Ухвала суду № 67407488, 27.06.2017, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/357/17

Провадження № 1-кп/352/114/17

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

27 червня 2017 р. м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М.М.

з участю прокурора Софяк А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

секретаря Кукули О.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинуваченому ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 31.05.2017 р. надано дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу до суду.

Обвинувачений фактично затриманий згідно ухвали суду 27.06.2017 р. в 09 год. 00 хв.

Прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому, якому висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, та якому у рамках даного кримінального провадження запобіжний захід не обирався, який чотири рази не зявлявся на виклики до суду, який раніше судимий, не працює, не має постійного джерела доходів, для запобігання таким ризикам, як подальшим спробам переховуватися від суду, а також вчинити інший злочин, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку обвинуваченого та захисника, які заперечували щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор, недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.3 і п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

З огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, встановлено, що обвинувачений, до якого у рамках даного кримінального провадження не обирався запобіжний захід, не зявлявся на виклики до суду, переховувався від правосуддя, чим перешкоджав суду в розгляді кримінального провадження, може вчинити інший злочин, йому слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому суд враховує, що обвинувачений розлучений, не працює, не має постійного джерела доходів, раніше судимий.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, вважаю за необхідне визначити йому заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 32000 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Відповідно до ч.4 ст.202 КПК підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 205, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 строком на 60 днів, тобто до 09 год. 00 хв. 25 серпня 2017 року.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 32000 (тридцять дві тисячі) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № 37312032002265 код ЄДРПОУ 26289647 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- повідомити прокурора чи суд про своє постійне місце проживання;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він буде проживати без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом семи днів з дня її оголошення через Тисменицький районний суд.

Головуюча М.М.Хоминець