Ухвала суду № 67419859, 27.06.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2314/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1084/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 20

УХВАЛА

27 червня 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Бойка В. Б. , Ткачук С. С.

з участю секретарясудового засідання -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпайпенерго», ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про право власності,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно. При цьому зазначає, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна був укладений між відповідачами на той час, коли їм стало відомо про подання ним у липні 2014 року до Дніпровського районного суду м. Києва позову до ТОВ «Укрпайпенерго» про стягнення грошових коштів. Тобто, даний договір був укладений з метою зробити неможливим задоволення його грошових вимог до товариства за рахунок належного товариству нерухомого майна. На даний час існує реальна загроза того, що ОСОБА_5 до вирішення спору, реалізує нерухоме майно на користь третіх осіб.

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не зявились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

15 травня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаною заявою заявою, мотивуючи тим, що ним був поданий позов до ТОВ «Укрпайпенерго», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним. У позовній заяві ним наведені обставини, за яких нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, механічна майстерня, загальною площею 1958,4 кв.м, що розташоване в м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2 вибуло із власності ТОВ «Укрпайпенерго» на користь ОСОБА_5

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 липня 2014 року був укладений між ТОВ «Укрпайпенерго» та ОСОБА_5 одразу після того, як їм стало відомо про подання ним у липні 2014 року до Дніпровського районного суду м. Києва позову до ТОВ «Укрпайпенерго» про стягнення грошових коштів. Оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений відповідачами з метою зробити неможливим задоволення його грошових вимог до товариства та утруднення виконання судового рішення про стягнення коштів на його користь за рахунок належного товариству майна.

Станом на 11 травня 2017 року право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_5 Її право власності, а відповідно право розпоряджатись цим майном нічим не обтяжено.

На даний час існує реальна загроза того, що як тільки відповідачам стане відомо про подання зазначеного позову, ОСОБА_5 одразу реалізує майно на користь третіх осіб, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Просив накласти арешт на нерухоме майно: нежитлове приміщення, механічна майстерня літ. «Е, е-ІІІ», загальною площею 1958,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Всупереч вказаних вимог, в заяві про забезпечення позову, позивач взагалі не вказав і не надав доказів реальної загрози невиконання чи можливого утруднення виконання рішення суду.

Його побоювання, що ОСОБА_5 реалізує спірне нерухоме майно і рішення суду не буде виконаним є лише припущенням, яке жодними належними доказами не підтверджене.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не є підставою для скасування постановленої судом першої інстанції ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною і обгрунтованою, відтак підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -