Ухвала суду № 67401652, 16.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р.Справа № 2-а-5350/11/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- ОСОБА_1

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Державний південний Регіональний селекційно-племінний центр по конярству «Південьконецентр»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області до Державного підприємства Державний південний Регіональний селекційно-племінний центр по конярству «Південьконецентр»про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача податкового боргу у загальній сумі 289 618,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у відповідача внаслідок несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, земельного податку, збору за спеціальне водокористування, винник податковий борг у загальній сумі 289 618,80 грн.

Справа слухалась за відсутності представника відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року адміністративний позов ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області задоволено. Стягнуто з державного підприємства Державний південний регіональний селекційно-племінний центр по конярству «Південьконецентр» на користь Держави податковий борг у загальній сумі 289618,80 грн., а саме: податок на додану вартість у сумі 18507,93 грн. (р/р 31110029700230 в УДК у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 14010100, ЄДРПОУ 23086435 ), податок на доходи фізичних осіб у сумі 259218,91 грн. (р/р 33219800700239 в УДК у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 11010100, ЄДРПОУ 23086435), земельний податок у сумі 10388,70 грн. (р/р 33219811700239 в УДК у Миколаївській області, місцевий бюджет Миколаївського району Криничанської сільської ради, МФО 826013, код платежу 13050100, ЄДРПОУ 23086435), збір за спеціальне використання поверхневих та підземних вод у сумі 1503,26 грн. (р/р 33114357700230 місцевий бюджет Миколаївського району, МФО 826013, код платежу 13020100, ЄДРПОУ 23086435).

Не погодившись з таким рішенням Державним підприємством Державний південний Регіональний селекційно-племінний центр по конярству «Південьконецентр» була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд.

В апеляційний скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції було порушено його право, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України, пояснюючи тим, що, оскільки їм не подавалась заява про розгляд справи за відсутністю Відповідача, на думку Державного підприємства Державний південний Регіональний селекційно-племінний центр по конярству «Південьконецентр»суд повинен був відкласти розгляд справи, надавши цим можливість стороні надати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, та інше.

Позивачем 16.05.2012 року було надано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив апеляційну скаргу ДП ДПРСПЦ «Південьконецентр»залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 348609 ДП ДПРСПЦ «Південьконецентр»16.08.2002 року було зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності Миколаївської районною державною адміністрацією Миколаївської області. 28.02.2002 року відповідач був взятий на облік у ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області як платник податків.

Також колегією суддів встановлено, що відповідач подав до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за ІІІ місяць 2011 р. від 08 квітня 2011 року, ІV місяць 2011 р. від 19 травня 2011 року, V місяць 2011 р. від 17 червня 2011 року на загальну суму 22144,00 грн.. 21 червня 2011 року ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 580, 18грн. та пеня 48,47 грн..

Оскільки відповідачем самостійно не сплачено податки, загальна грошова заборгованість у вигляді несплаченого податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності): з податку на додану вартість в сумі 18507,93 грн., з земельного податку 10388,70 грн., з податку на доходи фізичних осіб 255839,85 грн.. та пеня 3379,06 грн., з збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод 1503,26 грн. складає 289618,80 грн..

На вимоги п.59.5 ст. 59 ПК України контролюючим органом на адресу ДП ДПРСПЦ «Південьконецентр»було надіслано першу податкову вимогу від 31 серпня 2010 року №1/141 та другу податкову вимогу від 11 жовтня 2010 року №2/162 на суму 9104,55 грн., але, на момент розгляду справи, залишаються не сплаченими.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем не було оскаржено до вищих контролюючих органів зазначене повідомленнярішення, а також не було, в установлені законодавством строки, самостійно погашено узгоджену суму, пеню та штрафні санкції. Ніяких доказів щодо сплати податкового боргу відповідачем до суду надано не було.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Згідно з вимогами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановленим цим кодексом.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог п.57.3 ст. 57 ПК України разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Вимогами п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 59.5 ст.59 Податкового Кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було самостійно сплачено суму податкового боргу, доказів щодо погашення податкового зобовязання також надано не було, в такому разі, грошове зобовязання у загальній сумі 289618,80 грн. підлягає стягненню.

Судова колегія вважає, що посилання відповідача на порушення судом першої інстанції вимог п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України є безпідставним та судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, оскільки в дотримання вимог п. 4 ч. 1 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Державний південний Регіональний селекційно-племінний центр по конярству «Південьконецентр»залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 21.05.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький