Ухвала суду № 67401180, 19.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/92/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року у адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Датагруп» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 жовтня 2015 року №0002164201, №0002174201, №0002184201,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 жовтня 2015 року №0002164201, №0002174201, №0002184201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Датагруп» з питань правильності обчислення та своєчасної сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Сібол» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014; за наслідками перевірки складено акт від 07 жовтня 2015 року №54/28-10-42-10/31720260.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 138.1, 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4656642,00 грн та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму за 2014 рік в сумі 184371,00 грн; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4983719,00 грн.

В обґрунтування порушень контролюючий орган посилається на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сібол», оскільки згідно з матеріалами кримінального провадження №32014100000000055, що розслідується третім відділом кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у місті Києві, ТОВ «Сібол» укладало з контрагентами правочини, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків; підприємство не знаходиться за юридичною адресою та подало декларацію з податку на прибуток за 2013 рік з нульовими показниками; у ТОВ «Сібол» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності (основні фонди, трудові ресурси). На думку контролюючого органу ТОВ «Сібол» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам; за результатами аналізу ланцюга постачання згідно АІС «Податковий блок» встановлено невідповідність номенклатури придбаних товарів та отриманих послуг ТОВ «Сібол» номенклатурі товарів та послуг, поставлених ПрАТ «Датагруп».

21 жовтня 2015 року відповідачем на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0002164201, яким за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7475579,00 грн;

- №0002174201, яким за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6984963,00 грн;

- №0002184201, яким за виявлені порушення позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184371,00 грн за 2014 рік.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішення, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне формування витрат та податкового кредиту по господарським операціям з зазначеним вище контрагентом, оскільки в матеріалах справи наявна вся первинна документація, яка підтверджує фактичне здійснення господарських операцій та використання позивачем отриманих послуг в межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України, в редакції, яка була чинна до 31.12.2014, передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, яка була чинна на час здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, дослідженню підлягає реальність здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, та приймати на підтвердження даних податкового обліку необхідно лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами тендерної процедури закупівлі, яка діє на підприємстві, між позивачем (замовник) та ТОВ «Сібол» (виконавець) укладені договори від 24 грудня 2012 року №АТ-2412 та від 30 грудня 2013 року №АТ-2618, відповідно до яких виконавець зобов'язався надати послуги по технічному обслуговуванню обладнання замовника - комплектне обладнання (системи) автоматичної телефонної станції (апаратні засоби і програмне забезпечення), які діють як єдина комплексна система, що належить замовнику/використовується ним у господарській діяльності. До складу послуг з технічного обслуговування входить зокрема: консультування відповідних працівників замовника гарячою лінією, плановий огляд обладнання та модулів для виявлення зовнішніх пошкоджень; діагностування стану з'єднувальних ліній в приміщеннях, де встановлене обладнання; аналіз файлу помилок та збоїв в роботі обладнання, з усуненням накопичених несправностей; програмне тестування проблем, що виникли; усунення збоїв у роботі обладнання та пошкоджень.

У додатку №1 до договорів наведено перелік обладнання (автоматичних телефонних станцій), щодо яких мають виконуватись по технічному обслуговуванню на ділянках у містах України.

На виконання умов договору між сторонами складені акти приймання - передачі наданих послуг, згідно яких виконавець виконав обумовлені договором роботи протягом квітня - грудня 2013 року та січня 2014 року; також на виконання вимог договору виконавцем виписані податкові накладні на загальну суму 9071700,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 1786850,00 грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Сібол» (виконавець) укладено договір від 25.01.2013 №ТО-2501/2013 на технічне обслуговування ліній зв'язку, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічного обслуговування оптичних волокон, які належать замовнику у волоконно-оптичному кабелі на ділянках, згідно з переліком, що міститься у додатку №1 до цього договору. Роботи з технічного обслуговування включають в себе зокрема догляд за технічним станом ліній зв'язку та підтримання його на нормативному рівні за рахунок технічного обслуговування, виконання поточних ремонтних робіт та профілактики можливих пошкоджень; утримання кабельно-каналізаційних споруд або кабелів під надлишковим повітряним тиском; приймання в експлуатацію збудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих ЛКС, виконання періодичних лінійних робіт. Перелік ділянок ліній зв'язку, стосовно яких виконуються роботи з технічного обслуговування та аварійного відновлення, наведений у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Додатком №1 до вказаного договору визначені ділянки, на яких повинні виконуватися роботи з технічного обслуговування оптичних волокон (точка А та точка Б), довжина, кількість волокон, населений пункт - м. Київ, м. Бровари, м. Бориспіль, с Пролиски Бориспільського району, м. смт Бородянка, м. Вишневе, с. Стоянка Києво - Святошинського району, м. Вишгород, м. Фастів, с. Софіївська Борщагівка; регіон - Київська область.

