Постанова № 67401291, 21.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Справа: № 826/18318/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представників позивача Волкова А.В. та Демченка В.К.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Вищого адміністративного суду України до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Вищий адміністративний суд України (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо не звернення до виконання ухвали ВАСУ від 18.05.2016 р. у справі № 826/23365/15 в частині стягнення з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві судового збору в розмірі 1 255 279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України;

- зобов'язання відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 р. щодо стягнення судового збору в розмірі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 березня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року № К/800/5645/16 у справі за адміністративним позовом ТОВ «ТФ Кабель» до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС в м. Києві було здійснено розподіл судових витрат та стягнуто з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 1255279,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

30.05.2016 р. ВАСУ видано виконавчий лист № 47 про стягнення з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 1255279,00 грн.

30.05.2016 р. та 31.05.2016 р. ВАСУ на адресу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено виконавчий лист № 47 та копію відповідного судового рішення від 18.05.2016 р.

У зв'язку з невиконанням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві вищевказаного виконавчого листа позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинено протиправні дії, що полягають у не здійсненні звернення до виконання виконавчого листа ВАСУ від 30.05.2016 р. № 47 по справі № 826/23365/15.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі - БК України); Законами України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), «Про виконавче провадження» 21.04.1999 р. № 606-XIV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV), Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 БК України регламентовано, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Частиною 3 статті 258 КАС України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на травень 2016 року, передбачено, що виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до державних податкових інспекцій.

Частиною 1 статті 259 КАС України передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-XIV, який був чинним на момент видачі ВАСУ виконавчого листа від 30.05.2016 р. № 47, у виконавчому документі (для юридичних осіб) зазначаються : повне найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

У ч. 2 ст. 259, ч. 1 ст. 260 КАС України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Замість втраченого оригіналу виконавчого листа адміністративний суд, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданням державного виконавця може видати його дублікат.

Частиною 1 статті 3 Закону № 606-XIV передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У ч. 2, 3 ст. 8 Закону № 606-XIV передбачено, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.

Відповідно до п.п. 3, 6 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку.

Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - не поновлюються.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язок зі звернення до виконання Казначейством виконавчого листа про стягнення до бюджету судового збору було покладено на територіальні органи доходів і зборів як стягувачів.

Як встановлено колегією суддів, та вбачається з матеріалів справи, 30.05.2016 р. ВАСУ видано виконавчий лист № 47 (справа № 826/23365/15) про стягнення судового збору, кінцевим строком пред'явлення якого до виконання є 19.05.2017 р. /Т.1 а.с.13/.

У зазначеному виконавчому листі боржником вказано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві із визначенням адреси його місцезнаходження: 04213 м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, та коду ЄДРПОУ: 39468697, а стягувачем - Державний бюджет України /Т.1 а.с.13./, що не відповідає п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-XIV та суперечить ст. 2 БК України, а тому не може бути стягувачем у розумінні вказаного Закону та Порядку № 845.

При цьому, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві є територіальним органом доходів і зборів, на який саме як на стягувача законодавством, чинним станом на 30.05.2016 р., було покладено обов'язок зі звернення вказаного виконавчого листа до виконання органами Казначейства, що не було враховано при оформленні та видачі виконавчого листа 30.05.2016 р. № 47.

Вказаний виконавчий лист був отриманий відповідачем 02.06.2016 р. /Т.1 а.с.104/, але впродовж передбаченого законом строку, у тому числі й на момент вирішення даної справи судом першої інстанції, податковим органом не було вчинено жодних дій, направлених на звернення його до виконання.

Не оспорюючи свою бездіяльність, апелянт посилався на неможливість звернення виконавчого листа до виконання через неправильність його оформлення, а також стверджував, що 23.05.2017 р. він звернувся до ВАСУ з листом про видачу нового виконавчого документу, а 21.06.2017 р. - із заявою про видачу його дублікату.

Перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів відзначає, що відповідачем у порушення вимог ч. 3 ст. 8 Закону № 606-XIV та Порядку № 845 не було виконано його обов'язку зі звернення виконавчого листа від 30.05.2016 р. № 47 до виконання у встановлений річний строк з дня, що настає за днем набрання рішенням законної сили, тобто з 18.05.2016 року по 19.05.2017 р., а дії, про які зазначив апелянт, вчинені ним зі спливом вказаного строку та не націлені саме на усунення перешкод для виконання неправильно оформленого виконавчого документу.

