Постанова № 67397864, 23.06.2017, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/241/17

Провадження № 2-а/604/42/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2017 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в сел. Підволочиську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання неправомірними та скасування рішень Супранівської сільської ради від 11 жовтня 2015 року за №№248,249,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернулася з позовом до Підволочиської селищної ради Тернопільської області (Відповідач) про визнання неправомірними та скасування рішень Супранівської сільської ради від 11 жовтня 2015 року «Про визнання спільного заїзду до садиби ОСОБА_2 і ОСОБА_1 землею загального користування» та «Про відміну рішення сільської ради №424 від 13 вересня 2015 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1В.»№№248,249, покликаючись на наступне. ОСОБА_1 (Позивач) є власником житлового будинку №20, що знаходиться в Тернопільській області Підволочиського району с. Супранівка, по вул. Івана Франка. Рішенням Супранівської сільської ради від 11 жовтня 2015 року № 248 вилучено із присадибної ділянки Позивача земельну ділянку орієнтовною площею 0,01 га для влаштування заїзду до садиби ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Одночасно, рішенням цієї ж сесії Супранівської сільської ради №249 відмінено рішення сесії сільської ради № 242 від 13.09.2015 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1В.». Позивач вважає, що вказані рішення прийнято із порушенням норм ст.ст. 98, 149, 152, 155 Земельного кодексу України. Також покликається на те, що Супранівською сільською радою проігноровано та безпідставно не взято до уваги постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі №9104/180235/12, якою визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Супранівської сільської ради народних депутатів Підволочиського району Тернопільської області від 13.11.1992 року «Про розгляд заяв до виконкому» та рішення Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області від 15.06.2012 року «Про визнання спірної земельної ділянки с. Супранівка по вул. І.Франка землями загального користування». З огляду на викладене, просить задовольнити позов у повному обсязі, стягнути із відповідача судові витрати.

У судовому засіданні Позивач та її представник позов підтримали та надали пояснення, аналогічні з зазначеними у позові, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник Відповідача проти позову заперечив, зазначив, що рішення Супранівської сільської ради прийняті відповідно до вимог закону, а тому відсутні підстави для їх скасування. Також повідомив, що внаслідок адміністративної реформи відбулося обєднання адміністративних одиниць, Супранівська сільська рада належить до обєднаної громади Підволочиської селищної ради.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судовому засіданні позов визнала, подала письмові пояснення ОСОБА_2

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та показання свідків, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №026029 від 16 листопада 2004 року, виданим Супранівською сільською радою, домоволодіння по вул. ОСОБА_3, буд. 20, що в с. Супранівка, Підволочиського району Тернопільської області, належить Позивачу, підстава рішення виконкому від 30 січня 2001 року №1. Право власності зареєстроване в Підволочиському РБТІ, Витяг №5461678 від 16 листопада 2004 року.

З оскаржуваного рішення тридцять шостої сесії шостого скликання Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №248 від 11 жовтня 2015 року «Про визнання спільного заїзду до садиби ОСОБА_2 і ОСОБА_1 землею загального користування» вбачається, що сесія сільської ради вирішила: вилучити із присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 земельну ділянку для спільного заїзду до садиби ОСОБА_2 і ОСОБА_1 шириною 4 метри та орієнтованою довжиною 33 метри, вилучену земельну ділянку орієнтовною площею 0,01 га перевести в землі загального користування, внести зміни в земельно-облікову документацію сільської ради, повідомити про вказане рішення сторін.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі № 9104/180235/12, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Супранівської сільської ради народних депутатів Підволочиського району Тернопільської області від 13.11.1992 року «Про розгляд заяв до виконкому» та рішення Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області від 15.06.2012 року «Про визнання спірної земельної ділянки с. Супранівка по вул. І.Франка землями загального користування».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина перша ст. 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

В судовому засіданні встановлено та не спростовано Відповідачем, що Позивач своєї згоди на вилучення частини земельної ділянки не надавала.

У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином має місце порушення прав Позивача, оскільки перед тим як прийняти рішення №248 від 11 жовтня 2015 року сесія Супранівської сільської ради не отримала згоду Позивача на вилучення із присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 земельну ділянку для спільного заїзду до садиби ОСОБА_2 і ОСОБА_1 шириною 4 метри та орієнтованою довжиною 33 метри. Одночасно сесія сільської ради вирішила повідомити про вказане рішення сторін.

