Постанова № 67400303, 20.06.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/73/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

та

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

від відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/73/17 за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення від 25.10.2016 № 588/1302, зобовязати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення від 25.10.2016 № 588/1302, зобовязати вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.10.2016 філія «Лисичанський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» отримала рішення від 25.10.2016 № 588/1302 Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області з вимогою про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в тому числі 39590,81 грн за період 23.09.2013 по 29.12.2014, 143111,78 грн за період з 21.01.2015 по 24.10.2016, сума недоїмки 68482,20 грн. Зазначає, що звертався до Відповідача зверталось з листом про не нарахування штрафних санкцій та пені по єдиному внеску, однак відповіді на лист не отримав, а Відповідач продовжив нараховувати штрафні санкцію та пеню. Вважає рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску неправомірним, оскільки, на думку Позивача, Відповідачем протиправно не враховано положення пункту 9-4 Розділу VII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Просив скасувати рішення від 25.10.2016 № 588/1302 та зобовязати Відповідача вчинити дії щодо зупинення стягнення по зазначеному рішенню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав заперечення (а.с. 69-72), в обґрунтування якого зазначив, що Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вилучено підпункт 8 пункту 4 статті 11 зазначеного Закону та відповідно скасовано пункт 9-4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обовязків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція. Також зазначив, що підставою для звільнення від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції до 01.01.2016, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції була заява платника єдиного внеску. Протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтвержує настання обставин не переборної сили є ОСОБА_4 Торгово-промислової палати. Однак Позивачем ОСОБА_4 Торгово-промислової палати не надавався.

Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в запереченнях та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зареєстроване як юридична особа 20.05.2002 № 1321200000001177, ідентифікаційний код: 31995774, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, б.70 (а.с. 8-15). Філія «Лисичанський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є відокремленим структурним підрозділом дочірнього підприємства дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», не є юридичної особою, місцезнаходження: 92950, Луганська область, м. Кремінна, вул. Інтернаціональна, буд. 156 (а.с. 16-19).

Відповідачем було прийнято рішення від 25.10.2016 № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в якому визначений штраф у розмірі: 39590,81 грн (10% до 01.01.2015) за період з 23.09.2013 до 29.12.2014; штраф у розмірі: 143111,78 грн (20% з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 до 06.10.2016 та нараховано пеню у розмірі 68482,20 грн (0,1% суми недоїмки), які протягом десяти календарних днів після надходження рішення підлягають (сплаті) на рахунки ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області в сумі 251184,79 грн (а.с. 20).

04.11.2016 Позивач звернувся зі скаргою № 1-5/568 до начальника Головного управління ДФС у Луганській області на дії Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області щодо винесення рішення від 25.10.2016 № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 22-25).

17.11.2016 Головне управління ДФС у Луганській області рішенням № 641/10/12-38-10-01-01 залишив скаргу без розгляду (а.с. 27).

29.11.2016 Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 1-5/629 на дії Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області щодо винесення рішення від 25.10.2016 № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 29-32), яка рішенням від 22.12.2016 № 27781/6/99-99-11-02-02-25 залишена без розгляду (а.с. 35).

29.11.2016 Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 244 на дії Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області щодо винесення рішення від 25.10.2016 № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 37-43), яка рішенням від 26.12.2016 № 27965/6/99-98-11-02-02-25 залишена без розгляду (а.с. 47).

27.12.2015 Позивач звернувся з листом № 1-3/487 до Відповідача про не нарахування штрафних санкцій та пені по єдиному внеску загальнообовязкового державного соціального страхування (а.с. 49).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень Відповідача, суд виходить з такого.

Між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття рішення від 25.10.2016 № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Оскільки Позивач скористався правом до судового порядку вирішення спору (правом адміністративного оскарження), суд вважає, що ним дотримані строки звернення з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Пунктом 3-1 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2414-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2414) визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами частин вісім, дванадцять статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобовязані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Законом України від 28.12.2014 № 77- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» внесені зміни до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI згідно із якими за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум до 01.01.2015.

