Постанова № 67406391, 19.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2017 р. Справа №805/1487/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Донбасу» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії, -

за участю:

представник позивача – не з’явився,

представник відповідача – не з’явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сади Донбасу» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд:

- зобов’язати Костянтинівську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області списати недоїмку, нараховану позивачу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року, разом з сумами штрафних санкцій і пені на неї та зобов’язати повідомити про це позивача у встановленому порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року за ТОВ «Сади Донбасу» обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 413 782,86 грн., в зв’язку з чим, Костянтинівською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-218-23 від 04 листопада 2015 року. Не погодившись з зазначеною вимогою позивач оскаржив її до суду. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року по справі № 805/358/16-а вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-218-23 від 04 листопада 2015 року скасовано, ухвалою Донецького апеляційного адміністративно суду від 31 травня 2016 року № 805/358/16-а апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову суду від 16 березня 2016 року залишено без змін. Позивач зазначає, що листом від 02 березня 2016 року № 29 товариство звернулось до податкової інспекції відповідно до якої просили списати безнадійний борг, однак, листом від 31 березня 2016 року № 1753/05-14-17 відповідач відмовився від списання недоїмки з посиланням на те, що позивач не надав сертифікат Торгово – промислової палати про існування форс – мажорних обставин. Крім того, позивач вважає, що відповідач не звернув увагу на те, що у постанові суду по справі № 805/358/16-а адміністративний суд чітко зазначив про відмову і мотиви відмови торгово – промислової палати у видачі позивачу сертифікату про засвідчення форс – мажорних обставин саме через те, що за нормами діючих законів позивач звільняється від сплати єдиного внеску на підставі норм закону, а не на підставі отриманого сертифікату торгово – промислової палати. Позивач зазначає, що ним вжиті всі можливі і залежні від нього заходи та дії для застосування відповідачем до нього норми абз. 4 пункту 9-4 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» і статті 101 Податкового кодексу України. В зв’язку з чим, позивач просив суд зобов’язати Костянтинівську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області списати недоїмку, нараховану позивачу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року, разом з сумами штрафних санкцій і пені на неї.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача надав до суду заперечення на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості що виникла в період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року, становить 413 782,86 грн., яка виникла на підставі зобов’язань самостійно визначених ТОВ «Сади Донбасу» у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на те, що: виникнення боргу на підставі зобов’язань, самостійно визначених платником у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, наданих до органів доходів і зборів; самостійного погашення боргу за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року; відсутність документального підтвердження підстав для списання боргу, передбачених пунктом 9-4 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, а саме сертифікату Торгово – промислової палати України. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сади Донбасу» зареєстровано в якості юридичної особи 16 лютого 2000 року за № 1 266 120 0000 000942, включено до ЄДРПОУ за 30736395, юридична адреса: 85172, Донецька область, Костянтинівський район, с. Полтавка, вул. Юбілейна, буд. 38, та перебуває на обліку у Костянтинівській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області як платник єдиного внеску (а.с. 6-7).

З облікової картки платника вбачається, що за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року за позивачем обліковується заборгованість, зі сплати самостійно визначених грошових зобов’язань з єдиного внеску, в розмірі 413 782,86 грн.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується сторонами, за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року у сумі 413 782,86 грн.

З позовної заяви вбачається, що 02 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою за № 29, відповідно до якої наполягав на виконанні відповідачем норм абз. 4 пункту 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та просив відповідача списати всю суму недоїмки, яка рахується у обліку за позивачем за період з 14 березня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Відповідач листом у відповідь від 31 березня 2016 року за № 1753/05-14-17 зазначив про відсутність підстав для визнання заборгованості з єдиного соціального внеску безнадійною та її списання, оскільки ТОВ «Сади Донбасу» до заяви № 29 від 02 березня 2016 року не надано сертифікат ТПП України про настання обставин непереборної сили. Крім того, зазначив, Закон України «При тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов’язок, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а надає можливість платникам єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки своєчасно та в повному обсязі. Одночасно, повідомив, що у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат та діючими вимогами загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі не сплати страхувальником єдиного внеску застрахована особа втрачає за такий період страховий стаж і статус застрахованої особи.

04 листопада 2015 року Костянтинівською об’єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на адресу позивача винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-218-23 щодо сплати недоїмки на суму 413 782,86 грн.

Позивач оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-218-23 від 04 листопада 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сади Донбасу” до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинною та такою, що не відповідає закону вимоги та її скасування задоволено частково.

Скасовано вимогу Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 4 листопада 2015 року № Ю-218-23 про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Сади Донбасу” сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, яка станом на 31 жовтня 2015 становить 413 782,86 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року апеляційну скаргу Костянтинівської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №805/358/16-а залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №805/358/16-а без змін.

Постанова набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом в ході розгляду справи №805/358/16-а було встановлено, що недоїмка у сумі 413 782,86 грн., визначена у вимозі, виникла у зв’язку із невнесенням/несвоєчасним внесенням позивачем платежів з єдиного внеску за період з жовтня 2014 року по вересень 2015 року. Крім того, встановлено, що на відповідача як платника єдиного внеску поширюються положення п. 9.3 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов’язків, визначених ст. 6 цього Закону.

Спірним питанням зазначеного позову є неправомірна відмова податкового органу здійснити списання недоїмки, що виникла у позивача, який здійснює свою господарську діяльність на території де проводилася антитерористична операція, яка визнається безнадійною та підлягає списанню.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі по тексту - Закон № 1669).

Відповідач, відмовляючи позивачу у списані податкового боргу (недоїмки), нарахованого за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року зі сплати єдиного внеску посилався на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України з обов’язковим посиланням на ст. 101 Податкового кодексу України в ньому.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Із заперечень відповідача та картки облікового розрахунку вбачається, що позивачем не здійснювалася сплата єдиного соціального внеску з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року, та в зв’язку з чим, за позивачем обліковувалась недоїмка у розмірі 413 782,86 грн. На час розгляду справи зазначена сума недоїмки погашена позивачем, у зв’язку з календарною черговістю.

Судом встановлено що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить с. Полтавка (Костянтинівський район).

Законом №1669-VII (у редакції діючий на час виникнення спірних правовідносин) у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

- 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Оскільки позивач зареєстрований та на сьогоднішній день здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території с. Полтавка (Костянтинівський район) – у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, поширюються на позивача як платника єдиного соціального внеску, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Із вищенаведених приписів вбачається, що у вказаних платників єдиного внеску недоїмка виникає у загальному порядку, але у подальшому така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується Податковим кодексом України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376. (далі Порядок № 577)

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.4 п. 101.2. ст. 101 Податкового кодексу України встановлено, що під терміном «безнадійний» розуміється, в тому числі, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами п. 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 101 глави 9 розділу I Податкового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577.

Згідно до п. 2.1 цього Порядку під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків передбачено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Так, відповідно до розділу 2 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Позивачем до матеріалів справи долучений сертифікат Донецької Торгово-промислової палати № 4549 від 22 червня 2015 року (за вих. № 887/12.12-03) про форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий позивачу, та яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відносно виконання позивачем обов’язку, зокрема, зі сплати податку на додану вартість за червень 2014 року та за липень 2014 року у строки: до 31 липня 2014 року та до 31 серпня 2014 року відповідно. Період дії форс – мажорних обставин: дата настання 01 липня 2014 року, дата закінчення: 25 вересня 2014 року (а.с. 36).

Крім того, позивачем наданий лист Торгово - промислової палати України від 11 березня 2015 року № 1124/05-5.4, відповідно до якого зазначено, що підставою для звільнення від сплати зобов’язань зі сплати єдиного внеску є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункту, не застосовуються (а.с. 8).

З огляду на викладене суд зазначає, що посилання податкового органу на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин та не подання такого сертифікату відповідачу – податковому органу для визнання недоїмки зі сплати єдиного внеску безнадійною та її списання є прийнятним з огляду на те, що саме цей документ доводить наявність форс мажорних обставин.

Суд зазначає, що відсутність доведення наявності форс мажорних обставин, як ознаки безнадійності та відсутність самого боргу, заявленого до списання, унеможливлює прийняття рішення про його списання. Отже, відмова податкової інспекції у визнанні недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску безнадійною та такою, що підлягає списанню є правомірною.

Крім того, суд звертає увагу, що належним документом який засвідчує настання форс – мажорних обставин (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово – промислової палати України, яким засвідчується настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах, а саме що податковий борг вважається безнадійним відповідно до статті 101 Податкового кодексу України є безпідставним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не дотримався вимог діючого законодавства та надав не достатньо документів, що підтверджують обставини непереборної сили, які призвели до виникнення безнадійного податкового боргу, а тому у податкового органу відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про списання безнадійного податкового боргу, який виник у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Донбасу» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Повний текст постанови складено та підписано 26 червня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Донбасу» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 19 червня 2016 року за участю представників сторін.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.