсутності такого арешту станом на час вирішення спору, фактичного місцезнаходження Вагонів).

Проте, наведені обставини судами попередніх інстанцій не досліджені.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому, посилання судів попередніх інстанцій у вирішенні спору як на одну з підстав для задоволення позову на пункт 4.6 Договору, відповідно до якого сторона, яка залучила третю особу до виконання свого зобов'язання за цим договором, несе перед іншими сторонами відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою, як за свої власні, є певною мірою декларативними, оскільки судами не досліджено до виконання яких саме зобов'язань за Договором відповідачем було залучено третю особу (вантажоодержувача) та чи взагалі мало місце таке залучення.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно вирішити питання щодо залучення до участі у справі вантажоодержувача, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РОСЕР" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 зі справи зі справи № 911/2804/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко