Ухвала суду № 67410086, 27.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/447/2017(м)

265/599/17

Категорія 55 Головуючий у 1-й інстанції Ковтуненко О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 травня 2017 року,

Встановила:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі - ПрАТ «Азовзагальмаш»), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати за період з 01 вересня 2014 року по 10 серпня 2015 року у розмірі 32307,64 грн., средній заробіток за затримку проведення розрахунку при звільненні з 11 серпня 2015 року по час постановлення рішення суду. В обґрунтування позову зазначив, що з 05 січня 2011 року по 10 серпня 2015 перебував з відповідачем у трудових відносинах. 10 серпня 2015 року позивача було звільнено згідно ст. 38 КЗпП України, однак повних розрахунок відповідач з ним не провів.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 травня 2017 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні закрито.

Розяснено позивачу право звернення з даними позовними вимогами до Господарського суду міста Києва (01030, місто Київ, вулиця Б.Хмельницького, 44-в).

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на незаконність та необґрунтованість ухвали, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема зазначає, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного реєстру щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, відповідач не знаходиться у стані банкрутства чи припинення. Крім того, оскільки між сторонами виник спір з приводу оплати праці з підстав, передбаченими ст.ст. 116, 117 КЗпП, дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства. Оскаржувана ухвала, якою фактично закрито провадження у справі, порушує передбачені Державою гарантії, передбачені ст.. 3 Конституції України, та порушує ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), а саме порушено право власності, предметом якого є «правомірні очікування», «законні сподівання».

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду телефонограмою, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за №№ 1289, 1290 (а.с.70, 71)

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення заробітної плати та прирівняних до неї платежів до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, а тому зазначений спір на підставі п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарському суду і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком колегія суддів не може не погодитись.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі №910/3262/16 про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Азовзагальмаш» (вулиця Пожарського, 4, нежиле приміщення 63, Київ, 02094, ідентифікаційний код 13504334). Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш» за номером 30700 від 21 квітня 2016 року.

Відповідно до ст. 28 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці», зі змінами та доповненнями, у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Відповідно до Закону України від 2 жовтня 2012 р. № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, слід враховувати положення пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 р.

Відповідно до положень ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

Відповідно до положень п. 7 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до положень ч. 1, 4, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справи про банкрутство підвідомчі господарським судам. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.

Статтею 16 ГПК України імперативно встановлена виключна підсудність справ та зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч.1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Аналіз зазначених положень приводять колегію суддів до висновку, що справи, зокрема про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку з підприємства щодо якого порушено провадження про банкрутство належить виключно господарському суду, у провадженні якого наявна справа про банкрутство підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, характер спірних правовідносин, вірно застосував положення ст. 12 ГПК України, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які регулюють спірні правовідносини, та дійшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України та виконав вимоги передбачені ч. 2 ст. 206 ЦПК України, повідомивши заявника щодо належності даної справи юрисдикції Господарського суду міста Києва.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав та гарантій позивача не заслуговують на увагу, оскільки закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не порушив гарантії людини, передбачені державою, та прав, передбачені Конвенцію, а фактично правильно визначив юрисдикцію даного спору.

Доводи апеляційної скарги про відсутність відомостей щодо банкрутства відповідача у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного реєстру щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство є неспроможними, оскільки на вимогу ст..1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначене повідомлення опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України (а.с.74).

На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що на виконання п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.М.Кочегарова

ОСОБА_3