Ухвала суду № 67401123, 22.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/326/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 році позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2016 року №0003681301 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 355 430 грн та штрафними санкціями в розмірі 88 858 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.03.2017, зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с. 15 Том I).

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2016 у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32015110130000019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою ст.27 КК України, частиною третьою ст.212 КК України, частиною другою ст.205 КК України, призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Проведення перевірку доручено ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області з 30.06.2016 строком п'ятнадцять робочих днів (а.с. 193-196 Том I).

На виконання вказаної ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2016 Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «Коулман» та ТОВ «Асс-Пар» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки № 435/23-01-13-01/НОМЕР_1 від 09.08.2016, яким встановлено наступні порушення: п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано позивачу податок на додану вартість за 2013 рік на загальну суму 474 202 грн (а.с. 10-14 Том I).

На підставі Акта перевірки, відповідачем у вересні 2016 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 00002861301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 560 896 грн 25 коп., в тому числі за основним платежем 448 717 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 112 179 грн 25 коп. (а.с. 9 Том I).

У подальшому, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 28.11.2016 № 23306/23-00-10-0210 податкове повідомлення-рішення № 00002861301 скасовано в частині нарахування суми в розмірі 93 287 грн основного платежу та 23 322 грн штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині залишено без змін (а.с. 18-20 Том I).

У зв'язку з наведеним, 05 грудня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003681301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 355 430 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 88 858 грн (а.с. 8 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справами підтверджено правомірність донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податку на додану вартість в загальному розмірі 444 288 грн, тому податкове повідомлення-рішення від 05.12.2016 №0003681301 є правомірним та не підлягає скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

За правилами статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження наданих первинних документів, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини справи.

Згідно Акту перевірки у відповідності до Інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» підсистеми «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що позивачем відображено взаємовідносини з ТОВ «Асс-Пар» за травень 2013 року в сумі 29 920 грн, за червень 2013 року в сумі 39 873 грн, за липень 2013 року в сумі 78 898 грн 67 коп. та з ТОВ «Коулман» за жовтень 2013 року в сумі 254 780 грн 33 коп., за листопад 2013 року в сумі 70 729 грн 83 коп.

Разом з тим, в Акті перевірки вказано, що позивачем під час проведення перевірки не надано підтверджуючих первинних документів щодо виникнення податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Асс-Пар» та з ТОВ «Коулман», про що складено Акт від 27.07.2016 № 738/23-01-17-01/НОМЕР_1.

Як свідчать матеріали справи, первинні бухгалтерські документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 17.07.2015 викрадено з салону автомобіля «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_2 громадянина ОСОБА_6, у зв'язку з чим 18.07.2015 слідчим відділом Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250050002379 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою ст. 357 КК України та відповідно до листа Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.03.2017 станом на вказану дату особу (осіб), причетну (причетних) до скоєння даного кримінального правопорушення не встановлено (а.с. 23, 232 Том I).

У суді першої інстанції представник позивача зазначив, що під час проведення перевірки контролюючому органу повідомлено щодо викрадення первинних бухгалтерських документів та заявлено клопотання про перенесення термінів перевірки.

Однак, документів на підтвердження вказаної обставини щодо подання відповідного клопотання про перенесення термінів проведення перевірки позивачем до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів щодо повідомлення контролюючого органу про викрадення вказаних документів, відповідно до вимог податкового законодавства України, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Не зважаючи на те, що перевірка позивача завершена 09.08.2016, лише 12.09.2016 листом позивач повідомив податковий орган про те, що станом на час проведення перевірки у неї були відсутні документи, у зв'язку з їх викраденням (а.с. 17 Том I).

За правилами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно із п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Між тим, дії платника податків щодо повідомлення контролюючого органу про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, не звільняють його від відповідальності, а лише дають можливість з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи.

Однак, як встановлено судом першої інстанції позивачем не надано доказів повідомлення контролюючого органу про обставину викрадення 17.07.2015 документів.

Разом з тим, з наданих позивачем до суду першої інстанції копій первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Коулман» та ТОВ «Асс-Пар», вбачається наступне.

07 травня 2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Асс-Пар» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до умов якого Продавець зобов'язується у власність Покупця товар, виконати роботи та надати послуги, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, роботи та послуги на умовах зазначених в розділі 3 цього Договору (а.с. 24 Том I).

Розділом 3 цього Договору передбачено, що одиниця виміру та ціна товару згідно видаткової накладної, роботи та послуги згідно акту виконання робіт та надання послуг. Оплата товару, робіт та послуг проводиться безготівковим розрахунком, або готівкою. Транспортні послуги виконує продавець.

На підтвердження виконання сторонами даного договору взятих на себе господарських зобов'язань, позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 25-32 Том I), квитанції до прибуткових касових ордерів (а.с. 33-37 Том I).

Однак, ні до суду, ні до перевірки не надано товарно-транспортні накладні або інші документи, що свідчать про транспортування вказаного товару позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Асс-Пар», а також інші первинні документи, які свідчать про оприбуткування товарів, зокрема прибуткові накладні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що вказаним договором взагалі не передбачено умови транспортування товару, а представник позивача у суді апеляційної інстанції не зміг пояснити, яким чином та на підставі яких документів відбувалась поставка придбаного у ТОВ «Асс-Пар» товару, і оплата транспортних послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів оплата проведена тільки за вартістю товару. Жодних інших документів, які б свідчили про оплату транспортних послуг позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, 01 жовтня 2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Коулман» (Підрядник) укладено договір про надання послуг №101/13, у відповідності до умов якого Підрядник виконує роботи по благоустрою території на об'єкті «Будівництво складу на 8000 тон з холодильною камерою на кукурудзяно-калібрувальному заводі ТОВ «Черліс» у селі Білозір'я Черкаського району Черкаської області» (а.с. 38 Том I).

У відповідності до п.2.7 вказаного Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт, який Підрядник надає Замовнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення виконання робіт.

На підтвердження виконання сторонами даного договору взятих на себе господарських зобов'язань, позивачем до матеріалів справи долучено копії актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних та квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с. 39-139).

Також, 01 жовтня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Коулман» (Підрядник) укладено договір про надання послуг №103/13, у відповідності до умов якого Підрядник зобов'язується виконати власними силами із своїх матеріалів, якісно, відповідно до кошторису і в установлений договорами термін на об'єкті: «Реконструкція з розширенням комплексу будівель та споруд під виробництво автомобілів по АДРЕСА_1 в м. Черкаси» наступні роботи:

- благоустрій території біля пожежних резервуарів;

- влаштування прилеглої території, влаштування фонтану по АДРЕСА_1;

- влаштування виїзду по вул. Корольова;

- влаштування в'їзду щі сторони Руськополянський проїзд;

надалі - роботи, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані Роботи (а.с. 140 Том I).

У відповідності до п.2.7 вказаного Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт, який Підрядник надає Замовнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення виконання робіт.

На підтвердження виконання сторонами даного договору взятих на себе господарських зобов'язань, позивачем до матеріалів справи долучено копії актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних та квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с. 141-169 Том I).

Однак, надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не приймаються як доказ на підтвердження надання ТОВ «Коулман» робіт за договорами, укладеними з позивачем, оскільки не містять конкретних відомостей, які б дали можливість ідентифікувати місце проведення робіт, які саме роботи проводилися на якому об'єкті, та не містять деталізованої інформації про фактично виконані роботи, їх вартість, зокрема роботи по благоустрою території на об'єкті «Будівництво складу на 8000 тон з холодильною камерою на кукурудзяно-калібрувальному заводі ТОВ «Черліс» у селі Білозір'я Черкаського району Черкаської області», по благоустрою території біля пожежних резервуарів, влаштування прилеглої території, влаштування фонтану по АДРЕСА_1, влаштування виїзду по вул. Корольова, влаштування в'їзду щі сторони Руськополянський проїзд, а тому згідно відомостей, що містяться у вказаних актах не можливо встановити реальність наданих послуг.

Крім того, під час розгляду справи позивачем до матеріалів справи не надано доказів фактичного перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників ТОВ «Коулман», безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, що на переконання суду, свідчить про відсутність об'єктивної можливості реального виконання ТОВ «Коулман» вказаних господарських операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Коулман» об'єктивної можливості виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах з огляду на відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.

При цьому, позивачем на підтвердження реальності вказаних договорів між ним та ТОВ «Коулман» надано до суду першої інстанції договори про надання послуг (виконання робіт) №1 від 04.01.2012 та №2 від 04.01.2012, укладені між позивачем (виконавець) та Приватним підприємством «Поставщик» (замовник).

Так, у відповідності до умов договору №1 від 04.01.2012 якого виконавець виконує роботи по благоустрою території на об'єкті «Будівництво складу на 8000 тон з холодильною камерою на кукурядзяно-калібрувальному заводі ТОВ «Черліс» у селі Білозір'я Черкаського району Черкаської області» (а.с. 266 Том I).

У відповідності до п.2.7 вказаного Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт, який Підрядник надає Замовнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення виконання робіт.

На підтвердження виконання сторонами даного договору взятих на себе господарських зобов'язань, позивачем до матеріалів справи долучено копії актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних (а.с. 267-298 Том I).

У відповідності до умов договору №2 від 04.01.2012, у відповідності до умов якого виконавець зобов'язується виконати на об'єкті: «Реконструкція з розширенням комплексу будівель та споруд під виробництво автомобілів по АДРЕСА_1 в м. Черкаси» наступні роботи: благоустрій території біля пожежних резервуарів; влаштування прилеглої території, влаштування фонтану по АДРЕСА_1; влаштування виїзду по вул. Корольова; влаштування в'їзду щі сторони Руськополянський проїзд; надалі - роботи, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані Роботи (а.с. 249 Том I).

У відповідності до п.2.7 вказаного Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт, який Підрядник надає Замовнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення виконання робіт.

На підтвердження виконання сторонами даного договору взятих на себе господарських зобов'язань, позивачем до матеріалів справи долучено копії актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних (а.с. 250-265 Том I).

Однак, вказані договори з Приватним підприємством «Поставщик» не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки вказані документи не розкривають змісту наданих послуг, тому що не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер строки виконання та результати здійснених заходів, а також інформації про витрати по виконаним роботам, що у свою чергу, виключає можливість як встановлення факту їх надання, так і оцінки подальшого використання спірних послуг товариства.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що наявність у позивача документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Аналогічні позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 за позовом приватного підприємства «Толеран» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Грандбізнес», ТОВ «Хербал Голд», ТОВ «Єврокард», ТОВ «СКМ-Альфа-Груп», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, наведені факти свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та контаргентами ТОВ «Коулман» і ТОВ «Асс-Пар».

Також, колегія суддів звертає увагу, що посилання позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки з огляду на здійснення останньої поза термінами, які встановлені ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2016 у справі № 760/8195/16-к, не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Так, відповідачем при проведенні перевірки дотримано вимоги пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 78.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України.

Листом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.04.2017 № 892/07/10-36-23 надано інформацію, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2015 під №32015110130000019 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною п'ятою ст. 27, частиною третьою ст. 212, частиною другою ст. 205 КК України, у якому призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача знаходиться на стадії досудового розслідування в СУ ФР ГУ ДФС у Київській області (а.с. 240 Том I).

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року (справа № 21-25а10).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є законним і підстави для його скасування відсутні.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.