Постанова № 67422602, 27.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 червня 2017 року №826/7959/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Аблова Є.В., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» доДержавної фіскальної служби України (відповідач-1) головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (відповідач-2) державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (відповідач-3)провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить:

- рішення (лист) державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.11.2015 вих.№27716/10/26-55-11-02 визнати незаконним і скасувати;

- рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2016 вих.№343/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги визнати незаконним і скасувати;

- рішення Державної фіскальної служби України від 23.03.2016 №6329/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги визнати незаконним та скасувати;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити відомості з поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць жовтень 2015 року, доповнення та додатків 2, 3, 4 та 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації останнього з податку на додану вартість та додатків до неї за жовтень 2015 року.

Відповідачі -1 та -2 проти задоволення позовних вимог, заявлених щодо них, заперечували, вказавши на те, що оскаржувані рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2016 вих.№343/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги та Державної фіскальної служби України від 23.03.2016 №6329/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги не породжують прав та обов'язків для позивача, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач-3 також заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року разом з додатками в порушення вимог податкового законодавства подано у паперовій формі, замість електронної, внаслідок чого остання була правомірно не прийнята.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» 10.11.2015 особисто у паперовій формі подано до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року разом з додатками, про що свідчить відмітка на копії останньої, наявної у матеріалах справи.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 12.11.2015 №27716/10/26-55-11-02 повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» про те, що подана вказаним товариством податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року разом з додатками, подана у спосіб, що суперечить абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: на паперових носіях, а тому вказана звітність не прийнята.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного, позивачем подано відповідні скарги до головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України, розглянувши які головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.01.2016 вих.№343/10/26-15-08-02-14, а Державною фіскальною службою України - рішення про результати розгляду скарги від 23.03.2016 №6329/6/99-99-11-02-02-15, якими рішення (лист) державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.11.2015 №27716/10/26-55-11-02 залишено без змін, а скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» - без задоволення.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають задоволенню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).

Отже, позивачем у даному разі порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: особисто у паперовій формі, замість електронної форми, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою, що також виключає можливість зобов'язання державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити відомості з поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць жовтень 2015 року, доповнення та додатків 2, 3, 4 та 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2016 вих. №343/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 23.03.2016 №6329/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що останніми залишено без змін рішення (лист) державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 12.11.2015 №27716/10/26-55-11-02.

Отже, вказані рішення самі по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2016 вих.№343/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 23.03.2016 №6329/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Аблов Є.В.

Мазур А.С.