Постанова № 67422510, 29.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/301/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Котовської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.01.2017 № НОМЕР_1, 000131302, НОМЕР_2, НОМЕР_3, 000012130, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, вимогу про сплату боргу від 03.01.2017 р. № Ф-0000051302 про сплату 36921,52 грн. єдиного внеску та рішення від 03.01.2017 р. № НОМЕР_8.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновки за актом перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та безпідставними. Позивачем належним чином велась Книга обліку доходів і витрат, а також зберігалася первинна документація по господарським операціям, на підставі чого цілком правомірно формувалася податкова звітність. Перевіряючими не взято до уваги надані позивачем в ході перевірки документи, які повністю підтверджують відображені в податковій звітності показники.

До суду з'явилася позивач, яка позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість і відповідність висновків за результатами перевірки фактичним обставинам.

Вислухавши пояснення учасників процесу, покази свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що співробітниками Котовської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.04.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт від 15.12.2016 № 002204/15-04-13-02/НОМЕР_9.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:

пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 розд. ІІ та пп.177.2 ст.177 розд. IV ПК України, а саме у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік занижено обєкт оподаткування на загальну суму 13889,17 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2083,47 грн. та у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік занижено обєкт оподаткування на загальну суму 92512,31 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 13876,85 грн.;

пп.47.1.3 п.47.1 ст.47 розд. ІІ ПК України, а саме вказано недостовірні відомості у звітах 1ДФ за 2014 і 2015 роки;

пп.1.1 п.16-1 Перехідних положень та пп.177.2 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобовязання з військового збору на суму 1387,69 грн. у податковій декларації за 2015 рік;

пп.2 п.1 ст.7 розд. ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 36921,52 грн. та занижено єдиний соціальний внесок у 2014 та 2015 роках на суму 36921,52 грн.;

пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.187.1 ст.187, абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.6, п.201.10, п.201.15 ст.201 розд.ІІ ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у податкових деклараціях з податку на додану вартість всього на суму 2451,96 грн., а саме у листопаді 2014 р. 568 грн., травні 2015 р. 1883,96 грн.;

п.12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок чого не оприбутковано товар у листопаді 2015 р. на уму 38742,37 грн.;

п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України не зберігання деяких первинних документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

На підставі вищевказаного акту перевірки Котовською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.01.2017: № НОМЕР_4, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на 2451,96 грн.; № НОМЕР_1, яким застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість в сумі 612,99 грн.; № НОМЕР_10, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем № 21081103 (адмін. штраф) в сумі 510 грн.; № НОМЕР_5, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем № 21080900 (штрафні санкції за порушення законодавства про РРО) на суму 77484,74 грн.; № НОМЕР_6, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 15960,32 грн.; № НОМЕР_3, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 7980,71 грн.; № 00001111302, яким збільшено суму грошового зобовязання по військовому збору на 1387,69 грн.; № НОМЕР_11, яким застосовано штрафну санкцію по військовому збору на суму 346,92 грн.; № НОМЕР_7, яким застосовано штрафну санкцію по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 510 грн.; а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_8, яким донараховано 3692,16 грн. штрафних санкцій.

Крім того, 03.01.2017 Котовською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0000051302 зі сплати недоїмки по єдиному на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 36921,52 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій і податкову вимогу обґрунтованими, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

З огляду на акт від 15.12.2016 № 002204/15-04-13-02/НОМЕР_9, перевіркою дотримання встановленого порядку Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено порушення п.5, п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджену наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, та п.177.10 ст.177, п.178.6 ст.178 ПК України, зокрема встановлено ведення підприємцем Книги з порушеннями та внесення невірних відомостей.

За період з 01.01.2014 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1 задекларовано загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у сумі 1771777 грн.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в розд. ІІІ податкових декларацій у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та додатку № 5 до декларацій, встановленого його заниження на загальну суму 13404,76 грн., у т.ч. в 2014 р. 3624,88 грн., у 2015 р. 9779,88 грн.

Під час перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності первинні та інші підтверджуючі документи надавались платником податків невчасно та не в повному обсязі, а саме: у перший день початку перевірки 25.11.2016 особисто ФОП ОСОБА_1 в присутності перевіряючих складено опис, завірений підписом підприємця, наданих для перевірки документів фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

В ході проведеного аналізу наданих документів встановлено, що за 2014 р. відсутні підтверджуючі документи понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (договори поставки (угоди, контракти), видаткові накладні (акти виконаних робіт, наданих послуг), товарно-транспортні накладні, довіреності), у звязку з чим ФОП ОСОБА_1 вручено 08.12.2016 запит про надання документів, на який надано відповідь 13.12.2016, але не весь перелік підтвердних документів (вх.лист №7705/10 від 13.12.2016), які прийняті до уваги.

