Ухвала суду № 67402848, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2017 р. м. Київ К/800/28326/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ ПН в Черкаській області) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням збільшених позовних вимог, просив: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПН в Черкаській області щодо невиплати одноразової грошової допомоги (50%) при звільненні з органу Національної поліції; стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу при звільненні (50%) в сумі 57105 грн та середній заробіток за весь час затримки її виплати до дня фактичного розрахунку в розмірі 37742, 20 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року, прийнято нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що наказом ГУ ПН в Черкаській області від 11 березня 2016 року №33о/с ОСОБА_3 звільнено з займаної посади у запас Збройних сил України через хворобу на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII). Календарна вислуга років позивача на день звільнення складала 18 років 5 місяців 12 днів.

Листом від 13 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні. У відповідь ОСОБА_3 повідомлено, що станом на час його звільнення зі служби в поліції постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова №393) не передбачала здійснення одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні.

2 березня 2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» (набрала чинності 12 березня 2016 року), якою виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби через хворобу поширено на поліцейських. Оскільки звільнення позивача відбулося до набрання чинності цими змінами, відповідач правомірно їх не застосовував.

Згідно з преамбулою постанови №393 її прийнято відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Абзацом третім п.15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII встановлено, що за працівниками поліції право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 9 квітня 1992 pоку №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Отже, вказана стаття закону передбачає вичерпний перелік осіб, яким передбачене право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Зокрема, у разі звільнення особи за станом здоров'я (що має місце у випадку позивача) обов'язковою умовою є отримання права на пенсію станом на час такого звільнення.

Відповідно до абз.7 п."а" ч.1 ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більш.

Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, згідно з ч.1 ст.26 Закону №2262-XII призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - довічно.

ІІ група інвалідності отримана позивачем після звільнення 30 травня 2016 року, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №203459 від 1 червня 2016 року. З огляду на вік позивача та обставини справи, право на пенсію за віком, вислугою років або інвалідністю на час звільнення він не мав.

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що на час звільнення (11 березня 2016 року) позивач не мав права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, передбачену ч.1 ст. 9 Закону №2262-XII.

За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року скасувати, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

О.П. Стародуб

І.В. Штульман