При цьому, твердження представника апелянта про неможливість виконання виконавчого документу, що на його думку, не надає підстав для задоволення цього позову, суд приймає до уваги частково з огляду на таке.

Суб'єкт владних повноважень завжди має діяти відповідно до ст. 19 Конституції України, тобто на підставі, у межах та в спосіб, визначений законодавством.

Отже, отримавши вказаний виконавчий лист, який не відповідав вимогам п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-XIV, розуміючи необхідність його виконання та чітко регламентовані строки пред'явлення до виконання, відповідач, діючи відповідно до ст. 19 Конституції України та безсторонньо, добросовісно і розсудливо мав би своєчасно вчинити відповідні дії та міг би реалізувати надані йому права, передбачені ч. 2 ст. 259 КАС України, для виправлення помилки у виконавчому листі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було виконано його обов'язку щодо вчинення дій, направлених на звернення виконавчого листа до виконання, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 8 Закону № 606-XIV та Порядку № 845, а отже, допущено протиправну бездіяльність.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у своєму позові ВАСУ просить визнати протиправними дії відповідача щодо не звернення до виконання ухвали ВАСУ від 18.05.2016 р. у справі № 826/23365/15.

Крім того, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не звернення до виконання ухвали ВАСУ, однак вищенаведеними законодавчими нормами, зокрема ч. 3 ст. 258 КАС України, ст. 8 Закону № 606-XIV та Порядком № 845, у відповідних редакціях, передбачено звернення податковим органом до виконання безпосередньо виконавчого листа, а не рішення суду, на підставі якого він виданий.

Таким чином, зазначені обставини у їх сукупності, відповідно до положень ст.ст. 2, 162 КАС України, вказують на неправильність обрання позивачем способу захисту прав та інтересів, які він вважає порушеними.

При цьому, представник позивача Демченко В.К., присутній в судовому засіданні, визнав апеляційну скаргу в цій частині та пояснив, що в позові дійсно помилково зазначені позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, а фактично ВАСУ оскаржується саме його бездіяльність.

Разом з тим, з метою повного і всебічного захисту порушених прав та законних інтересів позивача, згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, судова колегія вважає доцільним та необхідним вийти за межі зазначених позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 р. № 47, виданого ВАСУ по справі № 826/23365/15 (К/800/5645/16).

Доводи апелянта про те, що на теперішній час обов'язок зі стягнення судового збору покладено на ДСА України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на травень 2016 року зобов'язання зі звернення до виконання виконавчого листа про стягнення судового збору законодавством було покладено на органи доходів і зборів, тобто у даному випадку - на апелянта і виконано ним не було.

Твердження апелянта про те, що законодавством не передбачено повноваження ВАСУ звертатися з даною позовною заявою до суду, є безпідставними, оскільки в даному випадку позивач діє як юридична особа, що звертається до відповідача - суб'єкта владних повноважень за захистом своїх прав, які вона вважає порушеними, що у відповідності до ст.ст. 2, 3, 6, 17 КАС України вказує на підсудність даного спору суду адміністративної юрисдикції.

Щодо іншої частини позовних вимог про зобов'язання відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист від 30.05.2016 р. № 47, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено вище, у зазначеному виконавчому листі неправильно вказано стягувача та не зазначено його реквізитів, через що такий документ не відповідає вимогам законодавства, а саме п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-XIV, чинного на момент його видачі.

Водночас, ч. 1, 2 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Однак, жодною нормою як законодавства, чинного як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час не передбачено можливості звернення до виконання виконавчого листа, який складений з порушенням закону.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на дату прийняття судом апеляційної інстанції рішення по даній справі строк звернення вищевказаного виконавчого листа до виконання закінчився і для його поновлення законодавством, а саме ст. 261 КАС України, регламентовано спеціальний порядок, який передбачає звернення стягувача до суду, що видав виконавчий лист, з відповідною заявою.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в даному випадку в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист від 30.05.2016 р. № 47, а тому суд відмовляє у задоволенні цих вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві необхідно задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов Вищого адміністративного суду України до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо не звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 р. № 47, виданого Вищим адміністративним судом України по справі № 826/23365/15 (К/800/5645/16).

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 26 червня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.