На банківський розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 р/р 26000054314858 надійшли кошти на загальну суму без ПДВ 13404,76 грн., згідно виписок (від 02.06.2014 № 83 від ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» на загальну суму 482,75 грн. без ПДВ, призначення платежу «за знищення документів»; від 30.01.2014 № Е1690 від ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» на загальну суму 65,75 грн. без ПДВ, призначення платежу «за зі документів»; від 27.11.2014 № ETG1207 від ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» на загальну суму 83,33 грн. без ПДВ, призначення платежу «за з документів»; від 11.11.2014 № 1097 від МП «Луїза» ТОВ на загальну суму 1825,00 грн. без ПДВ призначення платежу «за будівельні матеріали; від 10.12.2014 № 25 від ДП «Балтське лісове господарство» на загальну суму 296,63 грн. без ПДВ призначення платежу «за матеріали»; від 13.02.2014 № ETG117 від ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» на загальну суму 193,92 грн. без ПДВ, призначення платежу «за знищення документів»; від 27.11.2014 № ETG267 від ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» на загальну суму 677,50 грн. без ПДВ, призначення платежу «за знищення документів»; від 31.03.2015 № ETG567 від ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» на загальну суму 868,88 грн. без ПДВ, призначення платежу «за знищення документів»; від 28.07.2015 № 17 від ПП ПК «Агродім» на загальну суму 8911,00 грн. без ПДВ, призначення платежу «за запчастини», які не відображені у графі 2 «Книги обліку доходів та витрат», як дохід, отриманий від провадження господарської діяльності. Вказаний дохід не задекларований у деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки, що призвело до заниження бази оподаткування з податку на прибуток, чим порушено пп.164.1 ст.164 ПК України.

Зазначені обставини також підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_2, яка проводила перевірку позивача.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що в Книзі доходів та витрат відображені доходи від ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» в 2014 році на суму 2075,38 грн., в 2015 році - 1260 грн., всього на суму 3335,38 грн. на підставі актів виконаних робіт, що знайшло своє відображення в Декларації про доходи за вказані періоди. Згідно даних банківських рахунків ПАТ КБ «Приватбанк» та АТ «Імексбанк» ОСОБА_1В від ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» одержала за 2014 р. 1503,25 грн., (без ПДВ), в 2015 році - 868,88 грн. (без ПДВ,), всього на сум 2372,13 грн., отже позивач завищила свій дохід на 963,25 грн., у звязку із чим висновки перевіряючих про заниження доходу по ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» є неправомірними.

Крім того, від МП «Луїза» ФОП ОСОБА_1 були одержані кошти на суму 1825,00 грн. (без ПДВ) відповідно до платіжного доручення від 10.12.2014 року №25, а не від 11.11.2014 року №1097, як зазначено перевіряючими в акті перевірки. Зазначений дохід був відображений ФОП ОСОБА_1 в Книзі обліку доходів і витрат 28.11.2014, відповідно до видаткової накладної від 28.11.2014 року, та було врахована в доходах Декларації про майновий стан і доходи за 2014 року.

Також від ДП «Балтське лісове господарство» ФОП ОСОБА_1 були одержані кошти на суму 296,63 грн. (без ПДВ) відповідно до платіжного доручення від 11.11.2014 року №1097, а не від 10.12.2014 року №25, як зазначено перевіряючими в акті перевірки. Зазначений дохід був відображений ОСОБА_1 в Книзі обліку доходів і витрат 21.11.2014, відповідно до податкової накладної від 11.11.2014 року №14, та було врахована в доходах Декларації про майновий стан і доходи за 2014 року.

Від ППК «Агродім» ФОП ОСОБА_1 були одержані кошти на суму 7425,83 грн. (без ПДВ) відповідно до платіжного доручення від 28.07.2015 №17, а не 8911 грн., як зазначено перевіряючими в акті перевірки, що відображено в Книзі обліку доходів і витрат в загальний підсумок за липень 2015 року, відповідно до видаткової накладної від 28.07.2015 року №11, та було врахована в доходах Декларації про майновий стан і доходи за 2015 року.

Щодо обставин заниження загального оподаткованого доходу, визначеного п.163.1 ст.163 ПК України, в розмірі 13404,76 грн. в 2014-2015 рр., позивач в судовому засіданні безапеляційно стверджувала про неправомірність висновків щодо невідображення в графі 2 Книги цієї суми, рівно як і про недекларування останньої у деклараціях про майновий стан і доход в 2014-2015 рр. На підтвердження цього позивачем детально розписані суми в кореспонденції із відповідними первинними документами, які нею відображалися в Книзі.

