
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ОКРЕМА ДУМКА
21 червня 2017 року Справа № 918/348/14
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2017 року колегією суддів у складі: Короткевич О.Є., Погребняк Б.М., Поляков Б.М. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково, рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року у справі № 918/348/14 скасовано, справу № 918/348/14 передано до господарського суду Рівненської області для нового розгляду по суті в межах справи № 5019/1475/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів".
Постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2017 року у справі № 918/348/14 мотивована тим, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство на вимогу ч. 9 ст. 16 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).
При цьому, інших порушень судами першої чи апеляційної інстанцій норм процесуального права чи порушень норм матеріального права, суд касаційної інстанції не встановив і не зазначив, як і не висловився з приводу правильності висновків суду про задоволення позовних вимог загалом.
Мною, Погребянком В.Я., при прийнятті зазначеної постанови було висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому:
За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
У рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.
Вказана правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14.
Відповідно до положень ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
З огляду на викладене, з метою забезпечення прав і законних інтересів сторін спору на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, зважаючи на те, що інших порушень процесуального права не встановлено, а посилань на порушення норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2017 року у справі № 918/348/14 не містить, вважаю недоцільним скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій лише з підстав необхідності розгляду спору в межах справи про банкрутство.
Суддя
Вищого господарського суду України Погребняк В.Я.
Судове рішення № 67424820, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 21.06.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Окрема думка судді. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 918/348/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: