Ухвала суду № 67400893, 21.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Сидоренко Д.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2017 рокусправа № 804/542/16 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання Лащенко Р.В., з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №804/542/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія України» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія України» (далі - позивач, ТОВ «Екологія України») звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 липня 2012 року №0001072305, №0001082305, №0001092305.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зазначені рішення є протиправними, оскільки їх прийнято на підставі висновків контролюючих органів, які не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству, в звязку з чим застосування санкцій є неправомірним. Крім того, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Соната-трейдер», з ТОВ «Єва-Дніпро», з МПП «Промтехресурс», з ТОВ «Оріал», ТОВ «ОСОБА_4 Дан» та ПП фірмою «Попов і К» позивач посилався на наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових та видаткових накладних, актів приймання-передачі послуг, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, виписаних належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що дії податкових органів щодо проведення перевірок МПП «Промтехресурс» (акт Алчевської ОДПІ від 14 грудня 2011 року № 2101/236-24857403), ТОВ «ОСОБА_4 Дан» (акт Алчевської ОДПІ від 02 грудня 2011 року № 2005/236-37288477), ТОВ «Оріал» (акт Алчевської ОДПІ від 11 листопада 2011 року № 1798/236-36917523) були оскаржені вказаними субєктами господарювання до Луганського окружного адміністративного суду, який за результатами розгляду справ за позовами вказаних товариств позовні вимоги задовольнив. Вказані рішення набрали законної сили.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0001092305.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перевіркою встановлено документування операцій позивача з контрагентами та відображення в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником. Отже, надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного виконання поставок; господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в свою чергу свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, зокрема з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Екологія Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 04 квітня 2012 року № 213/221/32576064.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, з урахуванням внесених до акту перевірки змін: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.9 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 1756659,00 грн. у тому числі: за 4 квартал 2010 року 116254,00 грн., за 1 квартал 2011 року 855042,00 грн., за 2 квартал 2011 року 389588,00 грн., за 3 квартал 2011 року 395775,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 138.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 1890385,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2010 року 45832,00 грн., за листопад 2010 року 28423,00 грн., за грудень 2010 року 163608,00 грн., за січень 2011 року 138458,00 грн., за лютий 2011 року 142837,00 грн., за березень 2011 року 266284,00 грн., за квітень 2011 року 300042,00 грн., за травень 2011 року 94885,00 грн., за червень 2011 року 85330,00 грн., за липень 2011 року - 102498,00 грн., за серпень 2011 року 110548,00 грн., за вересень 2011 року 131106,00 грн., за жовтень 2011 року 101766,00 грн., за листопад 2011 року 77916,00 грн., за грудень 2011 року) та до завищення суми відємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 119527,00 грн.

05 липня 2012 року відповідачем, на підставі акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження, прийнято податкові повідомлення-рішення №0001092305, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 1785723,50 грн., у тому числі: 1756659,00 грн. за основним платежем та 29064,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001082305, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2106028,25 грн., у тому числі 1890385,00 грн. за основним платежем та 215643,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001072305, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на 119527,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, у звязку з тим, що позивачем при здійсненні господарських операцій не додержався вимог чинного законодавства в момент вчинення правочинів, що свідчить про те, що такі правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «Екологія Україна» з ТОВ «Єва-Дніпро», з МПП «Промтехресурс», з ТОВ «Оріал», ТОВ «ОСОБА_4 Дан». Також зазначає, що у контрагентів позивача встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та та іншого майна, яке є необхідним для надання передбачених договорами на придбання товарів (робіт, послуг), що свідчить про те, що правочини, укладені з зазначеними контрагентами, є нікчемними в силу положень частини 1 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, слідчим відділом податкової міліції ДПА у Луганській області порушено кримінальну справу №41/11/8074/3 відносно директора ТОВ «ОСОБА_4 Дан» ОСОБА_5 за частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України.

Також, актом перевірки установлено, що ТОВ «Екологія України» не додержується висновків екологічної експертизи, а саме: не побудована система відкачки фільтрату. Тобто, такі послуги як відкачування фільтрату, не могли бути реально отримані контрагентами в силу відсутності у ТОВ «Екологія України» системи відкачки фільтрату. Надані до перевірки акти виконаних робіт не відповідають вимогам норм чинного законодавства України до первинних документів, у звязку з тим, що в них відсутня інформація щодо техніки, яка обслуговувалась, техніки, яка залучалась до прибирання територій, не зазначена площа, яка підлягала прибиранню та кількість осіб, які виконували вказані роботи.

Вказані обставини також слугували підставою для висновків податкового органу про те, що товари (роботи, послуги), отримані позивачем від вказаних вище контрагентів, є безоплатно отриманими, з огляду на що позивач зобовязаний був включити їх вартість до складу валових доходів.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу в їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктами 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення обєкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, повязані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

А аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88, первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наслідки господарської операції можуть враховуватися субєктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обовязково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентами та встановлено, що вказані господарські операції повязані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія України», а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Екологія Україна» зареєстроване 08 липня 2003 року у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію № Ю003.2752 та здійснює діяльність з надання послуг, повязаних з поводженням з твердими побутовими відходами (далі - ТПВ). ТОВ «Екологія Україна» є власником полігону з утилізації ТПВ, який у відповідності до договору оренди земельної ділянки, укладеного з Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 03 квітня 2007 року, розміщений на земельній ділянці загальною площею 29,64 га, розташованою за межами населеного пункту на території Підгороднянської міської ради вул. Смоленська, 72, зі строком дії оренди до квітня 2037 року. Адміністративні та побутові приміщення є власністю ТОВ «Екологія Україна», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17 грудня 2008 року серії СЛС №156038. Полігон розташований на порушених землях, а саме: вироблений карєр глини, що утворився при будівництві автодороги. Цільове призначення земельної ділянки для розміщення звалища побутових відходів.

Полігони ТПВ є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронення твердих побутових відходів.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «ОСОБА_4 Дан», МПП «Промтехресурс» як виконавцями, укладено відповідні договори про надання послуг, а також між позивачем, як покупцем, та контрагентами: ТОВ Оріал» та ПП Фірма «Попов і К» укладені відповідні договори купівлі продажу товару, а між позивачем, як покупцем та ТОВ «Єва-Дніпро», укладено договір поставки.

При цьому, з врахуванням положень пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» факт виконання зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини придбання товарів (послуг), а саме: копіями договорів, податкових, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акту прийому-передачі векселя №7/2011 від 07 вересня 2011 року, векселя серії АА №2060151, актів звірки взаєморозрахунків, актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів, актів списання, відомостей на отримання палива, оборотньо-сальдових відомостей по відповідним рахункам, відомостей на отримання палива, карток рахунків, плану-графіку виконання послуг на полігоні, планів-графіків планово-попереджувального ремонту обладнання з виробничого комплексу.

Вказаними контрагентами позивачу виписано податкові накладні.

Так, за договором про надання послуг від 25 березня 2011 року №90/08-У ТОВ «ОСОБА_4 Дан» прийняла на себе обовязки з надання послуг з ущільнення твердих побутових відходів катком ущільнювачем марки РЄМ-25 масою 25 т. в кількості 1 од. та катками ДУ-49А масою 18 т. в кількості 2 од. на полігоні твердих побутових відходів, розташованого за адресою: 52001, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, м. Підгородне, вул. Смоленська, буд. 72.

На підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності з боку контрагента на полігоні позивача, додатково надано копії підтверджуючих документів, а саме: плану графіку виконання послуг на полігоні, відомості для отримання палива на виконання робіт за договором від 25 березня 2011 року №90/08-У, що, в свою чергу, підтверджують фактичне виділення паливо-мастильних матеріалів для здійснення робіт.

Крім того, з акту приймання-передачі послуг від 30 квітня 2011 року до договору від 25 березня 2011 року №90/08-У встановлено, що за період з 01 квітня 2011 року по 31 квітня 2011 року ТОВ «ОСОБА_4 Дан» надані послуги з ущільнення твердих побутових відходів та зазначені фактичні обсяги.

За договором про надання послуг від 25 березня 2011 року № 88/08-У ТОВ «ОСОБА_4 Дан» прийняла на себе обовязки з надання послуг з викачування фільтрату та його розпилу по карті полігону твердих побутових відходів, розташованого за адресою: 52001, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, м. Підгородне, вул. Смоленська, буд. 72.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Техніко-економічного розрахунку (далі мовою оригіналу) Том 2, Книга1 (ЗАО Институт Днепрокоммунпроект», 1998г.) - Контроль кількості фільтрату, що утворюється, виконується на основі принципу сполучених судин в приймальному резервуарі фільтрату. Зібраний фільтрат вивозиться в зону складування ТПВ по картках згідно «Висновку санітарно-гігієнічної експертизи щодо проекту будівництва, реконструкції, технічного переоснащення та ін. від 12 березня 1998р №10» (далі - Висновок). Наведеним висновком (сторінка 5) передбачено, що окрім іншого, з метою охорони навколишнього середовища на полігоні передбачається повторне використання фільтрату для зволоження карт полігону.

За договором про надання послуг від 28 березня 2011 року №91/08-У ТОВ «ОСОБА_4 Дан» прийняла на себе обовязки з надання послуг з технічного обслуговування обладнання сміттєспалювального заводу, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, 32.

На підтвердження фактичного здійснення робіт за договором позивачем надано службову записку начальника відділу планування про необхідність проведення ремонту обладнання та включення витрат в план-графік на 2011 рік.

Отже, наведене вище свідчить, що позивач фактично мав на утриманні обладнання, яке підлягало обовязковому технічному обслуговуванню за договором від 28 березня 2011 року №91/08-У з ТОВ «ОСОБА_4 Дан».