В той же час, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що зазначену суму в розмірі 13404,76 грн. ФОП ОСОБА_1 не включено до Книги та до декларації 2014-2015 рр., в першу чергу за підсумковою сумою при перевірці отриманих на р/р позивача коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що деталізація позивачем окремо взятих сум, які вносилися нею в Книгу по даті надання послуг та виписки податкових накладних, а не по даті одержання коштів, не спростовує головного аргументу контролюючого органу, зокрема щодо наявної різниці за підсумками сум по періодах згідно з відомостями банківського рахунку та відомостями Книги, в розмірі 13404,76 грн. Так, за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 загальний оподатковуваний дохід за даними перевірки склав 1785181,76 грн. (банківський рахунок), а за даними платника податків 1771777 грн., що відображено в таблиці акту перевірки на сторінці 12 (т.І, а.с. 35). При цьому той факт, що підприємцем тривалий час Книга велася невірно і графи невірно заповнювалися, не дозволяє перевірити належним чином аргументи позивача про належність ведення Книги та правильність відображення сум в деклараціях за 2014-2015 рр. Так, жодна графа Книги не заповнена вірно, починаючи з відображенням доходів у графі 3, у графі 4 записані реквізити податкових накладних, які не мають відношення до формування доходів і витрат, у графі 5 відображені суми придбання товарно-матеріальних цінностей, що не відповідають даті запису у графі 1, графа 6 зовсім не відповідає собівартості понесених витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходу за підсумками дня.

Наведені позивачем аргументи, які по суті зводяться до підведення цифр у Книзі із окремо взятими доходами, тим не менш, не спростовують різниці в розмірі 13404,76 грн., яка встановлена за результатами перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в розділі ІІІ податкових декларацій 2014-2015 рр.

Об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (підпункт 177.2 статті 177 ПКУ).

Згідно з п.177.10 ст.17 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, п. п. 5, 6 якого встановлено, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, є платіжні доручення, квитанція, фіксований чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно з п.6 Порядку № 481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Відповідно до п.7 Порядку № 481 фізичні особи-підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг).

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Крім того, в акті зазначено, що перевіркою повноти визначення вартості документально підтверджених витрат за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 встановлено їх завищення на суму 92997,32 грн., в т.ч. у 2014 р. завищено на суму 10264,89 грн. та у 2015 р. на суму 82732,43 грн.

На переконання позивача, вказані висновки є необґрунтованими, оскільки при перевірці не взято до уваги, що товар одержаний від ТОВ «Украгро-Партнер» по накладним, оплачено ФОП ОСОБА_1 через р/р 26003005645001 в «Імексбанк» платіжними дорученнями № 6 від 28.01.2014 на загальну суму 1500 грн. (без ПДВ - 1250 грн.), № 2 від 05.05.2014 на загальну суму 2500 грн., (без ПДВ - 2083,33грн.), №6 від 27.03.2014 на загальну суму 900 грн. (без ПДВ - 750 грн.). Крім того, згідно акту звірки між «Украгро-Партнер» і ФОП ОСОБА_1 заборгованість по вказаним товарам відсутня. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 правомірно віднесено до витрат 4083,33 грн. згідно видаткових накладних від ТОВ «Украгро-Партнер».

Крім того, в акті перевірці вказано, що ФОП ОСОБА_1 включено суми доходу, отриманого від продажу товару, що нею не купувався, а саме - сантехніку, будівельні матеріали, миючі засоби, бойлери, унітази, смесителі, вентилятор, умивальники, розетки, підвісні потолки та ін., тому включені суми витрат у графу 6 Книги доходів та витрат у розмірі 77662,73 документально не підтверджені.

Згідно адміністративного позову, вказані висновки не відповідають дійсності, а документи, які підтверджують витрати, були надані в період перевірки (реєстри документів. серед яких накладні, товарні чеки, видаткові накладні, які свідчилипро одержання зазначених товарів ОСОБА_1 за перевіряємий період). Зазначені реєстри одержані безпосередньо перевіряючими ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що свідчать їх підписи, однак, зазначені документи не були враховані та проігноровані перевіряючими.

На підтвердження правомірності формування витрат позивачем зазначено, що вказані товари були одержані ФОП ОСОБА_1 на підставі наступних документів: видаткової накладної TOB «ЛОTT» № 000001061 від 20.08.2015 року на суму 3147,54 грн., (одержано радіатор); видаткової накладної ТОВ «Колумбус інтернешнл» № 338 13.08.2015 року на суму 18205, 33 грн., (підвісні потолки); товарний чек від 28.07.2015 року, накладна №10 від 28.07.2015 на одержання хозтоварів (сіфон, смеситель,) на суму 1500 від ОСОБА_4; товарний чек від 15.06.2015, накладна від 15.06.2015 на одержання електротоварів (люстри, гофра) на суму 10433 грн. від ОСОБА_4; товарний чек від 11.07.2015, накладна від 11.07.2015 на одержання краски на суму 378 грн. від ОСОБА_4; товарний чек від 03.07.2015, накладна від 03.07.2015 на одержання електротоварів на суму 4008 грн. від ОСОБА_4; товарний чек від 02.07.2015, накладна від 02.07.2015 на одержання хозтоварів (краска дисп., плинтуса для пола) на суму 14768 грн. від ОСОБА_4; товарний чек від 30.07.2015, накладна від 30.07.2015 на одержання хозтоварів на суму 1760 грн. від ОСОБА_4; видаткова накладна ТОВ «Епіцентр К» на суму 5068,48 грн. та ін.

