Рішення № 67397319, 22.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/755/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2016 року по справі за позовом уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства банку «Київська Русь» до ОСОБА_2, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 про визнання договору банківського рахунку недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ банку «Київська Русь» звернулася до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 про визнання договору банківського рахунку недійсним посилаючись на те, що 20.03.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі керуючого Припортовим відділенням Чорноморської філії ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності № 461 від 11.06.2012 року укладено заяву-договір № 581236-GR/2015 про приєднання до договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюється з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток.

Предметом заяви-договру є відкриття та обслуговування банком поточного рахунка клієнта, з можливістю використання електронних платіжних засобів платіжних карток № 26251363156101, та видача клієнтові платіжної картки.

Постановою правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 року прийнято рішення № 61 про запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь».

Отже за твердженням позивача дана угода між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 була укладена під час тимчасової адміністрації, а тому просив суд визнати заяву-договір №581236-GR/2015 від 20.03.2015 року про приєднання до договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюється з використання електронних платіжних засобів платіжних карток, що укладений між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 недійсним нікчемним з моменту його укладення в силу закону.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2016 року позовні вимоги уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банку «Київська Русь» задоволено, заяву-договір №581236-GR/2015 від 20.03.2015 р. про приєднання до договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюється з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток, що укладений між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 визнано недійсним, нікчемним з моменту його укладення.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1,3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Задовольняючи позов уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ банку «Київська Русь» суд помилково дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 19.03.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про запровадження в Банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

20.03.2015 р. між Банком, в особі керуючого Припортовим відділенням Чорноморської філії Банку ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності Банку від 11.06.2012 р., та ОСОБА_2 укладено заяву-договір № 581236-GR/2015 від 20.03.2015 р. про приєднання до Договірних умов та правил відкриття публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток.

Між сторонами виникли правовідносини з визнання правочину недійсним.

За правилами, передбаченими 203, 215, ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої третьою, пятою та шостою стаття 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, вставлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до розяснень, які містяться в п. п. 4, 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до стаття 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може предявлятися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку є нікчемними.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до правил, встановлених ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту є зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до вищевказаних положень діючого законодавства тільки позивач визначає відповідача, підстави та предмет позову.

Уповноважена особа Фонду, скориставшись наданими їй правами, у позові одночасно заявила вимоги про визнання недійсним та нікчемним заяви-договору № 581236-GR/2015 від 20.03.2015 р.. При цьому позивач не звернув уваги, що відповідно до вищевказаних положень діючого законодавства, розяснень Верховного суду України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Суд першої інстанції не усунув вищевказаних недоліків позовної заяви з використанням положень ст. ст. 10, 31, 119, 121 ЦПК України. Апеляційний суд, виходячи з його повноважень, передбачених ст. 303 ЦПК України, позбавлений можливості на стадії апеляційного перегляду уточнювати підстави або предмет позову.

З врахуванням вищезазначеного у задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду про визнання недійсним нікчемним заяви-договору № 581235-GR/2015 від 20.03.2015 р. необхідно відмовити.

Таким чином, доводи апелянта щодо взаємної виключності вимог про визнання правочину нікчемним та визнання правочину недійсним є обґрунтованими. Апеляційна скарга є обґрунтованою, її слід задовольнити.

Вищезазначене не позбавляє можливості уповноважену особу Фонду звернутися до суду з відповідним позовом, правильно визначившись з підставами та предметом позову.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом рішення адміністративного суду про укладеність договору, не повідомлення відділення про введення тимчасової адміністрації на час укладення договору, що введення тимчасової адміністрації не скасовує раніше видані Банком довіреності, колегія суддів зазначає наступне. Оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів не дає оцінку вказаним доводам, щоб не створити преюдиційність висновків апеляційного суду у випадку можливого предявлення позивачем нового позову та його розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є порушення судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки порушення судом вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і є обовязковою підставою для скасування рішення, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову уповноваженої особи Фонду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3 ч.1, п.1 ст.309, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнитии.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства банку «Київська Русь» до ОСОБА_2, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 про визнання договору банківського рахунку недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_5