Постанова № 67399612, 02.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 р. Справа № 804/5881/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс Сталь" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс Сталь" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач проситьскасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 29.03.2016 року №0001182203 про нарахування ТОВ "Промресурс Сталь" податку на додану вартість у сумі 404824 грн. та стягнення штрафної (фінансової) санкції у сумі 101206 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державноюподатковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промресурс Сталь" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по проведеним фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2013 р. по 24.11.2015р., за результатами якої складено акт №868/04-63-22-04/37276791від 09.03.2016 pоку. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2016 року №0001182203, яким ТОВ "Промресурс Сталь" збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 404824 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 101206 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а томуДержавна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державноюподатковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промресурс Сталь" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по проведеним фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2013 р. по 24.11.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів/послуг на суму у розмірі ПДВ 435958 грн., у тому числі по періодам грудень 2014 р. на 413160 грн., січень 2015 р. на 4167 грн., лютий 2015 р. на 4167 грн., квітень 2015р. на 12894 грн., травень 2015 р. 1570 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі ПДВ 404824 грн., та завищено суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 декларації) на суму 31134 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 868/04-63-22-04/37276791 від 09.03.2016 pоку, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2016 року №0001182203, яким ТОВ "Промресурс Сталь" збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 404824 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 101206 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач 17.03.2016 року подав заперечення на акт перевірки, які були розглянуті контролюючим органом та направлено на адресу позивача лист «Про результати розгляду заперечень до акту документальної позапланової виїзної перевірки», згідно якого висновки акту перевірки визнанні правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам діючого законодавства.

Також, позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення №0001182203 від 29.03.2016 року до ГУ ДФС у Дніпропетровській області та до ДФС України, у результаті чого скарга залишена без задоволення, а рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, позивач укладав договори з Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот»:

1. Договір оренди нерухомого майна №010714/283-НА від 01.07.2014 року між ТОВ «Промресурс Сталь» (орендар) та ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (орендодавець), відповідно до якого орендодавець зобовязується передати, а орендар зобовязується прийняти в строкове оплатне користування обєкт оренди, а саме відкриту складську ємність площею 500 кв.м. для розміщення брухту чорних металів.

2. Договір про надання послуг №140814/316-КП від 14.08.2014 р., між ТОВ «Промресурс Сталь» (замовник) та ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобовязується надати послуги замовнику по перевалці на внутрішній ринок та на експорт лому та відходів чорних металів, які відповідають вимогам ДСТУ 4121-2002, через/в філіал «Дніпропетровській річний порт» АСК «Укррічфлот».

3. Договір про надання послуг по перевалці вантажу №191214/406-КП від 19.12.2014р., між ТОВ «Промресур Сталь» (замовник) та ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобовязується надати замовнику послуги, перелік яких вказаний у договорі, а також додаткових послуг для вантажу, наданого замовником, а замовник зобовязується прийняти та своєчасно оплатити послуги, надані виконавцем.

Фактичне виконання договорів №191214/406-КП від 19.12.2014 р., та №140814/316-КП від 14.08.2014 р. підтверджується податковим накладними №127/1 від 20.08.2014 року, №77/1 від 14.08.2014 року, №255/1 від 29.10.2014 року, №181/1 від 25.12.2014 року, 190/1 від 26.12.2014 року, №165/1 від 24.12.2014 року, №155/1 від 23.12.2014 року, №141/1 від 22.12.2014 року, 169/1 від 25.05.2015 року, №176/1 від 31.01.2015 року, №153/1 від 28.02.2015 року, №10/1 від 02.04.2015 року, №168/1 від 28.04.2015 року, №21/1 від 06.05.2015 року, актами приймання-здачі робіт по перевалці вантажу брухт чорних металів №4311 від 03.10.14 р., №4375 від 13.10.14 р.,№4697 від 29.10.14р., №1089 від 31.03.15р., №1400 від 14.04.15р., №1746 від 29.04.15 р., №2381 від 25.05.15 р., та актами прийому-здачі робіт по розміщенню вантажу на складі порту №197 від 31.01.15р., №23 від 28.02.15 р., №92 від 29.04.15р., №49 від 31.03.15р., №134 від 25.05.15р, №80 від14.04.15р., №49 від 31.03.15р.

Оплата за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями №7 від 22.12.2014 року на суму 478960 грн., №8 від 23.12.2014 року на суму 500000 грн., №10 від 24.12.2014 року на суму 500000 грн., №11 від 25.12.2014 року на суму 500000 грн., №12 від 26.12.2014 року на суму 500000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, платіжні доручення, акти прийому-здачі робіт тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення.

Так, судом встановлено, що позивачем здійснено передплату за перевалку вантажу брухт чорних металів згідно договору №191214/406-КП від 19.12.2014 року, а акти здачі-прийому робіт ( надання послуг) складені контрагентом після фактично наданих послуг по перевалці вантажу, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Правова позицію Вищого адміністративного суду України вказує на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.03.2016 року за №0001182203.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 7590,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2017 року

Суддя ОСОБА_1