Рішення № 67424840, 26.06.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2017 р.

Справа № 903/448/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта», м.Луцьк

про стягнення 26 260, 21 грн. заборгованості

Суддя Пахолюк В.А.

з участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС», звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта» 26 260, 21 грн., в т.ч. 24 080, 39 грн. заборгованості за товар, поставлений на підставі договору поставки № 840-13А від 01.06.2013 р., 1 482, 61 грн. – пені за несвоєчасну оплату отриманого товару на підставі п. 6.2 договору, 164, 35 грн. - 3% річних та 532, 86 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого товару на підставі договору поставки № 840-13А від 01.06.2013 р. з протоколом розбіжностей, додаткової угоди від 12.05.2016 р. до договору поставки № 840-13А від 01.06.2013 р. та видаткових накладних № 8912 від 12.10.2016 р., № 8982 від 17.10.2016 р., № 9006 від 17.10.2016 р., № 11911 від 19.12.2016 р., № 11912 від 19.12.2016 р., № 698 від 30.01.2017 р., № 699 від 30.01.2017 р., № 870 від 31.01.2017 р., № 983 від 07.02.2017 р., № 1367 від 21.02.2017 р., № 1535 від 27.02.2017 р., № 1553 від 27.02.2017 р., № 2047 від 14.03.2017 р.

Ухвалою суду від 30.05.2017 р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Відповідача зобов’язано: подати письмові обгрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору.

Позивачем на адресу суду подано клопотання № 01-54/5943/17 від 22.06.2017 р. про розгляд справи у його відсутності у зв’язку з фізичною неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Крім того, позивач на підставі заяви про зміну позовних вимог № 01-65/121/17 від 22.06.2017 р. просить зменшити позовні вимоги на суму основного боргу у зв’язку з проплатою її відповідачем після порушення провадження у справі. На задоволенні решти позовних вимог наполягає. До матеріалів справи долучає банківські виписки по рахунку за 15.06.2017 р. та 20.06.2017 р. на загальну суму проплат 27 000, 00 грн. Крім того, зазначає, що проплати зараховані на погашення основного боргу в сумі 24 080, 39 грн. Решту отриманої від відповідача оплати віднесено на покриття поточної заборгованості по інших видаткових накладних, які не були заявлені до стягнення у даній справі.

Відповідач в судове засідання не прибув. В письмовому клопотанні № 177 від 23.06.2017 р. (вх. № 01-54/5968/17) підтверджує оплату заборгованості згідних платіжних доручень № 15559 від 15.06.2017 р. на суму 10 000, 0 грн. та № 15846 від 20.06.2017 р. на суму 17 000, 00 грн. Просить у зв’язку із службовим відрядженням його представника розгляд справи відкласти.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом з наступних підстав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач був повідомлений про розгляд справи у суді, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301034794418 та поданим ним клопотанням на адресу суду, його явка судом не визнавалась обов'язковою, суд приходить до висновку про вирішення спору по суті в даному судовому засіданні відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив:

01.06.2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» (Постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта» (Покупець) був укладений договір поставки № 840-13А (надалі договір).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли на підставі договору поставки № 840-13А від 01.06.2013 року.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору Постачальник зобов’язується передатиу власність Покупця товар вільний від будь-яких прав та претензій на нього третіх осіб, про які на момент укладення договору Постачальник знав чи повинен був знати, а Покупець – прийняти та оплатити вказаний товар (п.1.1.). Предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних. Під партією сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній. Асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами і вказується в накладних, які є невід’ємною частиною договору. Ціну договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару. (п.п. 1.2 -1.4.).

Як визначено п.п.5.1, 5.2. договору оплата за товар здійснюється по мірі його реалізації, але не пізніше, як через кожні 14 банківські дні, починаючи з дня продажу Покупцем товару та підписання відповідних накладних. Розрахунок за поставлений товар здійснюється за домовленістю сторін, в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або за домовленістю сторін векселями, товарами, послугами.

У випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар Покупець сплачує Постачальнику залікову неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми неоплаченого товару, але не більше 20% від вартості партії товару (п.6.2.).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р. В тому випадку, якщо зобов’язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов’язань за даним договором (п.9.1.).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору за період з 01.06.2013 р. по 25.05.2017 р. Постачальник поставив Покупцю товар на загальну вартість 957 234, 64 грн., що підтверджується документами бухгалтерського обліку. Покупцем оплачено поставлений товар на суму 802 088, 95 грн. Крім того, за вказаний період Покупець повернув Постачальнику товар на загальну суму 124 124, 42 грн.

Станом на день подання позову до суду (29.05.2017 р.) основна заборгованість відповідача за договором поставки № 840-13А від 01.06.2013 р. становила 24 080, 39 грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягала до стягнення, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Беручи до уваги те, що відповідачем після подачі позову до суду погашено борг, а саме 15.06.2017 р. сплачено 10 000, 00 грн., 20.06.2017 р. сплачено 17 000, 00 грн., що підтверджено долученими банківськими виписками та враховуючи заяву позивача від 22.06.2017 р., яка розцінена судом, як заява про припинення провадження у справі в цій частині у зв’язку з відсутністю предмету спору, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі на суму 24 080,39 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Позивач просить стягнути з відповідача також 164, 35 грн. - 3% річних та 532, 86 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання договірних зобов’язань відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами.

Нараховані позивачем 164, 35 грн. - 3% річних та 532, 86 грн. інфляційних втрат визначено за період прострочення відповідно до кожної окремої накладної не суперечать вимогам закону, є підставними та підлягають до стягнення є відповідача.

Крім того, позивач просить на підставі п.6.2. договору стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 3 ст.549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення пеня за та видатковими накладними № 8912 від 12.10.2016 р., № 8982 від 17.10.2016 р., № 9006 від 17.10.2016 р., № 11911 від 19.12.2016 р., № 11912 від 19.12.2016 р., № 698 від 30.01.2017 р., № 699 від 30.01.2017 р., № 870 від 31.01.2017 р., № 983 від 07.02.2017 р., № 1367 від 21.02.2017 р., № 1535 від 27.02.2017 р., № 1553 від 27.02.2017 р., № 2047 від 14.03.2017 р. в сумі 1 482, 61 грн. нарахована межах шестимісячного строку підставна та підлягає до стягнення з відповідача.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600, 00 грн. слід покласти на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково в сумі 2 179, 82 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта» (43000, Волинська обл., м.Луцьк, провул. Макарова, 5, код ЄДРПОУ 35495114) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» (01033, м.Київ, вул. Шота Руставелі, 38, к.12, код ЄДРПОУ 37567185) 2 179, 82 грн., в т.ч. 1 482, 61 грн. пені, 164, 35 грн. - 3% річних, 532, 86 грн. інфляційних втрат та 1 600, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі на суму 24 080, 39 грн. припинити.

Повне рішення складено 27.06.2017 р.

Суддя Пахолюк В.А.