Ухвала суду № 67413666, 26.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/3162/16-к Головуючий у 1 інстанції: Карнасевич Г.І.

Провадження № 11-кп/783/323/17 Доповідач: Каблак П. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі

головуючого судді - Каблака П.І.,

суддів: Ревера В.В., Урдюк Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Мазур-Іванько Ж.В.,

прокурора Кузя Т.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3,

законного представника потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_6 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області за ч.2 ст. 286 КК України від 30 грудня 2016 р. відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовозобовязаного, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше несудимого,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2016 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз:

- згідно з висновком № 5067 від 22.11.2016 р. 2 422, 20 грн.;

- згідно з висновком № 5068 від 22.11.2016 р. - 2532, 30 грн.;

- згідно з висновком № 1/1360 від 25.11.2016 р. - 1100,50 грн., а всього на загальну суму 6055,00 грн.

Речові докази, а саме: переднє колесо (диск, шину та камеру) автомобіля

"ВАЗ-2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, яке долучено до матеріалів кримінального провадження у відповідності до постанови слідчого від 22.11.2016 р. та здане в камеру схову Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області згідно з квитанцією №00585, повернуто власнику.

За вироком суду ОСОБА_1 14 жовтня 2016 року приблизно о 17 год. 10 хв., керуючи автомобілем марки "ВАЗ-2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, в котрому перевозив пасажирів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_12, і рухаючись автодорогою Мостиська-Самбір у напрямку до м. Самбора, при проїзді її ділянки в районі 33 км + 200 м, що поблизу с. Викоти Самбірського району Львівської області, навпроти повороту до ЗАТ "Самбірський керамзитовий завод", грубо порушив вимоги розділу 1 п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.10 (в частині визначення термінів «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка»), Р. 2 п. 2.1 ґ), п. 2.3 б), д);п. 2.9 а); Р. 12 п. 12.1; Р. 13.1 та Р. 21 п. 21.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного спяніння (згідно висновку експерта № 3945/2016-т судово-токсикологічної експертизи виявлено в крові ОСОБА_1 етиловий спирт в кількості 2,31% проміле), не маючи поліса (сертифіката) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, перевозячи на передньому пасажирському сидінні двох пасажирів та на задньому пасажирському сидінні п'ятеро пасажирів, двоє з яких малолітні, на ділянці дороги із заокругленням ліворуч по ходу його руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримав безпечного бокового інтервалу до правої межі проїзної частини дороги, що призвело до втрати контролю над його рухом, і, як наслідок, виїзду на праве по ходу його руху узбіччя дороги та перекидання. Внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 пасажир автомобіля "ВАЗ-2107" ОСОБА_9 загинула, а малолітній пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Вирок суду оскаржив прокурор,просить такий скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок просить залишити без змін.

Вважає вирок суду першої інстанції незаконним у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. На думку апелянта, обставини, на які послався суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання (позитивна характеристика за місцем проживання, відсутність попередніх судимостей, повне визнання винуватості, щире каяття та примирення з потерпілими), необхідно розцінювати як характеристику особи та їх потрібно враховувати при призначенні покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, а не як такі, що дають підстави для застосування ст.75 КК України. Прокурор наполягає на тому, що підстав звільняти обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому згідно вироку покарання у суду не було, оскільки останній вчинив тяжкий злочин, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, в результаті чого настала смерть ОСОБА_9 та було спричинено тяжкі тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, виступ прокурора Кузя Т.О. на підтримання вимог апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника адвоката ОСОБА_2, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, навівши відповідні доводи такої незгоди, думку потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, законного представника потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_4, які зазначили про відсутність претензій до обвинуваченого та просять вирок суду залишити без змін, обговоривши наведені доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України сумнівів не викликає та в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

Враховуючи наявність зауважень у сторони обвинувачення до міри покарання, обраної ОСОБА_1 за вчинений ним злочин, апеляційна інстанція здійснює перевірку законності та обґрунтованості оскаржуваного вироку власне в цих межах.

Відмовляючи у задоволенні поданої прокурором апеляційної скарги та не вбачаючи підстав для зміни покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів приймає до уваги наступне.

У відповідності до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, призначаючи покарання, суд згідно вимог ч.1 ст.65 КК України повинен визначати таке у межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне, відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, при вирішенні питання щодо необхідної міри покарання ОСОБА_1 взято до уваги ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке кваліфіковане за ч.2 ст.286 КК України та з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, наслідки вчиненого, що проявилися у виді смерті однієї особи та заподіянні тяжких тілесних ушкоджень неповнолітній потерпілій, а також обтяжуючу покарання обставину, якою правильно визнано вчинення злочину в стані алкогольного спяніння. Наведене є достатньою підставою для призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Водночас з огляду на наявність помякшуючих покарання обставин (щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди) та позитивних характеристик обвинуваченого, який раніше несудимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, потерпілі просять його суворо не карати рішення суду про можливість застосування даного виду покарання у визначеному розмірі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, слід вважати обґрунтованим.

Чинний КК України надає можливість суду в окремих випадках, зокрема при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк, що не перевищує 5 років, визначати можливість звільнення винного від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Так, у відповідності до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Застосовуючи положення вказаної норми до ОСОБА_1, суд обґрунтовано взяв до уваги думку потерпілих, які просили не позбавляти волі обвинуваченого, підтвердили відсутність до нього будь-яких претензій, в тому числі матеріальних, і факт відшкодування їм заподіяної шкоди. На цьому потерпілі категорично настоювали також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Крім цього, в основу прийнятого рішення про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст.75 КК України судом першої інстанції покладено також посилання на позитивно характеризуючі особу ОСОБА_1 дані та необережність, проявлену до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

На переконання колегії суддів, зазначених обставин достатньо для того, щоб вважати прийняте рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням таким, яке відповідає вимогам законодавства та є належним чином мотивованим.

При цьому, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України слід вважати шансом, наданим судом обвинуваченому, довести своє виправлення.

Позбавляти його такого шансу підстав немає.

Висновки суду першої інстанції щодо необхідності та достатності призначення ОСОБА_1 покарання у такому виді та розмірі, як вказано в оскаржуваному вироку, відповідають вимогам п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно якого із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

За таких обставин колегія суддів вважає, що обране судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги прокурора правильність висновків, викладених в оскаржуваному вироку, не спростовують і під сумнів їх не ставлять.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2016 р. відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15