Постанова № 67405461, 23.06.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3634/17

Провадження №2-а/461/373/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2017 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, в якому просить скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.10.2016 року №960 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр.гр. ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартир №№25, 28, 31, 34 на вул.Широкій, 73 з розширенням існуючих балконів», в частині затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр. ОСОБА_3 квартири №34 на вул.Широкій, 73 з розширенням існуючого балкону.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 21.10.2016 року прийнято рішення виконкому Львівської міської ради №960 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр.гр. ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартир № №25, 28, 31, 34 на вул.Широкій, 73 з розширенням існуючих балконів».Вважає, що рішення виконкому Львівської міської ради від 21.10.2016 р. №960 є незаконним, не відповідає вимогамcm.cm.13, 319, 379, 383 ЦК України. Стверджує, що заочним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02.03.2016 р. у справі №462/6955/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи: Залізнична районна адміністрація ЛМР, ОСОБА_8, про приведення до попереднього стану квартири, шляхом демонтажу самочинного розширеного балкону зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_7 власними силами і за рахунок власних коштів привести до попереднього стану самочинно реконструйовану квартиру №34 на вул.Широкій, 73 у м.Львові, шляхом приведення самочинно розширеного балкону до попередніх розмірів 1.05x3.50 м. Дане рішення набрало законної сили після перегляду апеляційною інстанцією 27.09.2016 року, якою відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_3, заочне рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02.03.2016 року залишено без змін.

Позивач в судове засідання не зявився, однак через канцелярію суду 22.06.2017 року подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, однак через канцелярію суду подала заперечення. Зокрема зазначила, що оскаржуваним рішенням не порушені права позивача. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не зявилася, однак через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи без її участі. Надала письмові заперечення, в яких просила у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю, оскільки позивачем не вказано які саме його права порушені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02.03.2016 року у справі №462/6955/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи: Залізнична районна адміністрація ЛМР, ОСОБА_8, про приведення до попереднього стану квартири, шляхом демонтажу самочинно розширеного балкону задоволено, зобов'язано ОСОБА_3 і ОСОБА_7 власними силами і за рахунок власних коштів привести до попереднього стану самочинно реконструйовану квартиру №34 на вул.Широкій, 73 у м.Львові, шляхом приведення самочинно розширеного балкону до попередніх розмірів 1.05x3.50 м.

Зокрема, даним рішенням встановлено, що після проведення реконструкції квартири №34 на вул.Широкій, 73 у м.Львові шляхом збільшення балкону в квартирі №35 на вул.Широкій. 73 у м.Львові на суміжній стіні з'явилися тріщини, обпадає штукатурка і погіршилось освітлення кімнати, яка межує з квартирою відповідачів.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.09.2016 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_3, заочне рішення Залізничного районного суду мЛьвова від 02.03.2016 року залишено без змін.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 21.10.2016 року прийнято рішення № 960 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр. гр. ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартир № № 25, 28, 31, 34 на вул. Широкій, 73 з розширенням існуючих балконів».

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів районній державній адміністрації, заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Згідно п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до вимог наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109 «Про затвердження порядку надання містобудівних умов та обстежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Пунктом 1 ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що містобудівні умови та обмеження є однією з основних складових вихідних даних.

Процедура надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки визначаються Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» від 07.07.2011 року.

Так, згідно п.2.4 вказаного Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У свою чергу, пунктом 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109, яке визначає, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими п.2.2 цього розділу (засвідченої в установленому порядку копії документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційного плану (схеми) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрової довідки з містобудівного кадастру (у разі наявності); чергового кадастрового плану (витяг із земельного кадастру за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксації земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва), у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до пункту 27 ухвали «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» від 14.07.2016 року затвердження містобудівних умов та обмежень на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об'єктів архітектури і містобудування, у тому числі у межах історичного ареалу м. Львова належить до повноважень виконавчого комітету.

Відповідно до Стандарту послуги з надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво об'єктів архітектури та містобудування, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 16.11.2012 року № 800, управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради визначено органом, що уповноважений надавати послуги з розроблення і надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які містять комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до п.4.1 вказаного Стандарту заява про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки подається на ім'я директора департаменту містобудування, який у відповідності до вимог п.5.2.4 зобов'язаний забезпечити розгляд вказаної заяви із долученими документами, накладення резолюції на заяві, передачу заяви з поданими документами до управління архітектури департаменту містобудування. В свою чергу, управління архітектури, відповідно до п.5.2.5 Стандарту, зобов'язане підготувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки протягом 10 робочих днів від дати реєстрації заяви та надіслати одержувачу протягом трьох робочих днів від дати його прийняття.

Таким чином, на підставі звернення громадян ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та містобудівного розрахунку з технічно-економічними показниками запланованої реконструкції громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є власниками квартир № 25, № 28, № 31, № 34 на вул. Широкій, 73 у м. Львові 21.10.2016 року прийнято рішення № 960 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр. гр. ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартир № № 25, 28, 31, 34 на вул. Широій, 73 з розширенням існуючих балконів».

Відповідно до ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на обєкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з пунктом 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, від 17.05.2005 року № 76, перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Підпунктом 4.9 пункту 4 Стандарту послуги з надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію житлових та нежитлових приміщень (будівель) за рахунок влаштування балконів, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 16.11.2012 року № 800 (додаток 5), передбачено, що до документів, необхідних для надання такої послуги надається завірена нотаріально або директором львівського комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд, згода власників суміжних квартир. А пункт 7 цього Стандарту містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам пункту 4.

Відповідно до ч.2 ст.383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Судом встановлено, що мешканцями будинку по вул. Широкій, 73 у м.Львові, а саме ОСОБА_9, яка проживає у квартирі №29, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які проживають у квартирі №26, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які проживають у квартирі №32 надано заяви-згоди, які завірені директором ЛКП «Сяйво». Також, надано копії правовстановлюючих документів на квартири, а саме об'єкт нерухомості та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Окрім того, відповідачу на затвердження був наданий містобудівний розрахунок, в матеріалах якого містився фрагмент фасаду з проектованими балконами. На вказаному фрагменті чітко зазначено, що запроектований балкон квартири № 21 знаходиться безпосередньо над вікнами квартир, розташованих в підвальному (цокольному) поверсі. Тому згода мешканців вказаних квартир на облаштування консольного балкону квартири № 21 є обов'язковою, оскільки таке облаштування порушує їх права на безперешкодне користування своїм житлом.

Відповідно до ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 08 жовтня 1992 року за № 572з відповідними змінами і доповненнями встановлено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на: переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Також Державними будівельними нормами України, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року за № 295 «Про затвердження ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», передбачено, що реконструкція житлового будинку це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.

Згідно п.4.1 зазначених ДБН при розробленні проектів реконструкції і капітального ремонту житлових будинків необхідно керуватися чинними нормативними документами у будівництві і цим нормативним документом.

У п.8.14 вказаних ДБН зазначено, що при проектуванні реконструкції житлових будинків допускається зміна їх фасадів, яка повинна носити системний характер, єдиний для всього будинку, а також улаштування вхідних груп до вбудованих (прибудованих) приміщень тільки за архітектурно-планувальними завданнями.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно ч.2 ст.171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

ОСОБА_2 оспорив рішення виконавчого комітету, який є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Відсутність у будь-кого, крім власників вказаних земельних ділянок, в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення і з цим адміністративним позовом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 24.02.2015 року № 21-24а15, яка в силу ст.244-2 КАС України має враховуватись судами загальної юрисдикції. У вищезазначеній постанові чітко зазначено, що відповідно до ч.2 ст. 171 КАС право оскаржити нормативний-правовий акт мають особи, щодо яких його застосоване, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Жодні інші особи оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таким чином, покликання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується безпосередньо його.

Також, згідно п.15 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 7-рп /2009 від 16.04.2009 року органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Водночас, зазначене рішення Конституційного Суду України дозволяє скасовувати або вносити зміни до прийнятих рішень у випадку, коли суб'єкти правовідносин, які виникли у зв'язку з їх прийняттям не заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що рішення «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр. гр. ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартир № № 25, 28, 31, 34 на вул. Широкій, 73 з розширенням існуючих балконів» № 960 від 21.10.2016 року не стосується позивача, а натомість суб'єктами правовідносин при виданні даних вищезазначеного рішення є громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та виконавчий комітет Львівської міської ради, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки позивач ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 14.06.2017 року був звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 171 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зубачик Н.Б.