Ухвала суду № 67401113, 26.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19797/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року №0039591205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 листопада 2016 року №1913 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" утворено ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" шляхом перетворення Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".

Таким чином, позивач є правонаступником Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", для якого в силу вимог статті 108 Цивільного кодексу України переходять усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Суд встановив, що Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" подало до ДПІ у Солом'янському районі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2015 рік як державним підприємством, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 млн. грн. (далі по тексту - розрахунок частини чистого прибутку).

В рядку 01 розрахунку частини чистого прибутку зазначено показники чистого прибутку (дохід) у розмірі 631 767 000,00 грн., в рядку 09 - показники частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті, у розмірі - 189 530 100,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві від 03 жовтня 2016 року №0039591205 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 210 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 27 000 000,00 грн. Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", правонаступником якого позивач, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5 400 000,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акта ДПІ у Солом'янському районі від 29 вересня 2016 року №11896/26-58-12-05-36716128 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (далі по тексту - акт перевірки).

За результатами перевірки розрахунку чистого прибутку за 2015 рік в акті перевірки встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 189 530 100,00 грн. з граничним терміном сплати 29 лютого 2016 року; фактично сплачено: 12 серпня 2016 року 2 000 000,00 грн. із затримкою 165 календарних днів; 02 вересня 2016 року 5 000 000,00 грн. із затримкою 186 календарних днів; 06 вересня 2016 року 5 000 000,00 грн. із затримкою 190 календарних днів; 12 вересня 2016 року 5 000 000,00 грн. із затримкою 196 календарних днів; 19 вересня 2016 року 5 000 000,00 грн. із затримкою 203 календарних дні; 26 вересня 2016 року 5 000 000,00 грн. із затримкою 210 календарних днів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами четвертим-шостим частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 01 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 01 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Абзац сьомий частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлює, що на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Таким чином, у разі несвоєчасного спрямування частини чистого прибутку господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, притягається до відповідальності у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Досліджуючи питання правомірності застосування до Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" штрафу за порушення сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу настає у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених Податковим кодексом України, а розмір штрафу визначається у відношенні до суми погашеного податкового боргу.

У свою чергу за визначеннями підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів визначено у статтях 9 і 10 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що частина чистого прибутку не є податковим зобов'язанням та/або штрафною (фінансовою) санкцією, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та не є санкцією за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідно, не може бути податковим боргом; Податковий кодекс України не визначає строків сплати частини чистого прибутку.

Таким чином, у межах спору відсутні такі обов'язкові елементи як сума грошового зобов'язання та встановлений Податковим кодексом України строк його сплати, що виключає можливість застосування до платника податків штрафу за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція стосовно того, що платіж частини чистого прибутку (доходу) не є податковим платежем в розумінні Податкового кодексу України, викладена у листі Державної фіскальної служби України від 06 квітня 2016 року №7645/6/99-99-19-02-01-15.

Стосовно висновків акта перевірки про порушення Державним підприємством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з абзацом першим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Втім, частина чистого прибутку не є податком чи збором та не може вважатися податком на прибуток підприємств.

Крім того, самостійно визначене грошове зобов'язання відображається платником податків у відповідній податковій декларації - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Беручи до уваги, що розрахунок частини чистого прибутку не є податковою декларацією у розумінні пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, а також враховуючи, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування норм пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України при сплаті частини чистого прибутку є помилковим.

Доводи відповідача про необхідність сплати частини чистого прибутку у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств та посилання на пункт 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, суд не приймає до уваги як підтвердження правомірності застосування штрафу, адже визначення строку сплати частини чистого прибутку ідентично сплаті податку на прибуток не є підставою для застосування відповідальності за несвоєчасну сплату податку на прибуток у зв'язку із різною правовою природою вказаних платежів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування до Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" штрафу за порушення сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати частини чистого прибутку суперечить нормам Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року №0039591205 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.