Згідно із вимогами Закону № 2464-VI Позивач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Зазначений закон також зобовязує Відповідача встановити розмір боргу, період виникнення та застосовувати штрафні санкції з урахуванням зазначених обставин.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк Луганської області та м. Кремінна Луганської області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Лисичанськ Луганської області.

Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014, у Законі 2464-VI розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

Однак безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не було внесено змін, таким чином суд дійшов висновку, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є діючим на теперішній час, викладене спростовує доводи Відповідача щодо втрати чинності цього пункту.

Приймаючи до уваги тривалість антитерористичної операції, наявну необхідність вирішення питання про застосування штрафних санкцій, проаналізувавши конструкцію спірних правових норм, суд прийшов до висновку, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратив чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Лисичанськ Луганської області.

Отже, Позивач є платником єдиного внеску, визначений статтею 4 Закону № 2464-VІ, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що до Позивача не застосовуються відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом №2464-VІ за невиконання обовязків платника єдиного внеску у спірний період в силу Закону.

Відповідачем 25 жовтня 2016 року прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 588/1302, яким, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», до Позивача застосовані фінансові санкції у загальній сумі 251184,79 грн, у тому числі штраф у розмірі 39590,81 грн (10% до 01.01.2015 за період з 23.09.2013 до 29.12.2014), штраф у розмірі 143111,78 грн (20% з 01.01.2015 за період з 21.01.2015 до 24.10.2016 та нарахована пеня у розмірі 68482,20 грн (а.с. 20).

З розрахунку штрафних (фінансових) санкції до вказаного спірного рішення та витягу з картки особового рахунку з єдиного внеску платника Позивача випливає, що фінансові санкції застосовані у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску за звітні періоди починаючи за звітні податкові періоди з вересня 2013 року по грудень 2014 року та з січня 2015 року по звітний період жовтень 2016 року.

Враховуючи приписи діючого законодавства, суд дійшов висновку, що Позивач з 14.04.2014 по теперішній час звільнений від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, таким чином Відповідачем рішенням від 25.10.2016 № 588/1302 неправомірно застосовано до Позивача штрафні санкції за період з 14.04.2014 по 29.12.2015 та з 21.01.2015 до 24.10.2016, та нараховано пеню.

Щодо нарахування штрафних санкцій та пені за період з 23.09.2013 по 13.04.2014, суд дійшов висновку, що Відповідач діяв правомірно та в межах повноважень передбачених діючим законодавством.

В судовому засіданні судом пропонувалось сторонам здійснити розрахунок штрафної санкції та пені з урахуванням вимог законодавства за період з 23.09.2013 до 13.04.2014, однак представник відповідача відмовилась через відсутність спеціальної програми.

Суд наголошує, що нарахування штрафних санкцій та розрахунок пені є виключними повноваженнями податкових органів, а відтак суд не може підміняти державний орган і перебирати на себе повноваження щодо таких розрахунків.

З огляду на неправомірність застосування фінансових санкцій станом на 25 жовтня 2016 року спірне рішення є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги про зобовязання Відповідача вчинити дії щодо зупинення стягнення по рішенню від 25.10.2016 № 588/1302, позовні вимоги є неприйнятними з огляду на те, що сам факт скасування рішення унеможливлює його виконання, це питання не потребує додаткового застосування способу судового захисту.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та третьою статі 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач звертався до суду з двома позовними вимогами: майнового та немайнового характеру.

Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 5367,77 грн, в тому числі за позовну вимогу майнового характеру - 3767,77 грн, за позовну вимогу немайнового характеру 1600,00 грн.

Судом задоволено вимогу майнового характеру, у задоволенні вимоги немайнового характеру відмовлено. Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн покладаються на Позивача, а 3767,77 грн підлягають стягненню з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на користь Позивача.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 червня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення від 25.10.2016 № 588/1302, зобовязати вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати Рішення від 25.10.2016 № 588/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В решті позовних вимог відмовити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39890557, місцезнаходження: 93113, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) на користь дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31995774, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 70) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3767 (три тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 77 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 26 червня 2017 року.

Суддя ОСОБА_5