
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2017 року Справа № 823/347/17
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 р. № 2534-17.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу Тoyota Land Cruiser 200, 2014 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1, об'ємом двигуна 4461 куб. см.
Відповідно до інформації на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку середньо ринкова вартість транспортного засобу Тoyota Land Cruiser 200, 4,5, 2014 р.в. становить 983 250,00 грн.
Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 р. № 2534-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок, сплачений фізичними особами, які є власниками транспортних засобів» у сумі 25000 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що середньо ринкова вартість транспортного засобу позивача є нижчою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому він не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. № 928-VІІІ (далі - Закон № 928-VІІІ), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» від 18.02.2016 р. № 66 (далі - Постанова № 66).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.01.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статей 265-267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок з фізичних осіб.
У пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно зі ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп. 267.1.1, 267.2.1 п. 267.1, п. 267.4, пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Статтею 8 Закону № 928-VІІІ встановлено з 01 січня розмір мінімальної заробітної плати 1378,00 грн.
Постановою № 66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.
У п.п. 13, 14 зазначено Методики закріплено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Відповідно до пп. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для оподаткування транспортного засобу транспортним податком у 2016 році є одночасна сукупність наступних умов: 1) його середньо ринкова вартість перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на 01.01.2016 р., тобто 1378 х 750 = 1 033 500,00 грн.; 2) з року випуску транспортного засобу минуло не більше 5-ти років.
При цьому, слід враховувати, що визначення середньо ринкової вартості транспортних засобів для цілей оподаткування транспортним податком законодавством віднесено до повноважень Мінекономрозвитку, яке оприлюднює таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Виходячи з цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що з року випуску транспортного засобу, який належить позивачу на праві власності, минуло менше 5-ти років, однак, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, його середньо ринкова вартість є нижчою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1 033 500,00 грн.) та становить 983 250,00 грн., а отже, він не є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для нарахування Золотоніською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області позивачу зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік.
Доводи апелянта про те, що при нарахуванні податкового повідомлення-рішення ним не було проведено розрахунку вартості автомобіля позивача через відсутність механізму отримання відомостей про його пробіг, суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими, оскілки, як встановлено вище, вартість транспортного засобу є однією з обов'язкових правових підстав для визнання його об'єктом оподаткування і ПК України жодних виключень не передбачено.
Крім того, судова колегія зазначає, що статтею 20 ПК України регламентовано повноваження податкових органів запрошувати платників податків, зборів, платежів або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, отримувати безоплатно від платників податків довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Однак, апелянт не скористався наданими йому повноваженнями і не вжив всіх належних і необхідних заходів для встановлення необхідних даних при віднесенні транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування.
Водночас, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», відповідно до принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Посилання апелянта на проведені ним у межах розгляду даної справи розрахунки вартості транспортного засобу позивача, колегія суддів до уваги не приймає, так як ст. 267 ПК України і Постановою № 66 здійснення таких розрахунків належить до відання Мінекономрозвитку у порядку, визначеному законодавством, про що зазначалося вище, і розрахунки, наведені податковим органом не відповідають інформації на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.
Більш того, апелянт у своїй скарзі зазначає, що вік автомобіля позивача становить 4 роки /Т.1 а.с.74/, що не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, такий автомобіль 2014 року випуску і станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 р. його вік становив менше 3-х років.
Також в своїй апеляційній скарзі податковий орган не враховує пробіг автомобіля позивача, який підтверджується матеріалами справи, і вже на червень 2016 року становив 122700 км, хоча кінцем звітного періоду є 31.12.2016 р.
Доводи апелянта про те, що позивач не звертався з письмовою заявою до податкового органу для проведення звірки даних, є безпідставними, оскільки в даному випадку ним обрано судовий захист свого права, яке він вважає порушеним.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення, та не переконав судову колегію у своїй правоті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст.160 КАС України, виготовлено 26 червня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.
Судове рішення № 67401297, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 26.06.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 823/347/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: