Постанова № 67401355, 22.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5765/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання Мацьків М. С.;

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР-ТОП» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР-ТОП» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2016 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР-ТОП» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 06 квітня 2016 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідачем під час проведення перевірки не взято до уваги той факт, що 12 травня 2015 року слідчим суддею Святошинського району м. Києва було винесено ухвалу, якою надано дозвіл групі слідчим СК ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на проведення обшуку з метою вилучення оригіналів фінансово-господарських, бухгалтерських документів ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП», відтак, оскільки усі оригінали фінансово-господарських, бухгалтерських документів позивача по взаємовідносинах із ТзОВ «Софтех», ПАТ «Теремно Хліб» та ПАТ «ПК «Заграва» вилучені при обшуку, відтак в Луцької ОДПІ не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР-ТОП», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права з посиланням ні ті ж підстави, що й в адміністративному позові.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що відповідно до наказу № 2351 від 04 грудня 2015 року та направлень № 002607 та № 002606 від 04 грудня 2015 року працівниками Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Софтех», ПАТ «Теремно Хліб» та ПАТ «ПК «Заграва» за період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1068/03-18-14-02/36892436 від 22 березня 2016 року (а.с.6-15). У висновках акту перевірки, зазначено, що ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП» порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п.188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податкові зобов'язання за лютий 2015 року на загальну суму 751655,33 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 06 квітня 2016 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 751655,33 грн.

Також ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП» в порядку адміністративного оскарження зверталося до Головного управління ДФС у Волинській області та Державної фіскальної служби України зі скаргами на вищезгадане податкове повідомлення-рішення, однак рішеннями від 05 травня 2016 року № 2171/10/03-20-10-03-06 та від 02 червня 2016 року № 112061/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2016 року № НОМЕР_1 залишено без змін, а скарги без задоволення (а.с.17-27).

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданих послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктами 44.1, 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ (далі - Закон України №996-ХІV) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частини 1, 3 статті 9 вказаного Закон України № 996-ХІV вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.4 ст. 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Частиною третьою статті 8 Закону України №996-ХІV передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, законодавець наголошує на тому, що основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку, є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Встановлено, що ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП» у перевіреному періоді мало господарські взаємовідносини із ТзОВ «Софтех», ПАТ «Теремно Хліб» та ПАТ « ПК «Заграва».

Позивач наголошував на тому, що усі оригінали фінансово-господарських, бухгалтерських документів ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП» по взаємовідносинах із ТзОВ «Софтех», ПАТ «Теремно Хліб» та ПАТ «ПК «Заграва» вилучені при обшуку, а відтак надати їх перевіряючому органу немає змоги.

Суд першої інстанції повністю відмовляючи в задоволенні адміністративного позову зазначив, що операції між позивачем та ТзОВ «Софтех», ПАТ «Теремно Хліб» та ПАТ «ПК «Заграва» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а не підтвердження фактичного здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Також суд першої інстанції вказав, що твердження позивача про вилучення первинних документів органами слідства спростовується листом-відповіддю ДФС України № 7748/7/99-99-09-01-17 від 03 березня 2016 року, з якого слідує, що під час проведення огляду документів, які були вилученні в ході обшуку ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП», документів по взаємовідносинах позивача із ТзОВ «Софтех», ПАТ «Теремно Хліб» та ПАТ «ПК «Заграва» за період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року не виявлено.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вищевказаним твердженням суду першої інстанції та зазначає, що словосполучення, яке було використано в листі-відповіді ДФС України № 7748/7/99-99-09-01-17 від 03 березня 2016 року «…первинних документів … не виявлено» не може свідчити про те, що такі документи не були вилучені у позивача.

Така відповідь ДФС України, на думку колегії суддів, лише означає, що при огляді вже вилучених документів, документи по взаємовідносинах позивача із ТзОВ «Софтех», ПАТ «Теремно Хліб» та ПАТ «ПК «Заграва» не були виявлені, але це не може бути безапеляційний доказом того, що такі документи не вилучалися, оскільки, суд переконаний, в такому випадку у листі ДФС України було б дана пряма відповідь на запит, тобто було б вказано, що вищевказані документи по взаємовідносинах позивача із ТзОВ «Софтех», ПАТ «Теремно Хліб» та ПАТ «ПК «Заграва» органами слідства не вилучалися.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП» надано підтверджуючі документи щодо реальності господарських операцій ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП» із ПАТ «Теремно Хліб», а саме копію договору купівлі-продажу, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, акти звірки взаємних розрахунків між контрагентами, копію договору про відступлення права вимоги, копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, копії запитів.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження представника Луцької ОДПІ про неможливість розгляду даних доказів, оскільки такі не були представлені в суді першої інстанції, так як відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що господарські операції ТзОВ «АЛЬТЕР-ТОП» із ПАТ «Теремно Хліб» є реальними та належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача із його контрагентом ПАТ «Теремно Хліб», а тому податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 06 квітня № НОМЕР_1 в частині на суму 299781,00 грн. підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача із контрагентами ТзОВ «Софтех», ПАТ «ПК «Заграва» не підтверджені належним чином, оскільки жодних первинних документів щодо господарських операцій з цими контрагентами позивачем не надано, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необєктивно і всебічно не зясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР-ТОП» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року в справі № 803/923/16 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР-ТОП» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 06 квітня 2016 року № НОМЕР_1 в частині на суму 299781,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст судового рішення виготовлено 26 червня 2017 року.