Рішення № 67405234, 26.06.2017, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/576/17

Провадження № 2/304/239/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Ганька І. І.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

її представника - адвоката Коваленка О.М.,

відповідача - ОСОБА_3,

представника служби у справах дітей

Перечинської РДА - Набокової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернувся в суд з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої позовні вимоги мотивує тим, що після розірвання рішенням Перечинського районного суду шлюбу між відповідачем та позивачем, їх доньку залишено на вихованні та проживанні з останньою. При цьому, відповідач, який є її батьком, не підтримує з нею жодних стосунків, виховання не здійснює, батьківське піклування та турботу не проявляє, від виконання обов'язків по матеріальному забезпеченню також самоусунувся, незважаючи на рішення суду про стягнення з нього аліментів. Оскільки вказана бездіяльність ОСОБА_3 є навмисною, так як він не є недієздатним або непрацездатним та повністю розуміє наслідки своєї поведінки, тому просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Коваленко О.М. позовні вимоги підтримали та просила такі задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав та просив у задоволенні такого відмовити, оскільки докази, в тому числі висновок органу опіки та піклування, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх позовних вимог, вже були досліджені у ході розгляду справи № 304/1457/15-ц та взяті до уваги при її вирішенні. Також вказав, що позивач не дозволяє йому спілкуватися з донькою, робить всілякі перепони, налаштовує дитину проти нього, внаслідок чого така його боїться. Крім цього зазначив, що у нього дійсно існує заборгованість по сплаті аліментів, однак у значно меншому розмірі, ніж вказано у наданому представником позивача розрахунку № 45420802 від 24 березня 2017 року, та така виникла з поважних причин, а саме його скрутного матеріального становища.

У судовому засіданні представник служби у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області як третьої особи Набокова І.Ю. проти задоволення позовних вимог не заперечила у зв'язку з тим, що хоча справа про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав уже перебувала у провадженні даного суду (рішенням Перечинського районного суду від 22 лютого 2016 року по справі № 304/1457/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовлено), однак після її вирішення поведінка відповідача кардинально не змінилася, він участі у вихованні дитини надалі не приймає, таку не відвідує, аліменти сплачує частково та не регулярно, тому їх висновок є актуальним і може бути врахованим при вирішенні даної справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області 17 травня 2007 року народження (а. с. 7, 8, 38-40).

Також встановлено, що рішенням Перечинського районного суду від 29 квітня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області 05 серпня 2006 року, актовий запис № 27, розірвано та визначено місце проживання їх дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, при матері (а. с. 7).

Крім цього встановлено, що ОСОБА_6 проживає разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов № 56 від 10 квітня 2014 року (а. с. 10).

З висновку органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації № 716/01-26 від 16 жовтня 2015 року вбачається, що уповноважений орган вважає за доцільне надати згоду на позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов'язків (а. с. 4).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 9, ст. 18 Конвенції про права дитини держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як роз'яснено з п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Так, з позовної заяви, доводів позивача та його представника у судовому засіданні вбачається, ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню малолітньої доньки, а саме не підтримує ніяких стосунків з дитиною, не здійснює її виховання, не турбується про неї, не зважаючи на рішення суду про стягнення аліментів, не сплачує жодних коштів, що зокрема підтверджується наданими доказами, в тому числі висновком органу опіки та піклування Перечинської райдержадміністрації № 716/01-26 від 16 жовтня 2015 року (а. с. 4, 5, 9, 10).

Разом з цим встановлено, що вказані докази (а. с. 4, 5, 9, 10) вже були оцінені судом, в результаті чого рішенням Перечинського районного суду від 22 лютого 2016 року по справі №304/1457/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2016 року, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовлено (а. с. 38-40, 41-45).

З даного рішення також вбачається, що підставою відмови у вказаному позові була, зокрема, відсутність достатніх належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 не довела факту умисного та свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (а. с. 41-45).

Крім цього, у підтвердження своєї позиції позивач та її представник у судовому засіданні надали нові докази, зокрема постанову судді Перечинського районного суду від 26 грудня 2016 року, висновок інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області по письмовій заяві ОСОБА_1 від 14 грудня 2016 року, розрахунки заборгованості по аліментах № 1-584/1182 від 04 серпня 2016 року, №45420802 від 24 березня 2017 року, довідку про неотримання аліментів № 1932 від 07 грудня 2016 року, довідки Перечинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 90 від 18 квітня 2016 року, №100 від 28 квітня 2016 року, повідомлення Перечинської ЦРЛ № 196/03-6 від 04 травня 2016 року та медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_6 (а. с. 6, 23-24, 27-37).

При їх досліджені судом встановлено, що такі негативно характеризують особу ОСОБА_3 та показують неприхильність дитини до нього, однак аж ніяк не свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків.

Що стосується заборгованості по аліментах, то у судовому засіданні ОСОБА_3 зобов'язався якомога швидше її погасити і надалі не допускати виникнення такої, при цьому зазначивши, що вказана у розрахунку № 45420802 від 24 березня 2017 року заборгованість у розмірі 34 776 грн. не відповідає дійсності, оскільки за рішенням суду з нього підлягають стягненню аліменти по 700 грн. щомісячно, в не по 2 100 грн. як зазначено у останньому, що також визнано позивачем, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а докази, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, не свідчать про умисне ухилення та свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов'язками, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 150, 164 ч. 1 п. 2 СК України, ст. ст. 11, 58-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у позові представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Ганько І. І.