Суд бере до уваги також те, що відповідно до висновку за результатами проведеного будівельно-технічного експертного дослідження від 03 грудня 2015 року встановлено, що прийняте на сесії Супранівської сільської ради рішення від 11 жовтня 2015 року з приводу встановлення спільного заїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 по вул. Франка, 22 с. Супранівка Підволочиського району протяжністю 33 метри шириною 4 метри не відповідає п.п. 3.11* та 3,22 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», у звязку з відсутністю майданчику для розвороту розмірами 12 м х 12 м та кільцевого обїзду радіусом по осі проїзду не менше 10м. Технічна можливість ділянки протяжністю 33 метри шириною 4 метри, яка була визначена в якості спільного заїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 у відповідності до рішення сесії Супранівської сільської ради від 11.10.2015 року достатня для здійснення заїзду та виїзду (за умови виділення площадки для розвороту). Для можливості здійснювати заїзд, розворот, виїзд на земельній ділянці протяжністю 33 метри шириною 4 метри, яка була визначена в якості спільного заїзду до земельної ділянки ОСОБА_2, необхідно влаштувати площадку розмірами 12x12 м, яка необхідна для розвороту.

Аналізуючи наведене вище в сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення тридцять шостої сесії шостого скликання Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №248 від 11 жовтня 2015 року «Про визнання спільного заїзду до садиби ОСОБА_2 і ОСОБА_1 землею загального користування» прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому його слід скасувати.

Крім того, іншим оскаржуваним рішенням тридцять шостої сесії шостого скликання Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №249 від 11 жовтня 2015 року «Про відміну рішення сесії сільської ради №242 від 13 вересня 2014 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1В.» сесія сільської ради вирішила відмінити рішення сесії сільської ради №242 від 13 вересня 2015 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,12 га».

Рішенням тридцять пятої сесії шостого скликання Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №242 від 13 вересня 2015 року Позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Супранівка по вул. І Франка 20.

Як пояснила Позивач в судовому засіданні на підставі цього рішення вона розпочала виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж зазначеної вище земельної ділянки.

Конституційний суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25,частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів (місцевого самоврядування), справа № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року, зазначає, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення… Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі рішення тридцять пятої сесії шостого скликання Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №242 від 13 вересня 2015 року у Позивача виникли легітимні сподівання на отримання земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Супранівка по вул. І Франка 20. Відміна цього рішення оскаржуваним рішенням№249 від 11 жовтня 2015 року припиняє вказане право Позивача, проти чого вона заперечує, а відтак дії Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області порушують гарантію стабільності суспільних відносин між органом місцевого самоврядування та ОСОБА_1

Зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

У судовому засіданні представником Відповідача не доведено мотиви невідповідності Конституції чи законам України рішення №242 від 13 вересня 2014 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1В.», адже лише з цих підстав орган місцевого самоврядування має права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати (відмінити) прийнятий ним правовий акт.

Як встановлено нормою ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на особливу важливість принципу «належного урядування», який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», п. 120, «Онерїлдіз проти Туреччини», п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онерїлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Порядок, за яким діє Відповідач - субєкт владних повноважень, повинен відповідати вимогам законності, а також чіткості та передбачуваності.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №249 від 11 жовтня 2015 року «Про відміну рішення сесії сільської ради №242 від 13 вересня 2014 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1В.» винесено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст. 3 Конституції України та ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а отже позов і в цій частині слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.7 КАС України, одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах являється змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Іншого в судовому засіданні не здобуто. Представником Відповідача не надано суду доказів, які б могли підтвердити легітимність прийнятих 11 жовтня 2015 року Супранівською сільською радою рішень №№248,249, а тому їх слід визнати неправомірними та скасувати.

Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 98, 116, 118, 149, 152 ЗК України, ст.ст. 7, 11, 17, 71, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради Тернопільської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання неправомірними та скасування рішень Супранівської сільської ради №№248,249 від 11 жовтня 2015 року, - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати рішення Супранівської сільської ради від 11 жовтня 2015 року №248 «Про визнання спільного заїзду до садиби ОСОБА_2 і ОСОБА_1 землею загального користування» та №249 «Про відміну рішення сільської ради №242 від 13 вересня 2015 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1В.».

Стягнути з Підволочиської селищної ради Тернопільської області (код ЄДРПОУ 04396294, адреса: 47801, Тернопільська обл., Підволочиський р-н, смт Підволочиськ, вул. Шептицького, буд. 4) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Підволочиський районний суд Тернопільської області.

Суддя