В цілому, на підтвердження витрат щодо одержання сантехніки, будівельних матеріалів, миючих засобів, бойлерів, унітазів, смесителів, вентиляторів, умивальників, розеток, підвісних потолків та ін., які були включені до витрат у графу 6 Книги в розмірі 7762,73 грн., були надані всі первинні документи в повному обсязі, проте безпідставно не взяті до уваги перевіряючими до уваги, що призвело до хибних висновків.

Крім того, витрати на суму 8667,67 грн., у тому числі на суму 3598,05 грн. у 2014 році та у 2015 році - на суму 5069,70 грн. документально підтверджені: це витрати по оплаті за електроенергію, використану в приміщенні кооперативу «Транзит», яке використовується ОСОБА_1 на підставі договору оренди з ОСОБА_4 від 01.01.2014, а не від 16.12.2013, як зазначено в акті перевірки. Відповідно до умов вказаного договору оренди від 01.01.2014, орендодавець - кооператив «Транзит» в особі його директора ОСОБА_4 та орендар - ФОП ОСОБА_1 домовилися, що орендар зобовязується сплачувати всі витрати за поставлену електроенергію, відповідно виставлених рахунків по кооперативу «Транзит» згідно техдокументації на електроенергію по даному приміщенню, і за водоспоживання згідно виставлених рахунків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2, яка брала участь у проведенні вищезазначеної перевірки, пояснила, що до перевірки ФОП ОСОБА_1 було надано договір оренди нежитлового приміщення від 16.12.2013 (т.ІІ, а.с. 8-9), укладений між ОСОБА_1, і.р.п.н. НОМЕР_9, «Орендатор» та ФОП ОСОБА_4, і.р.п.н. 2464507, «Орендодавець». За змістом договору Орендодавець зобовязується передати Орендатору в тимчасове користування приміщення з торговим обладнанням, адреса місцезнаходження приміщення: Одеська області, м. Балта, вул. Уварові, 111а, 66101. Сторони домовились про такий порядок розрахунку за оренду: Орендатор зобовязується сплачувати всі витрати за спожиту електроенергію, згідно виставлених рахунків кооперативу «Транзит», у звязку технічною документацією на електроенергію по даному приміщенню, та водовикористання також. Строк дії договору 12 місяців, тобто до 16.12.2014. При цьому ФОП ОСОБА_4 і.р.п.н. НОМЕР_12 не має жодного відношення до Кооперативу «Транзит», тому перевіркою визнаною безпідставним віднесення витрат за вказаним договором позивачем, оскільки ФОП ОСОБА_4 не мав права надавати від власного імені в оренду приміщення кооперативу.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, повязаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації (інші витрати), встановлено їх завищення у перевіряємому періоді на загальну суму 8667,67 грн., в тому числі у 2014 році на суму 3598,05 грн. та у 2015 році на суму 5069,70 грн.

Розбіжність виникла, в звязку з тим, що до документально підтверджених витрат включено плату за електроенергію, перераховану Балтському РЕМ ПАТ «Одесаобленерго», використану кооперативом «Транзит» з розрахункового рахунку 26003005645002 «Імексбанк», МФО 328384, платіжним дорученням: № 29 від 17.03.2014 в сумі 2589,26 грн., в т.ч. ПДВ, згідно рахунку № 09/П від 21.02.2014; № 51 від 18.04.2014 в сумі 1108,79 грн. в т.ч. ПДВ, згідно рахунку № 89/П від 21.03.2014; з розрахункового рахунку 26000054314858 ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБ «Імексбанк» платіжним дорученням № 31 від 18.02.2015 в сумі 3393,35 грн., в т.ч. ПДВ, згідно рахунку № 89/П від 21.01.2015; № 55 від 20.03.2015 в сумі 2690,29 грн., в т.ч. ПДВ, згідно рахунку № 89/П від 23.02.2015.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що перевіряючими неправомірно враховано вищезазначений договір від 16.12.2013, який діяв лише в 2013 році, а не договір від 01.01.2014 (т.І, а.с. 129-130), який належним чином укладений із кооперативом «Транзит» в особі директора ОСОБА_4

Так, перевіряючими були враховані лише ті документи, які були надані підприємцем під час перевірки. При цьому договір від 16.12.2013 укладений строком на 12 місяців, тобто до 16.12.2014, що суперечить твердженням позивача про те, що договір оренди від 16.12.2013 із ФОП ОСОБА_4, на підставі якого були задекларовані витрати в розмірі 8667,67 грн., діяв лише в 2013 році, - тобто 15 днів, що також є нелогічним. Також в акті перевірки зазначено, що від надання пояснень з цього питання підприємець під час перевірки відмовилася. В той же час, в судовому засіданні позивач не змогла пояснити розбіжності та суперечності за наслідками укладення вищеозначених договорів та порядок предявлення їх до перевірки (зокрема, чи предявлявся саме договір від 01.01.2014, який позивачем залучений до матеріалів справи, - до перевірки).

