Ухвала суду № 67401033, 21.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2900/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» до Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Стадне» (далі - Позивач, ОК «Садівниче товариство «Стадне») звернулось до суду із адміністративним позовом до Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Бориспільське відділення Броварської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Київській області ) у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 року № 0010431520.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.06.2006 позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 759161.

28.04.2016 посадовими особами контролюючого органу було проведено камеральну перевірку податкової звітності ОК «Садівниче товариство «Стадне», за результатами якої складено акт перевірки № 592/10-01-15-30/34442281 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивачем не було подано до податкового органу податкову декларацію «з плати за землю в частині орендної плати за звітний (податковий) період «рік 2016».

Крім того, річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 22, 709 га становить 182 714,88 грн., а нарахування податку здійснюється щомісячно.

На підставі акта перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0010431520 від 16.05.2016, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 38 065,60 грн., з яких: 30 452,48 грн. за основним платежем, 7613,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі по тексту - оскаржуване рішення, а.с.7).

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення розміру орендної плати за землю відбулося у зв'язку зі зміною розміру орендної плати відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.04.2008 між ОК «Садівниче товариство «Стадне» (орендар) та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі по тексту - договір оренди) (а.с.54-56).

Згідно з п. 1.1 договору оренди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану.

Відповідно до п. 1.3 договору оренди в оренду передано земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600040071020, загальною площею 22,709 га сіножатей для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно із п. 1.4 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору оренди (2008 рік) становила 1 673 269 грн.

Як вбачається з п. 2.7.1 договору оренди, орендна плата встановлюється та справляється у грошовій формі за рік в розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у п. 1.4 цього договору та становить: 83 644,80 грн. щорічно. Зокрема, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції і збільшується на такі індекси без складання додаткових угод відносно зміни розміру орендної плати (а.с.54 на звороті).

Пунктом 2.7.2 договору орендна плата сплачується щомісячно в терміни, встановлені законодавством. Якщо законодавством такі терміни не будуть встановлені, орендна плата сплачується орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Отже, як вбачається з умов договору оренди, орендар - позивач зобов'язаний самостійно визначати та сплачувати орендну плату за землю щорічно, зокрема, і за 2016 рік у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка була визначена у 2016 році з урахуванням коефіцієнта індексації.

Проте, ОК «Садівниче товариство «Стадне» зазначене не було здійснено останнім, чим порушено норми чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно вимог чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Законом України «Про оренду землі» регулюються орендні відносини, а статтею 1 даного Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються ПК України.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПК України.

Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядок і строки, визначені ПК України.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 36.3 ст.36 ПК України визначено, що податковий обов'язок є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Розмір орендної плати за землю визначається ст. 288 ПК України.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України визначено порядок розрахунку індексації нормативної грошової оцінки земель. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року (п.289.2 ст. 289 ПК України).

Як вбачається з п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до вимог п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 16 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, останнім наведені правові норми виконані не були, а саме, не було самостійно визначено орендну плату за оренду землі за 2016 рік та своєчасно не було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, чим порушено норми чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції, що у відповідача, як у суб'єкта владних повноважень, були підстави для самостійного нарахування суми податкового зобов'язання позивачу, а саме, розміру орендної плати за землю за 2016 рік.

Щодо правомірності визначення відповідачем орендної плати за землю за 2016 рік із розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в сумі 3 654 297,74 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Правові засади проведення нормативно-грошової оцінки встановлені Законом України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 № 1378-IV (далі по тексту - Закон № 1378-IV).

Відповідно до вимог абз. 5 ст. 5 Закону 1378-IVнормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається зі ст. 18 Закону № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Статтею 23 Закону 1378-IV витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Повноваження Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) визначені Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 (далі - Положення).

Згідно із п. 1 Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до вимог п. 4 Положення Держгеокадаср відповідно до покладених повноважень розробляє: нормативно-технічні документи, державні стандарти, норми і правила у сфері земельних відносин в установленому законодавством порядку; стандарти і технічні регламенти у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядки створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; нормативно-технічні документи з питань геодезії, картографії, геоінформаційних систем.

Повноваження Управління (Відділ) Держгеокадастру у районі визначені Положенням про Управління (Відділ) Держгеокадастру у районі, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 3 лютого 2015 р. № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2015 р. за № 179/26624.

Зокрема, згідно із п. 1 цього Положення Управління (Відділ) Держгеокадастру у районі (далі - Управління (Відділ)) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки видається територіальними органами Держземагентства України в містах Києві та Севастополі, в районах, містах (обласного та районного значення), міжміськими, міжрайонними та міськрайонними управліннями (відділами) Держземагентства України, на замовлення.

Отже, вищезазначений орган наділений повноваженнями видавати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2015 № 03-10/614, виданий Управління Держземагенства у Бориспільському районі, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 22 7090,0 м2, місцезнаходження якої - Гнідинська сільська рада Бориспільського району, назва земельної ділянки - для садівництва, нормативно-грошова оцінка цієї земельної ділянки площею 22, 7090 га складала 2 550 103,10 грн., коефіцієнт індексації нормативно-грошової оціни земельної ділянки Кі - 1, 524 (а.с.139).

Зазначена нормативно-грошова оцінка підтверджується також листом Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі від 23 вересня 2015 № 2274/9/10-04-15-30 (а.с.86).

Як вбачається з листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-215/2-16 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до п. 289.2 ст. ПК України, станом на 1 січня 2016 р. становить 1,433 (а.с.87).

Тобто, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки позивача станом на 2015 складала 2 550 103,10 грн. (1 673 296 грн. (нормативно-грошова оцінка станом на 2008 р.)*1, 524) (а.с.171).

Водночас, як вбачається з акта перевірки, відповідачем було розраховано розмір орендної плати позивача за 2016 рік самостійно виходячи з того, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яка є базою оподаткування, становить 3 654 297,74 грн.

Отже, базою оподаткування плати за землю в 2016 рік відповідачем було взято нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначену уповноваженим органом - Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі з урахуванням коефіцієнта індексації.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що контролюючим органом правомірно було визначено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки позивача станом на 2016 рік і відповідно визначено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 38 065,60 грн.

Крім того, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання скаржника на розгляд справи в порядку господарського судочинства щодо визнання договору нікчемним, який укладено між ОК «Садівниче товариство «Стадне» (орендар) та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, виходячи з наступного.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання, а сторони зобов'язані самостійно врегульовувати умови договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

Сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому податковим та іншим законодавством, має здійснюватися орендарем незалежно від спірних правовідносин, предметом яких є договір оренди, натомість до моменту чинності зазначеного договору, оскільки сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства, є обов'язком суб'єктів господарювання.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.