Рішення № 67414314, 21.06.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Киренької Г.Я.,

у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач – публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у грудні 2015 року пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 19089,16 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 травня 2010 року між банком і відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 19089,16 гривень, із яких: 2532,42 гривень – заборгованість за кредитом, 12291,54 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2800 гривень – заборгованість з пені та комісії, 500 гривень – штраф (фіксована частина), 885,20 гривень – штраф (процентна складова). Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2010 року у розмірі 19089,16 гривень та 1218 гривень понесеного судового збору.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2017 року зазначене рішення суду та ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання представник позивача не з’явився. У матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи в його відсутності та відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно до суду не з'явився. Так, 18 травня 2017 року об 11 годині відповідач про причини неявки не повідомив, та 21 червня 2017 року о 14 годині 30 хвилин у судове засідання не з’явився повторно, подавши письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку зі станом здоров’я. При цьому жодних доказів на підтвердження незадовільного стану здоров’я суду не надав. Тому суд вважає причини повторної неявки відповідача в судове засідання неповажними та приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача згідно з поданою ним письмовою заявою не заперечив проти такого вирішення справи, та відповідно до вимог ст. 225 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

14 травня 2010 року ОСОБА_1 подав письмову анкету-заяву на надання йому кредиту, в якій погодився з тим, що підписана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також тарифами банку складають договір про надання банківських послуг.

На підставі вказаної заяви банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Відповідно п. 2.1.1.5.6 умов боржник зобов’язаний у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до п. 2.1.1.12.6 умов за користування кредитом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів у році.

Зобов’язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, що підтверджується випискою з картрахунку за період з 14 травня 2010 року по 21 липня 2016 року та розрахунком заборгованості.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Так, згідно з розрахунком заборгованості, станом на 31 жовтня 2015 року заборгованість відповідача за кредитом складає 19089,16 гривень, у тому числі: 2532,42 гривень – заборгованість за кредитом, 12291,54 гривень – заборгованість за процентами за користування кредитом, 2880 гривень – заборгованість з пені та комісії за користування кредитом, а також штрафи: 500 гривень – фіксована частина, 885,20 гривень – процентна складова.

З цього ж розрахунку вбачається, що часткові платежі на погашення кредиту здійснювались у 2012 році, останній з яких – 22 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ст. 550 ЦК України, незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, у нього виникає право на неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, та встановлений договором розмір нарахованих процентів.

Оскільки відповідач неналежно виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів щомісячними платежами, у визначений договором строк кредитні кошти не були повернуті, судом установлено, що ОСОБА_1 порушив зобов’язання, передбачене договором, відтак позивач має право на стягнення з нього суми заборгованості, процентів, неустойки, інших платежів, передбачених умовами договору.

При цьому суд перевірив доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях на позов, однак вважає їх безпідставними, виходячи з таких міркувань:

Так, відповідач зазначає, що він як споживач володіє недостатніми знаннями для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору, а також має сім'ю – дружину та трьох дітей, та ще батьків похилого віку, регулярно сплачує комунальні послуги, тому держава має забезпечувати його захист. При цьому позивачем не наведено, які ж умови договору є обтяжливими для нього, не надано жодних доказів про те, що він звертався до банку з приводу зміни певних умов договору.

Натомість, судом установлено, що отримавши кредит та користуючись кредитними коштами, відповідач не виконував умов договору, який є обов’язковим для виконання сторонами відповідно до вимог статті 629 ЦК України.

За таких обставин стягнення з відповідача в користь позивача належних за договором платежів не є порушенням принципу верховенства права, як це вказує у своїх запереченнях відповідач.

Щодо доводів позивача про наявність підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності, то слід зазначити таке:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомочною особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252- 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до пп. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж для поповнення карткового рахунку відповідачем проведено 22 грудня 2012 року.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Внесенням коштів 22 грудня 2012 року відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання ним боргу, чим перервав перебіг строку давності. Отже, 23 грудня 2012 року перебіг 3-х річного строку позовної давності розпочався заново.

Згідно з реєстром відправки позовної заяви банк пред'явив позов до суду 20 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦК України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Саме такий висновок викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2017 року, зокрема вказано, що суди передчасно дійшли висновку про відмову в позові, застосувавши строк позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про те, що згідно з реєстром відправки позовної заяви банк пред'явив позов до суду 20 грудня 2015 року, строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому є підстави для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання його умов.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором від 14 травня 2010 року станом на 31 жовтня 2015 року становить 19089,16 гривень, із яких: 2532,42 гривень – заборгованість за кредитом, 12291,54 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2800 гривень – заборгованість з пені та комісії, 500 гривень – штраф (фіксована частина), 885,20 гривень – штраф (процентна складова), і позивач набув права на стягнення вказаних платежів відповідно до умов договору і вимог закону.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягає до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в зазначеному розмірі.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесений судовий збір у розмірі 1218 гривень.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 526, 527, 530, 550, 610, 611, 625, 629, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 223, 224, 226, 228, 233, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄРДПОУ 14360570) 19089 (дев’ятнадцять тисяч вісімдесят дев’ять) гривень 16 (шістнадцять) копійок заборгованості за кредитним договором від 14 травня 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄРДПОУ 14360570) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень понесеного судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за умови подачі відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.