Постанова № 67418688, 29.06.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/6443/17

Номер провадження 3/521/3105/17

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого Іщенко О.В.

при секретарі Анічкіної О. О.

представника Одеської митниці ДФС ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 справу № 0262/500000000/17, що надійшла 26 квітня 2017 року з Одеської митниці ДФС, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючого: Одеська область, місто Татарбунари, вулиця Мічуріна, будинок № 14, про порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2017 року о 14 годині 45 хвилин у оглядовому залі «Приліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» в зоні діяльності митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці ДФС, проходив митний контроль громадянин України ОСОБА_2, який прибув з ОАЕ до України літаком «В-738», авіакомпанії «Fly Dubai», рейсом № 723, сполученням «Дубай-Одеса».

Формою проходження митного контролю ОСОБА_2 обрав

проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю («зелений

коридор»), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим шляхом

вчинення дій заявив про відсутність у нього товарів, які під час переміщення

через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому

письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний

кордон України встановлено заборони або обмеження.

Після перетину ОСОБА_2 білої лінії, що позначає закінчення

«зеленого» коридору, на вимогу інспектора митниці пред'явити наявні у

нього валютні цінності, ОСОБА_2 надав наявну при ньому

готівку іноземну валюту. Після перерахунку валюти було встановлено, що

загальна сума складає 12622 доларів США.

Згідно „Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через 4 митний кордон України, затвердженої постановою НБУ від 27 травня 2008 року № 148 (зі змінами) фізична особа може ввозити чи вивозити з території України без подання відповідних дозвільних документів готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро. ОСОБА_2 пропущено суму в 10622 доларів США, затримано 2000 доларів США.

Таким чином, на думку митного органу ОСОБА_2 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, оскільки він формою проходження митного контролю обрав проходження через таку зону (коридор) та у нього під час проведення митного контролю крім допустимої суми грошей було виявлено іноземну валюту в сумі 1000 доларів США, що перевищує встановлені законодавством України обмеження для переміщення через митний кордон України по «зеленому» коридору. ОСОБА_2 не мав законних підстав та дозвільних документів на переміщення через митний кордон України 2000 доларів США , які перевищують дозволену для переміщення суму.

На підставі вказаних обставин співробітниками митниці відносно ОСОБА_2 було складено протокол про порушення митних правил № 0262/500000000/17 за ст.471 МК України.

До суду у призначений час зявився ОСОБА_2 який визнав себе винним в порушенні митних правил, при цьому пояснив, що вилучені кошти є його заробітною платою, та надав суду відповідні документи.

Представник Одеської митниці ДФС у суді подання підтримав, та вважав, що вина ОСОБА_2 доведена повністю матеріалами справи.

Вислухавши думку представника Одеської митниці ДФС та особу яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, за кваліфікуючою ознакою: порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежене законодавством України.

Судом встановлено, що 16 березня 2017 року о 14 годині 45 хвилин у оглядовому залі «Приліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» в зоні діяльності митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці ДФС, проходив митний контроль громадянин України ОСОБА_2, який прибув з ОАЕ до України літаком «В-738», авіакомпанії «Fly Dubai», рейсом № 723, сполученням «Дубай-Одеса».

Формою проходження митного контролю ОСОБА_2 обрав

проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю («зелений

коридор»), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим шляхом

вчинення дій заявив про відсутність у нього товарів, які під час переміщення

через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому

письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний

кордон України встановлено заборони або обмеження.

Після перетину ОСОБА_2 білої лінії, що позначає закінчення

«зеленого» коридору, на вимогу інспектора митниці пред'явити наявні у

нього валютні цінності, ОСОБА_2 надав наявну при ньому

готівку іноземну валюту. Після перерахунку валюти було встановлено, що

загальна сума складає 12622 доларів США.

У відповідності до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Що стосується об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, вона полягає в переміщенні через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено, або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.

Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року №148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.

Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п. 1 б), п.57 МК України.

Відповідно до вимог ст. 197 МК України, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10 000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщував правопорушник є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.

Щодо субєктивної сторони правопорушення встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не розумів протиправність своїх дій, не припускав можливості настання негативних наслідків, хоча міг і повинен був це розуміти і передбачати. Тобто, субєктивна сторона дій правопорушника полягає в протиправній необережності в формі недбалості.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 протиправно перемістив через митний кордон України 2000 доларів США, які в нього були вилучені.

При визначені адміністративного стягнення, якому підлягає правопорушник, суд враховує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь провини, ставлення до вчиненого, його майновий стан, а також обставини, які помякшують відповідальність, а саме те, що особа вперше притягується до адміністративної відповідальності, щире каяття, а також, що грошові кошти, які в нього були вилученні, це його заробітна плата, а тому суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім в даному випадку є стягнення у вигляді штрафу.

Стосовно вирішення питання щодо конфіскації вилученої валюти, суд виходить з наступного.

Суд враховує практику Європейського Суду, зокрема постанову ЄСПЛ від 06.11.2008 року по справі «Ісмаілов проти Російської Федерації».

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно - правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невідємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, a також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з зазначеним рішенням ЄСПЛ, судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на повагу власності.

Згідно з Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В даному випадку майном ОСОБА_2 є грошова сума в доларах США, яка, на думку представника митниці, підлягає конфіскації.

За таких обставин конфіскація є втручанням в право ОСОБА_2 на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вчинив правопорушник, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання Європейський суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обовязок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз та вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Крім того, сума, яка може бути законно ввезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

З матеріалів справи вбачається, що джерело походження грошей правопорушника було законним. У судовому засіданні було надано документи, а саме: розписки про отримання готівки від 03 липня 2016 року, 04 вересня 2016 року, 29 січня 2017 року та від 06 лютого 2017 року, які підтверджують той факт, що ОСОБА_2 працював боцманом на т/х SAN OCEAN, та валюта, яку він перевозив є його заробітною платою по контракту, тобто отримані ним займаючись законною діяльністю.

Таким чином, застосовуючи додаткове покарання у вигляді конфіскації валюти, суд фактично не залишить особі заробітної плати, яку він заробив в установленому законом порядку своїм трудом і яка є єдиним його доходом.

При цьому, суд враховує п. 10 ч. 2 Конвенція про захист заробітної плати №95 від 1949 року, яка переглянута Конвенцією Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, від 1992 року, і залишає зазначену Конвенцію відкритою для подальшої ратифікації, яка ратифікована Законом № 2996-IV від 19.10.2005 року, де зазначається: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.».

Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення. Зокрема, в даному випадку, правопорушник не дотримався вимог, щодо внесення відомостей до митної декларації, а не вчинив будь якого іншого правопорушення, яке можна припустити (наприклад відмивання грошей або ухилення від сплати мита податків, тощо).

Таки чином, суд вважає, що конфіскацію в даному випадку можна було б застосувати в разі відшкодування майнової шкоди, завданої державі, однак вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення правопорушником відомостей до митної декларації.

Винність правопорушника підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил, доповідною запискою інспектора митниці, поясненням особи відносно якої складений протокол про порушення митних правил.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного та враховуючи обставини, які свідчать про легальне і правомірне отримання правопорушником вилучених в нього валютних коштів, суд застосувавши міжнародно правові норми, дійшов до висновку про не застосування до нього додаткового стягнення в вигляді конфіскації вилучених валютних коштів.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративним законодавством не передбачено надання будь яких документів для отриманням особою грошей, які їй повинні бути повернуті, окрім документів, які посвідчують особу або документів, які уповноважують іншу особу, тобто гроші повинні бути поверненні без надання довідки банку.

Відповідно дост. 401 КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Вимогами п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 320 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 27, 33, 34, 252, 280, 283, 284 КпАП України, ст. ст. 465, 527, 528, 529 МК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1700 гривень.

Зобовязати Одеську митницю ДФС повернути ОСОБА_2 або його уповноваженому представнику вилучену за протоколом про порушення митних правил № 0262/500000000/17 від 16 березня 2017 року валюту у встановленому законом порядку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 гривень 00 копійок (Отримувач коштів: УК у м. Одесі/Малиновський район, 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО): 828011; рахунок отримувача: 31216206700007; код класифікації доходів бюджету: 22030101; найменування класифікації доходів бюджету Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справ протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О. В. Іщенко