За договором про надання послуг від 25 березня 2011 року № 87/08-У ТОВ «ОСОБА_4 Дан» прийняла на себе обовязки надати послугу з технічного обслуговування техніки ТО-1, ТО-2 згідно Положення «Про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорт», затвердженого Наказом Мінтранспорту №102 від 30.03.1998р.

На підтвердження необхідності проведення робіт, зазначених в наведеному договорі, до матеріалів справи долучена бухгалтерська довідка, в якій зазначено наявність транспортних засобів на балансі позивача.

Стосовно договору купівлі-продажу від 01 грудня 2010 року №64/08/1-КП укладеного позивачем з ТОВ «Оріал», слід зазначити, що всі матеріали, які придбавались, використовувались позивачем у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, підтверджується письмовими поясненнями та підтверджуючими документи, які долучені до матеріалів справи, та досліджені судом, а саме: акти списання, що підтверджують фактичне застосування придбаних матеріалів, оборотньо-сальдови відомості по відповідним рахункам, відомості на отримання палива, видаткові накладні, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів, що підтверджує використання придбаного товару для поліпшення власних основних активів.

Взаєморозрахунки сторін за спірними договорами з ТОВ «ОСОБА_4 Дан» та з ТОВ «Оріал» підтверджуються копіями актів приймання-передачі векселів та копіями простих векселів, долучених до матеріалів справи.

За договором поставки від 06 жовтня 2010 року №0610-01 ТОВ «Єва-Днепр» прийняло на себе обовязки надати у власність покупця електродвигун 22 Квт*1000 об/мін. МТF 411-6, а покупець прийняв обовязки сплатити за придбане обладнання.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції та проведення розрахунків сторін до матеріалів надані: податкова накладна; видаткова накладна; акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів, що підтверджує використання придбаного товару для поліпшення власних основних активів; картка рахунку: 1532; картка рахунку: 631, а також акт звірки взаєморозрахунків сторін.

Наведене свідчить про повне і фактичне виконання сторонами умов договору.

За договором купівлі-продажу від 04 січня 2011 року №4/11, укладеного позивачем з ПП Фірма «Попов і К» Продавець прийняв на себе обовязки продати і передати у власність Покупця товар, а покупець прийняв обовязки прийняти та оплатити його вартість.

На виконання умов зазначеного договору надані: накладні, товарно-транспортні накладні, паспорти якості палива дизельного підвищення якості (євро) марки С виду II, оформлених та розроблених згідно із ДСТУ 4840:2007, на кожну партію товару окремо; прийомні акти.

На підтвердження зберігання придбаних за договором паливо-мастильних матеріалів також надані документи, які підтверджують їх наявність та право володіння позивачем.

Розрахунки за зазначеними господарськими операціями сторонами здійснювались у безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагенту, що, в свою чергу, підтверджується банківськими виписками щодо здійснення оплат (рух грошових коштів), долученими до матеріалів справи, що також свідчить про повне і фактичне виконання сторонами умов договору. Вказані операції відбувались за допомогою ДФ ПАО «БАНК ФОРУМ», ВАТ «ЗЛАТОБАНК», КБ «Приватбанк».

Таким чином, факт виконання господарських операцій та рух активів підтверджується первинними документами, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару (надання послуг), оприбуткування, оплату вартості (товару/послуг).

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. ТТН може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, доводи відповідача про відсутність у контрагентів виробничого обладнання, складських приміщень, достатньої кількості працівників для здійснення господарської діяльності не спростовують обставин здійснення господарських операцій з позивачем, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів), а доводи про неможливість станом на дату проведення перевірки встановити фактичне місцезнаходження окремих постачальників за юридичною адресою, не свідчать про неможливість виконання вказаним підприємством своїх зобовязань в на момент вчинення господарських операцій з позивачем.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію одержану по контрагентам позивача, не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 04 квітня 2012 року № 213/221/32576064, оскільки вона не спростовує дійсність укладених ТОВ «Екологія України» з контрагентами правочинів щодо придбання товару (послуг) та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобовязань.

Також слід зазначити, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Також першої інстанції вірно зазначив, що порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обовязковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Постанова слідчого про порушення кримінальної справи не має приюдиційного характеру, як то вирок суду по кримінальній справі, що набрав законної сили, (п.4 ст.72 КАС України). Зазначена постанова, як процесуальний документ, зумовлює законне проведення органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення конкретною особою злочинного діяння чи бездіяльності.

Також, постанова про порушення кримінальної справи не може беззаперечно свідчити про винуватість такої особи.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в листі від 14.11.2012 р. за № 2379/12/13-12.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо фактичного виконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, зазначених у первинних документах, податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності операцій за спірними правочинами.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія України».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №804/542/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія України» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 21 червня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 23.06.2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_6