Ухвала суду № 67419911, 29.06.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1695/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1119/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

УХВАЛА

29 червня 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2017 року про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2017 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено.

Накладено заборону на відчуження на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 відповідно до договору дарування від 04 травня 2017 року, номер запису про право власності: 20243806.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив той факт, що процедура відчуження майна, що належить малолітній дитині дуже ускладнена вимогами діючого законодавства та неможлива без згоди органу опіки та піклування та батьків дитини. В разі, якби відповідач мала намір відчужувати квартиру з метою створити перешкоди стосовно забезпечення прав позивача, вона уклала б будь який інший правочин, не повязаний з участю малолітньої дитини, а тим більше даруванням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29 травня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою, мотивуючи тим, що в провадженні Зарічного районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 травня 2017 року було зясовано, що ОСОБА_3 04 травня 2017 року подарувала своєму малолітньому сину ОСОБА_6 належну їй 1/2 частину квартири №115 за адресою вул. Прокофєва, 31, яка є предметом спору у справі.

З метою забезпечення його позовних вимог та запобігання подальшого відчуження вище вказаного нерухомого майна просив накласти заборону на відчуження квартири №115 за адресою вул. Прокофєва, 31 до вирішення справи по суті.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходив з того, що є підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову, оскільки воно спрямоване на забезпечення прав сторони в спорі, запобігання негативних наслідків, можливе забезпечення виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1, ч.ч.2, 3 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи характер спору між сторонами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з метою забезпечення позову обґрунтовано наклав заборону на відчуження квартири, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а сам вид забезпечення позову застосований як необхідність, так як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі доведеності позову.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали враховані розяснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», з яких вбачається, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а в п. 4 вказаної постанови також йдеться про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обраний судом вид забезпечення позову є виправданим і співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 про те, що оскаржуваною ухвалою обмежуються права малолітньої дитини щодо права власності на частину квартири, тому що судове рішення приймалось без участі органу опіки та піклування, є безпідставними, оскільки цією ухвалою вирішено лише процесуальне питання забезпечення позову у цивільній справі, яка не розглянута і рішення по суті позовних вимог не ухвалено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не є підставою для скасування ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити на підставі п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2017 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -