Постанова № 67406478, 08.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 р.Справа № 2а-4780/11/1470

Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

21.06.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області (далі - МДПІ) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0046261701/0 від 01.12.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 738,0 грн., та № 0046271701/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5 784,0 грн., а також штрафних санкцій в розмірі 2 892,0 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначене рішення МДПІ прийнято на підставі акту МДПІ від 24.11.2010 року, складеного за результатами планової виїзної документальної перевірки. Працівниками ДПІ в ході перевірки зроблені неправильні висновки про завищення підприємцем фізичною особою ОСОБА_2 валових витрат за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, що призвело до заниження сукупного оподаткованого доходу за цей період на суму 124 920,0 грн. Такі висновки МДПІ зробило нібито за відсутністю оригіналів документів, які б підтверджували такі витрати. Внаслідок цього, МДПІ донарахувало податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на суму 18 738,0 грн. Друге податкове повідомлення-рішення винесено МДПІ за відсутністю податкової накладної від 31.01.2010 року з контрагентом ЗАТ «ВОЗКО», яка була включена до декларації за квітень 2010 року, як податковий кредит в сумі 5 784,0 грн. Внаслідок цього, позивачу донараховано ПДВ в сумі 5 784,0 грн., а також штрафні санкції в розмірі 2 892,0 грн.

Позивач наполягає на тому, що ним були надані перевіряючому на початок перевірки всі оригінали документів, які зазначені в акті перевірки як відсутні. Враховуючи висновок МДПІ про відсутність на початок перевірки оригіналів документів, які б підтверджували його витрати

за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, а також інших платіжних документів, таким, що не відповідає дійсності, позивач просив задовольнити позов.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки від 24.11.2010 року та винесенні оскаржуваний повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі МДПІ ставить питання про скасування судового рішення в частині скасування податкового повідомлення рішення № 0046261701/0 від 01.12.2010 року про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 738,0 грн. в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи, що під час судового розгляду встановлені обставини правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарською операцією з контрагентом ЗАТ «ВОЗКО», апелянт погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0046271701/0 від 01.12.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5 784,0 грн., а також штрафних санкцій в розмірі 2 892,0 грн.

В звязку із неявкою сторін, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності з 02.02.1996 року. З 01.07.2007 року по 31.12.2008 року оподаткування одержаних доходів здійснював на спрощеній системі та був платником єдиного податку, з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування (стор.2,6,8 акту перевірки). Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності СПД ОСОБА_2 визначена діяльність автомобільного вантажного транспорту.

В період з 08.11.2010 по 19.11.2010 року працівниками МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 в період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої 24.11.2010 року складений акт № 254/1701/НОМЕР_1.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме завищення валових витрат, понесених від здійснення господарської діяльності за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, що призвело до заниження сукупного оподаткованого доходу за цей же період на суму 124 920 грн., в т.ч. за 2009 рік на суму 19 380,0 грн., за 1 півріччя 2010 року 105 540 грн., в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на суму 18 738,0 грн., в т.ч. за 2009 рік 2 907,0 грн., за 1 квартал 2010 року 15 831,0 грн. ;

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо завищення сум податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість за 2010 рік в сумі 5 784,0 грн.

До таких висновків відповідач прийшов через неврахування у складі валових витрат затрат по господарським операціям з ПП Криворучко, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД Ємеляненко І.О., СПД ОСОБА_6, СПД ОСОБА_7, а також витрат на відрядження і січні та лютому 2009 року, оскільки замість оригіналів товарних чеків та квитанції позивачем до перевірки надані лише їх ксерокопії. Крім того, на час проведення перевірки у позивача була відсутня податкова накладна на підтвердження операції з поставки ЗАТ «Возко»паливно-мастильних матеріалів.

За висновками акту МДПІ від 24.11.2010 року складені податкові повідомлення-рішення:

-№ 0046261701/0 від 01.12.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 738,0 грн.,

-№ 0046271701/0 від 01.12.2010 про визначення податкового зобовязання у розмірі 8 676 грн., в т.ч. податку на додану вартість в суму 5 784,0 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 892,0 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень. За результатами оскарження рішенням Державної податкової адміністрації в Миколаївській області від 21.01.2011 року та рішенням Державної податкової адміністрації України від 04.04.2011 року скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.61-63, 65-66).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат господарських операцій по придбанню матеріалів та автомобільних запчастин у ПП Криворучко, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД Ємеляненко І.О., СПД ОСОБА_6, СПД ОСОБА_7, оскільки ці операції підтверджені первинними документами, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Крім того, під час розгляду справи, а саме 02.09.2011 року проведена звірка ЗАТ «Возко», в ході якої підтверджена реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, їх вид, обсяг та розрахунки (а.с.102-107). На підставі викладеного, судом зроблений висновок про правомірність віднесення до податкового кредиту суми 5 783,96 грн. за операцією з ЗАТ «Возко»та необґрунтованість дій МДПІ щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0046271701/0 від 01.12.2010 про визначення податкового зобовязання у розмірі 8 676 грн., в т.ч. податку на додану вартість в суму 5 784,0 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 892,0 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомленні-рішення № 0046271701/0 від 01.12.2010 про визначення податкового зобовязання у розмірі 8 676 грн., в т.ч. податку на додану вартість в суму 5 784,0 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 892,0 грн., оскільки наданими в ході судового розгляду в суді першої інстанції податковою накладною та довідкою № 139/23/00310781 від 02.09.2011 року про результати звірки ЗАТ «Возко»встановлена реальність господарської операції з ФОП ОСОБА_2, а саме отримання ОСОБА_2 на підставі довіреності № 1 від 31.01.2010 року паливно-мастильних матеріалів на суму 34 703,78 грн., в т.ч. ПДВ 5 783,96 грн. (а.с.49, 102-107). На підставі викладеного судом першої інстанції правильно зроблений висновок про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість 5 783,96 грн. від здійснення зазначеної операції з ЗАТ «Возко».

Разом з тим, судова колегія не погоджується з судом першої інстанції про неправомірність дій відповідача по винесенню 01.12.2010 року податкового повідомлення-рішення 0046261701/0 про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 738,0 грн.

В ході перевірки відповідачем визнано, що ФОП ОСОБА_2 зависив валові витрати за 2009 рік та 1 квартал 2010 року, не підтвердивши їх належними первинними документами.

Так, на стор.12 акту перевірки зазначено, що до складу валових витрат віднесені:

-витрати на відрядження в сумі 1 350 грн. в січні 2009 року та 1 820 грн. в лютому 2009 року без будь-яких підтверджень,

-витрати на придбання автошин у ПП Криворучко на суму 7 200 грн., оригінал первинного документу не надано,

-витрати на придбання матеріалів у СПД ОСОБА_3 на суму 8 490 грн., оригінал первинного документу не надано,

-витрати на придбання товарів у ПП Страшенко на суму 250 грн., оригінал первинного документу не надано,

-витрати на придбання матеріалів у СПД ОСОБА_5 на суму 75 грн., оригінал первинного документу не надано,

-витрати на придбання матеріалів у СПД ОСОБА_8 на суму70 грн., оригінал первинного документу не надано,

-витрати на придбання матеріалів у СПД ОСОБА_6 на суму 125 грн., оригінал первинного документу не надано,

-запчастин у ПП ОСОБА_7 на загальну суму 105 540 грн., оригінал первинного документу не надано.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків. Необхідність підтвердження понесених витрат підчас здійснення підприємницької діяльності первинними платіжними документами зазначена в ст.13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції № 12 від 21.04.1993 року.

Всупереч наведеним вимогам законодавства позивачем при проведенні перевірки не надані оригінали первинних платіжних документів (товарні чеки, квитанції до прибуткового касового ордеру та інші). Ксерокопії таких документів не є належними доказами понесених витрат. Більш того, ксерокси деяких товарних чеків не містять печатки особи-продавця, або повні реквізити такого СПД. Зокрема, ксерокопія товарного чеку на придбання автошин 20.03.2009 року на суму 7 200 грн. не містить ані печатки продавця, а ні його реквізитів, зазначено лише прізвище особи, що відпустило товар - Криворучко (а.с.42). ДПІ на підставі наданих СПД ОСОБА_2 ксерокопій товарних чеків під час перевірки також зазначає, що відсутні печатки на товарних чеках, виданих СПД ОСОБА_4 на суму 250 грн., СПД ОСОБА_7 на загальну суму 105 540,0 грн.

Крім того, в ході перевірки позивач не підтвердив свої витрати на відрядження у січні-лютому 2009 року на загальну суму 3 170,0 грн. Висновки ДПІ про необґрунтоване віднесення ОСОБА_2 до валових витрат затрат на відрядження не спростовані позивачем і в ході розгляду справи в суді. Проте, суд першої інстанції не надав оцінку відсутності підтверджуючих витрат на відрядження та прийшов до помилкового висновку, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи.

Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на втрату оригіналів первинних платіжних документів відповідачем, які йому було надано позивачем на початку перевірки, оскільки це не підтверджується будь-якими доказами. Більш того, якк вбачається з матеріалів справи представником позивача надані та засвідчені з оригіналу ксерокопії товарних чеків і квитанція по витратам, які не визнаються відповідачем. Крім того, із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в судовому засіданні оглянуті саме оригінали первинних документів, а не їх поновлені дублікати. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність у позивача первинних платіжних документів, які він за певних обставин не надав до перевірки. Огляд оригіналів платіжних документів в судовому засіданні не спростовує висновків ДПІ про ненадання їх позивачем в ході проведення перевірки.

Вважаючи правомірними дії ДПІ щодо донарахування ОСОБА_2 податку з доходів фізичних осіб в сумі 18 738,00 грн., судова колегія враховує, що згідно даним акту перевірки чистий дохід позивача за перевіряємий період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, тобто за 3 роки, складає лише 8 668,0 грн., в т.ч. з 01.01.2009 по 30.06.2010 року (за який встановлено заниження оподаткованого доходу) - 2 908,00 грн., що виключає наявність ділової мети для здійсненні підприємницької діяльності, оскільки місячних дохід складає 171,05 грн. (а.с.20-21). В звязку з наведеним доводи позивача про дотримання ним вимог податкового законодавства, в т.ч. належне облікування витрат за 2009 та 1 квартал 2010 року є непереконливими.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про доведеність доводів апелянта та правомірність прийнятого ДПІ повідомлення-рішення Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області № 0046261701/0 від 01.12.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 738,0 грн.

Неповне зясування судом першої інстанції обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, на що посилався апелянт, призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України через встановлені порушення суду першої інстанції, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0046261701/0 від 01.12.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 738,0 грн., в цій частині ухвалює нову постанову, якою відмовляє у позові, постанову суду першої інстанції в іншій частині залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196;198; 202,205,207,254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області задовольнити.

Скасовувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0046261701/0 від 01.12.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 738,0 грн.

В цій частині ухвалити нову постанову.

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у позові щодо скасування податкового повідомлення-рішення Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області № 0046261701/0 від 01.12.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 738,0 грн.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий:Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя:К.В.Кравченко