Крім того, до Книги обліку доходів та витрат, у графу 5 «реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо повязані з доходом» неправомірно оприбутковано товар (запчастини), за який оплата через розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 не здійснювалась, на загальну суму 4083,33 грн., згідно видаткової накладної № РН- 280108 від 28.01.2014 на суму 1250,00 грн., видаткової накладної №РН-050504 від 05.05.2014 на суму 2083,33 грн. та видаткової накладної №РН-270304 від 27.03.2014. на суму 750,00 грн. Даний товар у подальшому реалізовувався, отримано дохід від такої реалізації, згідно виписки банку від 03.06.2014 №107 на суму 2825,00 грн. без ПДВ, виписки банку від 23.06.2014 №37835 на суму 255,25 грн. без ПДВ та виписки банку від 04.07.2014 №106 на суму 1666,67 грн. без ПДВ, який внесено у графу 3 «дохід, отриманий від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок» за відповідну дату, та сформована собівартість «понесені витрати, які безпосередньо повязані з отриманням доходу» неправомірно на загальну суму 4083,33 грн., тому вказані суми (сума у графі 6 Книги за 03.06.2014 складається з 2570,25 грн. та за 23.06.2014 складається з 1809,00 грн., з останньої знято частково собівартість на суму 1513,08), які внесені у графу 6 Книги обліку доходів та витрат, включені у податкову декларацію про майновий стан і доходи включені, до складу витрат за 2014р. та відображено у додатку 5 (додатку 4) до Декларації не підтверджені.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що вищезазначений товар був оприбуткований підприємцем до моменту здійснення оплати за цей товар, що й мало наслідком неправомірність відображення в Книзі витрат на придбання означених товарів.

Твердження позивача про те, що перевіряючими проігноровано, що одержаний від ТОВ «Украгро-Партнер» товар оплачено згідно доручень 28.01.2014 на суму 1500 грн. (без ПДВ 1250 грн.), 05.05.2014 на суму 2500 грн. (без ПДВ 2083,33 грн.) та 27.03.2014 на суму 900 грн. (без ПДВ 750 грн.) (т.ІІ, а.с. 109) не заслуговують на увагу, оскільки під час перевірки зазначені документи (на підтвердження оплати товару, акти прийому-передачі) перевіряючими витребовувалися відповідним запитом, але підприємцем до перевірки надані не були, а від надання пояснень ОСОБА_1 відмовилася.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, до Книги обліку доходів та витрат, у графу 3 Книги «дохід, отриманий від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок», включено суми доходу отриманого від продажу товару, що ФОП ОСОБА_1 не купувала, а саме - сантехніку, будівельні матеріали та миючі засоби (бойлери, унітази, смесітелі, вентилятор, умивальник, розетки, підвісний потолок та ін.)

При цьому до перевірки не були надані документи, що підтверджують понесені витрати на придбання даних товарів (платіжні доручення, прибуткові касові ордери, квитанції, фіскальні чеки, акти закупки (виконання робіт, надання послуг) та інші документи), тому включені суми витрат у графу 6 Книги, за відповідні дати перевіряємого періоду, у розмірі 77662,73грн., документально не підтверджені.

Зокрема, 28.01.2014 до графи 6 Книги віднесено суму 1106,40 грн.; 15.05.2014 до графи 6 Книги віднесено суму 1045,73 грн.; 22.09.2014 до графи 6 Книги віднесено суму 431,38 грн.; 31.07.2015 до графи 6 Книги віднесено суму 12465,90 грн.; 28.07.2015 до графи 6 Книги віднесено суму 23582,80 грн.; 29.07.2015 до графи 6 Книги віднесено суму 9050,32 грн.; 30.07.2015 до графи 6 Книги віднесено суму 22791,45 грн. знято частково суму за сантехніку 15391,07 грн.; 31.07.2015 до графи 6 Книги віднесено суму 4631,18 грн.; 18.08.2015 до графи 6 Книги віднесено суму 12541,46 грн.

В судовому засіданні позивач пояснила, що всі необхідні документи, зокрема накладні, товарні чеки, платіжні документи, видаткові накладні, які свідчать про одержання товарів ОСОБА_1 були надані перевіряючим; за виключенням товарно-транспортних накладних і довіреностей, оскільки послуги перевезення нею не придбавалися, а товар отримувався або нею особисто, або її уповноваженим працівником. При цьому позивач зазначила, що придбання цих матеріалів здійснювалося з метою забезпечення будівництва її будинку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 42 глави IV Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 177.2 статті 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до яких належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У п. 1 Порядку № 481 зазначено, що фізична особа - підприємець веде Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

У графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пп. 2 п. 6 Порядку).