На виконання вимог договору між сторонами були укладені акти приймання - передачі виконаних робіт, згідно яких виконавець виконав обумовлені договором роботи протягом січня-серпня 2013 року; також на виконання вимог договору виконавцем виписані податкові накладні на загальну суму 19386778,88 грн, у тому числі податок на додану вартість 3231129,81 грн.

Також, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Сібол» (постачальник ) укладено договір поставки від 28 січня 2013 року №ПО-2101/2013 та договір придбання обладнання від 28 січня 2013 року №ПО-2801/2013, за умовами яких постачальник зобов'язався поставити та передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити вартість товару.

Згідно з накладними від 31 січня 2013 року №3009, №30086 та податковими накладними від 31 січня 2013 року №30009 та №30086 постачальник поставив позивачу комутатори та модулі на загальну суму 619146,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 103191,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що складені у межах спірних правовідносин акти приймання - передачі наданих послуг, податкові накладні, відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагента у наданні послуг та постачання товару.

Також, як встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює діяльність у сфері зв'язку, у зв'язку із чим отримав ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації серії АЕ №286112 на здійснення діяльності з надання послуг міжнародного фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання каналів електрозв'язку на всій території України, ліцензію Національної комісії з питань регулювання зв'язку України серії АД №032986 на здійснення діяльності з надання послуг фіксованого міжміського телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації технічних мереж і надання каналів електрозв'язку на території Автономної Республіки Крим, м. Київ, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Миколаївської, Рівненської, Харківської, Хмельницької та Черкаської областей. Позивач має розгалужену телекомунікаційну систему, що не поступається за технічними характеристиками сучасним мережам провідних країн Європейського союзу; лінійно-кабельні споруди телекомунікаційної мережі станом на 2013 рік складались з 7 тис. км кабельних ліній зв'язку у містах України та більше 11 тис. км міжміської мережі, колодязів кабельної сигналізації - 875 шт., протяжність кабельної каналізації становить 91 км.

Як зазначає позивач, у зв'язку зі значним обсягом лінійно-кабельних споруд, частина функцій з обслуговування ліній зв'язку було передано за договором ТОВ «Сібол».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, послуги по технічному обслуговуванню і товари замовлялись та придбавались у ТОВ «Сібол» з метою виконання зобов'язань позивача щодо надання телекомунікаційних послуг перед замовниками, зокрема такими як ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат», ВАТ «УБР».

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів та послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори виконання робіт та поставки товарів з додатками до них, акти приймання-передачі послуг, накладні, податкові накладні, декларації про відповідність продукції вимог Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання щодо операцій придбання; господарські договори щодо надання телекомунікаційних послуг, акти прийому-передачі цифрових каналів, акти на внутрішнє переміщення обладнання, акти прийому-передачі обладнання, довідки про відсутність скарг абонентів, про використання обладнання та щодо каналоутворюючого обладнання; бухгалтерські довідки щодо обліку обладнання та активів на балансі підприємства, ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері зв'язку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій підтверджує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ «Сібол» товарів та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визнання контролюючими органами правочинів безтоварними (не реальними), які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Також, не є підставою для визнання контролюючими органами правочинів безтоварними (не реальними) відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та, як наслідок, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 26.06.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.