У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг (пп. 5 п. 6 Порядку).

Підпунктом 7 п. 6 Порядку у гр. 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці.

Отже, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

ОСОБА_5 виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формах, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

Враховуючи наведене, фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням зазначеного доходу за умови, що ці витрати пов'язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені документально. Зазначені витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відтак, придбання товарів ФОП ОСОБА_1 для забезпечення будівництва її будинку не може бути враховано як витрати для цілей її підприємницької діяльності, оскільки не повязані з господарською діяльністю підприємця.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п.177.4 ст.177 ПК України внаслідок включення суми документально не підтверджених витрат в загальному розмірі 92997,52 грн., що призвело до завищення вартості документально підтверджених витрат, повязаних із здійсненням діяльності, та до заниження суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 13404,76 грн.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З аналізу пункту 123.1 статті 123 ПК убачається, що для настання відповідальності за порушення положень зазначеної норми необхідно встановити такі характерні ознаки в сукупності: несплату платником податків суми податкового зобов'язання в повній мірі; самостійне визначення контролюючим органом на підставах, встановлених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК, суми податкового зобов'язання, не сплаченої його платником.

Крім того, з 03 серпня 2014 року набрав чинності ОСОБА_5 України від 31 липня 2014 року N 1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" (далі - ПКУ), яким, зокрема, встановлено військовий збір.

Військовий збір встановлюється тимчасово, до 1 січня 2015 року (п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX ПКУ від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX ПКУ від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями).

ОСОБА_5 України від 31 липня 2014 року N 1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" набрав чинності з 03.08.2014 р. і податковий агент зобов'язаний при нарахуванні доходів (визначених у пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу) утримати військовий збір, то нараховані до 03.08.2014 доходи, але виплачені після 03.08.2014, не підлягають оподаткуванню військовим збором. Таке розяснення надано ДФС України 18.08.2014 р. (веб-портал Державної фіскальної служби України у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (роз'яснення у категорії 132)).

Закон України від 31 липня 2014 року N 1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" у редакції від 31.07.2014 р. визначав, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII 28.12.2014 р. підпункт 1.2 викладено в редакції: "1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу", тобто з 01.01.2015 р. об'єкт оподаткування військовим збором змінений.

З огляду на акт, перевіркою правильності визначення повноти та своєчасності перерахування сум військового збору, що підлягають сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами річного декларування у періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено його заниження на суму 1387,68 грн., чим порушено п.1.1 п.16-1 Перехідних положень ПК України.

Крім того, в ході перевірки встановлено відхилення між даними звіту у 2014 р. та даними перевірки на суму 13889,77 грн., у 2015 р. 92512,31 грн. в звязку з заниженням чистого доходу (оцінка чого надана судом вище), але яка не перевищує максимальну місячну величину нарахування ЄСВ.

Таким чином, похідні нарахування військового збору із штрафними санкціями та єдиного соціального внеску, застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску здійснені податковим органом обґрунтовано, у звязку із чим відповідні рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Крім того, в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 не включено до Податкових рахунків форми №1ДФ за ІІ, IV квартал 2014 р., ІІІ квартал 2015 р. виплати здійснені з р/р № 26003005645001.0, № 26002005645002.0 AT «Імексбанк» та № 26000054314858 «Приватбанк» фізичним особам - підприємцям: ФОП ОСОБА_6 - виплату за емулятори в сумі 1280,00 грн. згідно виписки банку за 16.04.2014; ФОП Каталов JI.A. виплату за клеючу суміш в сумі 6622,56 грн. згідно виписки банку за 03.11.2014; ФОП ОСОБА_7 виплату за послуги в сумі 600,00 грн. згідно виписки банку за 16.07.2015.

Згідно з п.47.1 ст.47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить; фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом; податкові агенти.

При цьому в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 відмовилась від надання пояснення, а помилку буде виправлено шляхом надання уточнюючих розрахунків. Втім, в адміністративному позові ФОП ОСОБА_1 вищезазначене порушення жодним чином не оскаржує та не наводить аргументів неправомірності податкового повідомлення-рішення від 03.01.2017 № НОМЕР_10, а лише просить його скасувати в прохальній частині позову.

Крім того, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (р. 1-8.4) за період з 01.01.2014 по 31.01.2015 встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 показників у р.1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» на загальну суму 568 грн. в листопаді 2014 р.

Зокрема, підприємець не включила до складу податкових зобовязань кошти, які надійшли за реалізований товар на розрахунковий рахунок від ТОВ «Вайга плюс» 17.11.2014 в сумі 3408 грн. (ПДВ 568 грн.). В той же час позивач зазначає, до податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 до податкових зобовязань помилково зобовязання по операції з ТОВ «ЕКОТАУН ГРУП» на суму 640,24 грн., а не 72,24 грн., чим завищила податкові зобовязання із цим контрагентом на 568 грн., та не відобразила цю суму по ТОВ «Вайга плаюс», що не призвело до заниження податкових зобовязань в цілому.

Проведеною перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16) за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2015 р. в сумі 354461,00 грн. на підставі банківських документів, реєстру отриманих податкових накладних, податкових накладних, видаткових накладних, актів надання послуг, рахунків на оплату, встановлено завищення задекларованих фізичною особою - підприємцем показників у рядку 10.1 (колонка Б) Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 1556,78 грн., в т.ч. в травні 2015 р. на суму 1883,96 грн.

Зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.44.1 ст.44, абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_1 неправомірно включила до податкового кредиту за травень 2015 р. ПДВ на загальну суму 1883,96 грн., в звязку із включенням податкових накладних виписаних з порушеннями п.198.2 ст.198 та п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2012 р. №2755-VIp., із змінами та доповненнями, отриманих від контрагента TOB «КСМ «СИОЛ» на загальну суму 11303,75 грн., в т.ч. ПДВ 1883,96 грн., а саме: податкова накладна №136 від 06.05.2015 на загальну суму 6450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1075,00 грн., податкова накладна №135 від 06.05.2015 загальну суму 2890,66 грн., в т.ч. ПДВ 481,78 грн., податкова накладна №115 від 06.05.2015 на загальну суму 1963,09 грн., в т.ч. ПДВ 327,18 грн.

За висновком податкового органу, ФОП ОСОБА_1 не отримувала товар від TOB «КСМ «СИОЛ» по вищевказаним податковим накладним, оскільки до перевірки не були надані первинні документи, які б підтверджували таке отримання товарів.

Отже на підставі п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України за результатами перевірки донараховано податку на додану вартість в сумі 2451,96 грн., в т.ч. за листопад 2014 р. 568 грн. та за травень 2015 р. 1883,96 грн.

В судовому засіданні позивач пояснила, що на підтвердження отримання товару від TOB «КСМ «СИОЛ» до перевірки нею були надані видаткові накладні від 06.05.2015 №№ 25475, 25612, 25613 (т.І, а.с. 131, 132, 133), які повністю спростовують твердження перевіряючих.

За приписами п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

В той же час, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що за вищевказаний товар підприємцем було проведено оплату через банк, однак до перевірки не було надано видаткові накладні та акти прийому-передачі документи, які б підтверджували отримання товару. Зокрема, позивач не надала на відповідний запит витребувані документи та відмовилася від надання пояснень з приводу встановленого правопорушення, у звязку із чим суд не може взяти до уваги твердження позивача про необґрунтоване неврахування податковим органом вказаних документів, адже останні надані до перевірки не були. При цьому підприємцем в цей же день було реалізовано товар на користь третіх осіб, тобто товар навіть не перебував у володінні позивача.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, перевіркою дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено порушення п.12 розділу ІІ «Порядок ведення розрахунків».

Зокрема в ході перевірки встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір позики № 4 від 25.12.2013, відповідно до якого позикодавець ФОП ОСОБА_4 передає позичальнику ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності, а саме будівельні матеріали та автомобільні частини за згодою сторін, які будуть підтверджені письмово накладними на дату виникнення позики, а позичальник зобовязується повернути в обумовлений строк. Сума за договором складає 250000 грн. Повернення позики може мати місце протягом 5 років рівновеликими частинками, однак останній внесок повинен бути не пізніше 12.03.2019.

На виконання вищевказаного договору за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_4 будівельні матеріали та запчастини (ТМЦ) на суму 175861,01 грн., в т.ч. будівельні матеріали 98813 грн., запчастини 77048,04 грн.

Серед будівельних матеріалів було передано цемент, згідно накладних від 20.03.2014 № 18 в кількості 34,750 т на суму 35059,83 грн. без ПДВ та від 28.11.2015 № 26 у кількості 38,400 т на загальну суму 38742,37 грн. без ПДВ.

Проаналізувавши первинні документи та бази даних Котовської ОДПІ ІС Податковий блок «Автоматизована система співставлення контрагентів» перевіряючими встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді придбано цементу у кількості 111 т, згідно документально підтверджених витрат та реалізовано 76 т, згідно загального оподатковуваного доходу, що відображено у обліку товарних запасів (Книга обліку доходів і витрат).

При цьому на початок перевіряємого періоду станом на 01.01.2014 субєктом підприємницької діяльності залишки ТМЦ не надані. При придбанні за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 111 т цементу в асортименті, реалізовано у цей же період 76 т, отже станом на 31.12.2015 залишок цементу повинен складати 35 т. В той же час за договором позики позивачем передано ФОП ОСОБА_4 73,15 т, у звязку із чим перевіряючі дійшли висновку про те, що переданий ФОП ОСОБА_4 цемент згідно накладної від 28.11.2015 № 26 в кількості 38,4 т на суму 38742,37 грн. без ПДВ вважається не оприбуткованим.

В акті перевірки також зазначено, що ревізорами Котовської ОДПІ проведено інвентаризацію залишків ТМЦ у магазині «Автозапчастини» за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 111А, де ФОП ОСОБА_1 проводить фінансово-господарську діяльність, і станом на 25.11.2016 будівельних матеріалів, у т.ч. цементу на залишках не було.

Позивач з вищезазначеними висновками категорично не погоджується, зважаючи на те, що перевіряючими не взято до уваги те, що нею за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 одержажано 174,7 т цементу, а не 111 т, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями за переліком (т.ІІ, а.с. 112-113). Отже позивач передала ФОП ОСОБА_4 цемент у кількості 34,75 т згідно накладної № 18 від 20.03.2014 та в кількості 38,4 т згідно накладної № 26 від 28.11.2015, який був нею попередньо одержаний від постачальників на підставі первинних документів.

На підтвердження отримання в 2014 р. 64,7 т цементу позивачем надано видаткові накладні: ТОВ «Вінцемент» № 366 від 08.2014 5 т; ТОВ «Сомік» № 45520 від 30.05.2014 1,5 т; ТОВ ТД «Зеніт ЛТД» № 000111 від 15.07.2014 15 т; ТОВ «Сомік» № 6146 від 23.07.2014 9 т; ТОВ ТД «Зеніт ЛТД» № 000117 від 24.07.2014 15 т; ТОВ «Сомік» № 6400 від 29.07.2014 4 т; ТОВ «Сомік» № 7860 від 12.09.2014 6,25 т; ТОВ «Сомік» № 8253 від 24.09.2014 0,75 т; ТОВ ТД «Зеніт ЛТД» № 000140 від 25.09.2014 7,5 т; ТОВ «Сомік» № 8327 від 26.09.2014 0,75 т.

На підтвердження отримання в 2015 р. 110,17 т цементу позивачем надано видаткові накладні: ТОВ «Сомік» № 2242 від 03.2015 0,15 т; № 2450 від 09.04.2015 3,75 т; № 3540 від 21.05.2015 7 т; № 4306 від 16.06.2015 4,1 т; № 5184 від 02.07.2015 2 т; № 7562 від 17.09.2015 0,5 т; № 7969 від 28.09.2015 1,7 т; № 8455 від 09.10.2015 0,5 т; № 10904 від 14.12.2015 71,4 т; № 10676 від 07.12.2015 2 т; від ТОВ ТД «Зеніт»; № 0000032 від 27.08.2015 12,4; ПП «Італ Кераміка» № 23436 від 03.11.2015 1,925; № 22552 від 27.10.2015 0,25; № 23010 від 29.10.2015 2,5 т.

Однак, перевіривши вищезазначені документи, суд вважає доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне. Так, в 2015 р. позивачем дійсно отримано 110,17 т цементу, що з урахуванням отриманих в 2014 р. 64,7 т цементу складає 174,7 т цементу. Однак більшу частину позивачем було отримано по накладним від 14.12.2015 № 10904 71,4 т та від 14.12.2015 № 10676 2 т, тобто після передавання ФОП ОСОБА_4 цементу по накладній від 28.11.2015 № 26 38,4 т. Тобто на момент 28.11.2015 у розпорядженні ФОП ОСОБА_1 було цементу в кількості 101,3 т (за вирахуванням 71,4 т і 2 т відповідно, які були отримані в грудні 2015 та очевидно не могли бути передані в листопаді), що спростовує твердження позивача та свідчить на користь висновків податкового органу.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів. Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб. Так, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фізичні ж особи суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, забезпечуючи облік руху товарів і готівки по кожній графі Книги.

Згідно ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Фінансова санкція, встановлена ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" може бути застосована, коли особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 р. по справі N 21-275а14.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що податковим органом доведено правильність застовування штрафних санкцій за реалізацію ФОП ОСОБА_1 товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, у звязку із чим податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 03.01.2017 є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення. Крім того, необхідно враховувати, що сторона представляє в суді різні доводи, а також відмінності у положеннях законодавства, традиціях, юридичних висновках, способах викладення та формулюваннях рішень суддів держав-учасниць. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування свого рішення, як випливає з пункту 1 статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки при розгляді конкретних обставин справи.

З огляду на вирішальні чинники правовідносин та характер спору, беручи до уваги сукупність вищевикладених обставин, суду залишається лише підсумувати, що системний аналіз правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, свідчить про обґрунтованість висновків податкової перевірки та адекватність і співмірність вжитих заходів за її результатами.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у звязку із чим позов не підлягає до задоволенpня.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Котовської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 червня 2017 року.

Суддя І.В. Завальнюк